Вступ Однією з найбільш важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничі потужності. Усі основні засоби, крім землі піддані фізичному та моральному зносу, тобто під впливом фізичних сил, технічних та економічних факторів вони поступово втрачають свої якості та приходять до непотребу. Поступове перенесення вартості діючих основних фондів на готовий продукт та накопичення грошового фонду для заміни зношених об’єктів називається амортизацією. На світі декілька різноманітних концепцій амортизації. На Україні діє “натуралістична” концепція.

Підприємства можуть нараховувати амортизацію основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів), згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” , затвердженим Наказом Міністерства фінансів від 27 квітня 2000 року № 92, який набув чинності з 1 липня 2000 року (додаток І), застосовуючи такі методи: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий.

Серед альтернативних методів нарахування амортизації, що передбачені стандартами GAAP, можна визначити такі, як метод списання та заміни, метод групового та змістовного обліку зносу, метод оцінки товарно-матеріальних запасів. Нарахування амортизації у податковому обліку регламентується Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, за яким амортизація – це поступове віднесення витрат, що пов’язані з придбанням, виготовленням та покращенням основних фондів, на зменшення скоректованого прибутку у межах поставлених норм амортизаційних відрахувань. У податковому обліку існує метод зменшення залишкової вартості та прискорений метод. Треба зазначити, що П(С)БО №7 дозволяє нарахування амортизації податковими методами , що приводить до різноманітних протиріч. Основним питанням амортизаційної політики – який метод амортизаційних відрахувань обрати. Щоб відповісти на це питання треба детально розгляну усі існуючи методи та визначити фактори, що пов’язані з експлуатацією об’єктів основних засобів, бо чітких рекомендацій по цьому у світі не існує. Обраний метод нарахування амортизації закріпляється наказом та відображається у обліковій політиці підприємства. Отже , амортизаційні відрахування – один з головних джерел здійснення реальних інвестицій. За допомогою амортизації регулюється швидкість звороту основних засобів, інтенсифікується процес її відтворення, регулюється технічна та виробнича політика на підприємстві. В Україні не вироблено амортизаційної політики, яка б дала змогу стимулювати використання одного з найбільших інвестиційних ресурсів. Необхідно створити таку систему амортизації, яка б у рамках загальнодержавного регламенту дала змогу кожному підприємству обирати найсприятливіші режими відновлення основних фондів.

Перший метод – прямолінійний. Зверніть увагу: за прямолінійним методом упродовж п’яти років відраховуємо однакову суму.

Другий метод – метод зменшення залишкової вартості (як і наступні методи – прискорений та кумулятивний) – відрізняється від прямолінійного тим, що найбільша сума амортизації нараховується на початку експлуатації. Цей метод розрахований на основні засоби, які інтенсивно працюють і швидко морально старіють. Він передбачений Податковим кодексом, щодо нього немає заборон і ним можна за потреби користуватися.

Третій метод – прискореної амортизації – має особливість. Він може застосовуватися тільки до четвертої та п’ятої груп основних засобів (машинні механізми та транспортні засоби).

За четвертим – кумулятивним методом – теж найбільша сума амортизації припадає на перший рік. Щоправда, перехід «плавний».

І п’ятий метод – виробничий. Його доцільно застосовувати, якщо підприємство працює не постійно, наприклад, виконали замовлення – чекають на інше, інколи й місяць-два. Тоді найкраще скористатися не прямолінійним, а виробничим методом.

Від того, який метод ви оберете, залежить, по суті, сума податкових витрат з амортизації основних засобів.

