2. Порядок заряджання гармати та здійснення пострілу.

Заряджання гармати здійснюється у наступній послідовності:

1. Рукоятку для відкривання затвору перевести у нижнє крайнє положення.

2. Енергійно піднімаючи рукоятку вгору, відкрити затвор. Впевнитися, що рукоятка надійно застопорена у верхньому положенні.

3. Оглянути канал ствола, впевнитись у відсутності сторонніх предметів та зайвого мастила.

4. Покласти снаряд на лоток клина за утримувач.

5. Використовуючи прибійник, енергійно дослати снаряд у канал ствола.

6. Ввести в канал ствола гільзу і енергійно дослати її вперед до закривання затвору (підйому клина).

7. Навести гармату в ціль.

8. Передвинути покажчик відкоту в переднє положення.

9. Отримавши команду на відкриття вогню, натиснути рукоятку спуску.

Тема 4. Противідкотні пристрої.

Заняття 1. Гальмо відкоту.

1. Призначення, характеристика та будова гальма відкоту.

Противідкотні пристрої (ПВП) – це частина лафету, яка призначена для пружного з'єднання ствола з лафетом, гальмування відкотних частин, повернення їх у початкове положення та утримання у цьому положенні до здійснення пострілу.

До складу ПВП входять гальмо відкоту і гальмо накату, які конструктивно об’єднані в один вузол-накатник.

Гальмо відкоту (рис. 4.1) гідравлічне, веретенного типу з гальмом накату канавочного типу і компенсатором, призначене для поглинання кінетичної енергії відкотної частини під час відкоту та плавного її гальмування під час накату.

Г альмо відкоту має такі основні частини: циліндр із кришкою; шток з поршнем; веретено з модератором; ущільнювальний пристрій.

Рисунок 4.1 – Гальмо відкоту:

1-циліндр; 2-веретено з модератором; 3-шток із поршнем; 4-ущільнювальні пристрої

Циліндр заповнюється робочою рідиною ПОЖ-70 (“Стеол-М”) через отвір, закритий пробкою; кількість рідини 10,3 л. Циліндр закріплений в отворі казенника, шток – у люльці.

Внутрішня поверхня циліндра полірована, кришка приварена, з протилежного боку в циліндр угвинчений корпус ущільнювального пристрою сальникового типу.

Зовнішня поверхня штока покрита хромом, внутрішня – полірована, має три канавки змінної глибини. Головка поршня має шість похилих отворів, всередину головки угвинчене і зафіксоване регулювальне кільце. Головка покрита бронзовою рубашкою поршня, на поверхні якої є кільцеві канавки, що утворюють лабіринтне ущільнення в зазорі між циліндром та поршнем.

Веретено має змінний діаметр. Один кінець веретена угвинчений у кришку циліндра, а інший закінчується модератором. Клапан модератора пропускає рідину тільки в одному напрямку, бронзова рубашка модератора має лабіринтне ущільнення.

2. Дія гальма відкоту, його тепловий режим.

Дія гальма відкоту під час відкоту

Циліндр переміщається відносно поршня (рис. 4.2), зростає тиск рідини у робочій порожнині, створюється розрідження у запоршневому та в замодераторному просторах. Рідина перетікає з зони високого тиску в зони розрідження.

Рисунок 4.2 - Гальмо відкоту при відкоті

Шлях перетікання рідини: через шість нахилених отворів у голівці штока більша частина рідини перетікає у запоршневий простір через кільцевий зазор між веретеном i регулювальним кільцем поршня, менша частина рідини перетікає в замодераторний простір через клапан модератора (веретено має вісім похилих отворів);

Під час відкоту гальмування відкотної частини відбувається за рахунок сили гідравлічного опору, що виникає в робочій порожнині при зростанні тиску рідини в ній. Ця сила прямо пропорційна тиску рідини i робочій площині поршня.

Через те, що зазор між веретеном та регулюючим кільцем зі збільшенням довжини відкоту зменшується, тиск у робочій порожнині та швидкість перетікання рідини зростають. Це приводить до зростання сили гідравлічного опору та зростання сил тертя, що виникають між шарами рідини.

Та частина кінетичної енергії відкотної частини, що витрачається на подолання сил тертя, перетворюється в теплову енергію, в результаті чого робоча рідина та деталі гальма відкоту нагріваються, а потім це тепло розсіюється в навколишньому середовищі. Цей процес не має зворотного напрямку, тому i говорять про поглинання гальмом відкоту кінетичної енергії відкотної частини.

Дія гальма відкоту під час накату

Зростає тиск у запоршневому та замодераторному просторі (рис. 4.3), виникає розрідження в робочій порожнині. Клапан модератора закривається, і кільцевий зазор між веретеном та регулюючим кільцем зростає.

Рисунок 4.3 – Гальмо відкоту при накаті

Сила гідравлічного опору, що виникає в замодераторному просторі, буде пропорційною величині тиску в замодераторному просторі та робочій площі поршня модератора.

Під час накату гальмування відкотної частини відбувається за рахунок сили гідравлічного опору, що виникає за рахунок перетікання рідини із замодераторного простору в робочий через три канавки на внутрішній поверхні штока, площа яких у мicцi перетікання рідини із зростанням довжини накату зменшується. Таким чином, тиск у замодераторному просторі i швидкiсть перетікання рідини зростають, а це веде до зростання сили гідравлічного опору накату та зростання втрат на переборення сил тертя, через що рідина в гальмі відкоту нагрівається.

Рідина, що розширюється в результаті нагрівання, поглинається компенсатором (рис. 4.4).

Рисунок 4.4 – Компенсатор:

1-циліндр; 2-пружина; 3-поршень

Компенсатор призначений для компенсації температурних змін об’єму рідини у гальмі відкоту. Він складається з циліндру, поршня, пружини та клапану.

З циліндром гальма відкоту компенсатор з’єднаний трубкою. Циліндр компенсатора і клапан кріпляться в люльці. За 9–11 мм до кінця накату під дією відкотної частини клапан відкривається і залишається в такому положенні до відкоту ствола. В такому стані рідина має можливість перетікати в будь-якому напрямку, залежно від того, чи її в циліндрі буде надлишок (при нагріванні), чи не вистачатиме (при охолодженні).