Методи нарахування амортизації умовно можна поділити на два види:

методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод; метод амортизації, що базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єктів основних засобів. До нього відноситься виробничий метод нарахування амортизації. Відмінність застосовуваних методів амортизації полягає в різному рівні нарахованих амортизаційних відрахувань, а також у способі їх розподілу. Залежно від виду основних засобів, умов експлуатації, моральної зношуваності підприємством на власний розсуд застосовується найбільш економічно доцільний метод амортизації. Наприклад, метод прямолінійного списання характерний рівномірним розподілом вартості основних засобів протягом усього періоду експлуатації. Цей метод найдоцільніше застосовувати для пасивної частини основних засобів, таких, як будівлі, споруди, меблі тощо. Застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості найбільш економічно виправдане стосовно активної частини, зокрема машин, механізмів, верстатів, іншого виробничого обладнання. Справа в тому, що при використанні цього методу амортизаційні відрахування в перші роки експлуатації, коли об'єкт основних засобів експлуатується найбільш інтенсивно, досить високі, але з часом знижуються. В результаті цього значна частина вартості основних засобів амортизується вже в перші роки експлуатації об'єкта. Те ж саме стосується і кумулятивного методу. Метод зменшення залишкової вартості характерний тим же: з часом амортизаційні відрахування мають тенденцію до зменшення. Його використання з урахуванням умов та інтенсивності експлуатації, морального зносу, інших факторів. Така самостійність цілком виправдана: для кожного підприємства перелічені фактори будуть різні, тому і термін експлуатації одного і того ж об'єкта основних засобів на різних підприємствах буде відрізнятися. Розглянемо особливості використання кожного з методів 2.1. Прямолінійний метод Прямолінійний метод амортизації за ПБО-7 полягає у тому, що «річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.” Порядок нарахування амортизації при застосування прямолінійного методу можна подати у вигляді двох простих формул: Річна сума амортизації визначається так де А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.; - амортизуюча вартість об’єкту, грн.; Т – очікуваний період корисного використання об’єкту. Місячна сума амортизації ; де В- місячна сума амортизації, грн.; А- річна сума амортизаційних відрахувань, грн.; Приклад 1. Підприємством придбано об’єкт основних засобів. Вартість такого об’єкту – 30000 грн. Період корисного використання – 4 роки. Очікується, що цей об’єкт буде мати ліквідаційну вартість, що дорівнює 2000 грн. В даному випадку вартість об’єкту, що амортизується, основних засобів є вартість , що дорівнює 28000 грн. (30000 грн.-2000 грн.) Річна норма амортизації – 28000 грн. : 4 роки = 7000 грн.; щомісячна сума амортизації – 7000 грн. : 12 місяців = 583.33 грн. Амортизаційні відрахування за 4 роки Рік Сума амортизаційних відрахувань Сума накопиченої амортизації Балансова (остаточна) вартість об’єкту основних засобів 1 7000 7000 23000 2 7000 14000 16000 3 7000 21000 9000 4 7000 28000 2000 Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу вартість об’єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання. Метод заснований на припущенні, що сума нарахованої амортизації залежить від терміну (тривалості) експлуатації об’єкта основних засобів. При застосуванні цього методу: річна сума амортизації однакова протягом усіх років експлуатації об’єкта; сума зносу накопичується рівномірно; залишкова вартість об’єкта основних засобів рівномірно зменшується до рівня ліквідаційної вартості. Недоліком такого методу є те що при його використанні не враховується моральний знос, а також він не дає реальної оцінки виробничої потужності основних засобів в різні роки експлуатації. Практика показує, що знос машин збільшується в перші роки експлуатації, потім величина зносу стабілізується, а останні роки експлуатації знос машин знову збільшується. Що стосується морального зносу машин, то також не рівномірний. Застосування цього методу не завжди відображає повне перенесення вартості основних засобів не створену продукцію, в результаті чого створюється недоамортизована частина вартості основних засобів, що є прямим збитком підприємства. Метод зменшення залишкової вартості

Суть даного методу полягає в визначенні річної суми амортизації об’єкту основних засобів виходячи з залишкової вартості такого об’єкту на початок звітного року чи з початкової вартості по введених на протязі року об’єктам. Річна сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об’єкта основних засобів на річну норму амортизації: За ПБО-7 це метод, „за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.” де А –річна сума амортизаційних відрахувань, грн.; -залишкова вартість об’єкта основних засобів, грн.; -річна норма амортизації, частин. Річну норму амортизації підприємство визначає самостійно за наступною формулою де -річна норма амортизації (в частинах); -термін корисного використання об’єкта основних засобів, років; -ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн.; - початкова (залишкова) вартість об’єкта основних засобів, грн.. Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації передбачає наявність ліквідаційної вартості об’єкта основних засобів. В протилежному випадку об’єкт основних засобів буде повністю „замортизований” на протязі року. Відзначимо, що у відповідності до П(З)БО 7 базою для нарахування амортизації при використанні даного методу є залишкова вартість на початок звітного року або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації. Тому, починаючи з дати введення в експлуатацію об'єкта основних засобів до кінця звітного року, у якому був введений цей об'єкт, базою для нарахування амортизації буде первісна вартість такого об'єкта. Іншими словами, якщо об'єкт основних засобів були введений в експлуатацію в липні, то з серпня по грудень (включно) сума амортизаційних відрахувань буде визначатися шляхом множення первісної вартості об'єкта на норму амортизації. З січня наступного звітного року сума амортизації такого об'єкта основних засобів буде визначатися шляхом множення залишкової вартості такого об'єкта на норму амортизації. Даний метод нарахування амортизації базується на припущенні, що амортизація починає нараховуватися з початку звітного року, хоча практично це буває далеко не завжди. Тому у всіх випадках, коли амортизація нараховується не з початку звітного року, залишкова вартість наприкінці запланованого строку експлуатації не досягає ліквідаційної вартості. У зв'язку з цим підприємство може прийняти рішення про зміну строку амортизації й доамортизувати частину вартості, що залишилася, або ж вважати залишкову вартість об'єкта ліквідаційною вартістю. Приклад 5 Підприємством придбаний об'єкт основних засобів й введений в експлуатацію 01.12.XX р. Первісна вартість такого об'єкта 30000 грн. Строк корисного використання - 4 роки. Ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів - 3000 грн. Норма амортизації складе: 1 - (3000 : 30000)1/4 = 1 - 0,5623 = 0,4377. Застосувавши цю норму, одержимо розрахунок амортизаційних відрахувань у розрізі років: Таблиця 4 Рік Розрахунок Сума амортизаційних відрахувань Накопичена амортизація Залишкова (первісна) вартість 0 — — — 30000 грн. 1 30000 грн.* 0,4377 13131 грн. 13131 грн. 16869 грн. 2 16869 грн. * 0,4377 7383 грн. 20514 грн. 9486 грн. 3 9486 грн. * 0,4377 4152 грн. 24666 грн. 5334 грн. 4 5334 грн. * 0,4377 2334 грн. 27000 грн. 3000 грн. Наведений приклад на практиці зустрічається досить рідко: наприкінці строку експлуатації, а саме наприкінці четвертого року, величина залишкової вартості дорівнює ліквідаційній вартості, що була визначена підприємством. Приклад 6 Підприємством придбаний об'єкт основних засобів, що введений в експлуатацію у квітні. Первісна вартість об'єкта - 20000 грн. Строк корисного використання - 5 років. Передбачається, що ліквідаційна вартість об'єкта 500 грн. Норма амортизації складе: Об'єкт основних засобів введений в експлуатацію у квітні, нарахування амортизації починається з наступного місяця, після введення в експлуатацію - з травня. Сума амортизаційних відрахувань за 8 місяців першого року експлуатації складе: Розрахунок амортизаційних відрахувань наведений у табл. 5. Таблиця 5 Рік Залишкова (первісна) вартість Норма амортизації Сума амортизаційних відрахувань Сума накопиченої амортизації 1 2 3 4 5 1 20000 0,52 6933,33 6933,33 2 13066,67 0,52 6794,67 13728,00 3 6272,00 0,52 3261,44 16989,44 4 3010,56 0,52 1565,49 18554,93 5 1445,07 0,52 751,44 19306,37 6 693,63 0,52 120,23(0,52:12*4) 19426,60

Залишкова вартість об'єкта основних засобів наприкінці п’ятого року експлуатації дорівнює 20000-19426,60=573,40 (грн.), (693,63 - 120,23) = 573,40 (грн.). При застосуванні даного методу місячна сума амортизації визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12. В даному прикладі місячна сума амортизації за перший рік складе: 6933,33:8 = 866,67 (грн.); за другий рік: 6794,67:12 = = 566,22 (грн.) і т.д., за останній 120,23:4 = 30,06 (грн.). 2.3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості. Норма амортизації в цьому випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при використанні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвійна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання. При цьому норму амортизації при використанні прямолінійного методу можна представити як: де А – річна сума амортизационних відрахувань за рік, грн.; Са - вартість об'єкта, що амортизується, грн. Перетворивши дану формулу, одержимо норму амортизації для методу, що розглядається: Даний метод нарахування амортизації не припускає обов'язкової „наявності” ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів. При цьому дотримується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об'єкта в кінці експлуатаційного періоду була не менша його ліквідаційної вартості. Приклад 7 Підприємством придбаний об'єкт основних засобів. Первісна вартість такого об'єкта - 30000 грн. Строк корисного використання - 6 років. Очікується, що цей об'єкт буде мати ліквідаційну вартість 1200 грн.Норма амортизації складе 0,33 (2:6 років), або 33 % річних. Розрахунок амортизації представлений у табл. 6. Таблиця 6 Рік Залишкова (первісна) вартість Норма амортизації Сума амортизаційних відрахувань Сума .накопиченої амортизації 1 30000,00 0,33333 10000 10000 2 20000,00 0,33333 6666,60 16666,6 3 13333,40 0,33333 4444,42 21111,02 4 8888,98 0,33333 2962,96 24073,98 5 5926,02 0,33333 1975,32 26049,3 6 3950,70 0,33333 1316,89 27366,19 При застосуванні цього методу місячна сума амортизації визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12. 2.4. Кумулятивний метод Річна сума амортизації в цьому методі визначається як добуток амортизуючої вартості й кумулятивного коефіцієнта: де — кумулятивний коефіцієнт; — первісна вартість; — ліквідаційна вартість. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишилась до кінця строку корисного використання об'єкта, на суму чисел років корисного використання цього об'єкта. Кумулятивний коефіцієнт можна розрахувати по формулі: де - кількість років, що залишилися до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів; — сума чисел років корисного використання об’єкта основних засобів. Сума чисел років — це результат сумувування порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт. Приклад 8 Підприємство придбало об'єкт основних засобів первісною вартістю 25000 грн. Строк корисного використання 6 років, ліквідаційна вартість об'єкта - 1500 грн. Розрахуємо річну суму амортизації кумулятивним методом. Так як очікуваний строк корисного використання об'єкта основних засобів 6 років, то сума чисел дорівнює: 1 + 2 + 3 + 4 + 5 + 6 = 21. Кумулятивний коефіцієнт дорівнює: у перший рік експлуатації - 6/21; у другий рік експлуатації - 5/21; у третій рік експлуатації - 4/21; у четвертий рік експлуатації - 3/21; у п'ятий рік експлуатації - 2/21; у шостий рік експлуатації - 1/21. Виходячи з того, що амортизуюча вартість дорівнює 25000-500=23500(грн.), розрахуємо суму амортизації, табл. 7. Таблиця 7 Рік Амортизуюча вартість Кумулятивний коефіцієнт Сума амортизаційних відрахувань Сума накопиченої амортизації 1 23500,00 6/21 6714,29 6714,29 2 23500,00 5/21 5595,24 12309,53 1 3 23500,00 4/21 4476,19 16785,72 4 23500,00 3/21 3357,14 20142,86 5 23500,00 2/21 2238,09 22380,95 6 23500,00 1/21 1119,05 23500,00 I Місячна сума амортизації визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12. Якщо об'єкт введений в експлуатацію в грудні минулого року, а нарахування амортизації почалося в січні поточного року, то відповідно до умов даного прикладу місячна сума амортизації буде розраховуватися в таким чином: за перший рік: 6714,29:12 = 559,52 (грн.), за другий: 5595,24:12 = 466,27 (грн.) і т.д. Припустимо в нашому прикладі об'єкт основних засобів був введений в експлуатацію у квітні 2003 року, а нарахування амортизації почалося в травні (виходить, цього року об'єкт експлуатувався 8 місяців). Таким чином, сума амортизації, що приходиться на 2003 рік, складе:

714,29 * 8:12 = 4476,19 (грн.) або 559,52 (грн.) на місяць. В 2004 році необхідно доамортизувати залишок суми за перший повний рік експлуатації, тобто 2238,1 грн. (6714,29 - 4476,19), у січні - квітні 2004 року по 559,52 грн. на місяць, а в травні - грудні 2004 року суму рівну 5595,24*8:12 = 3730,16 (грн.) або 466,27 (3730,16 : 8) (грн.) на місяць, і т.д. Якщо строк експлуатації об'єкта досить довгий, суму чисел років визначають по формулі кумулятивного числа: де N — строк корисного використання об'єкта основних засобів, роки. Визначення суми амортизації методом зменшення залишкової вартості та кумулятивним методом є найбільш прогресивними з точка зору методології бухгалтерського обліку наведена нижче: у перші роки, коли інтенсивність використання об’єкту максимальна, амортизується більша частина його вартості ; у перші роки накопичуються кошти для заміни об'єкта, що амортизується; забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт об'єктів, що амортизуються, що приходиться на останні роки експлуатації без відповідного збільшення витрат виробництва (собівартості продукції) за рахунок того, що сума нарахування амортизації в ці роки зменшується. 2.5. Виробничий метод Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації здійснюється на підставі сумарної кількості виробленої продукції об'єктом за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиницях виробленої продукції, відпрацьованих годинах, кілометрах пробігу та ін.). Місячна сума амортизації визначається виходячи з фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється співвідношенням амортизуючої вартості об'єкта основних засобів і плануючого обсягу продукції (робіт, послуг) за весь строк корисного використання такого об'єкта основних засобів. Як ми вже відзначали, вартістю об'єкта основних засобів, що амортизується, є первісна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість. Таким чином, норму амортизації за цей методі можна розрахувати за формулою: де — норма амортизації, частка; — первісна вартість об'єкта основних засобів, грн.; — ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів, грн.; — розрахунковий обсяг діяльності (виробництва), одиниці. Розглянемо застосування виробничого методу нарахування амортизації на прикладах. Приклад 9 Припустимо, об'єкт основних засобів був придбаний для виготовлення 90000 одиниць продукції. Первісна вартість об'єкта становить 30000 грн. Ліквідаційна вартість - 3000 грн. Тоді виробнича ставка амортизації складе: (30000 грн.-3000 грн.) : 90000 одиниць = 0,3 грн./од. У перший місяць експлуатації виготовлено 2500 одиниць продукції. При цьому сума амортизаційних відрахувань за цей місяць складе: 0,3 грн./од. * 2500 одиниць = 750 грн. Приклад 10 Припустимо, придбано автомобіль вантажопідйомністю більше 2 тонн з очікуваним пробігом до 400000 км. Первісна вартість автомобіля становить 15000 грн., ліквідаційна - 1500 грн. У звітному періоді пробіг становить 5000 км. Виходячи з наведених даних, сума амортизаційних відрахувань у звітному періоді складе: 5000 км. * (15000 грн. - 1500 грн.) : 400000 км. = 168,75 (грн.). Зверніть увагу, що на відміну від вищенаведених методів амортизації, при яких визначалася річна сума амортизації, виробничий метод припускає визначення місячної суми амортизації. Відзначимо, також що при використанні даного методу сума амортизації, що визнається витратами звітного періоду, і балансова вартість об'єкта при використанні даного методу змінюються в порівнянні з попереднім періодом прямопропорційно обсягу виготовленої продукції (робіт, послуг). Характеристика методу. В основі цього методу лежить припущення, що фактично отриманий дохід від експлуатації відповідного матеріального активу в кожному звітному періоді пов'язаний з випуском одиниць продукції, виробленої з його участю в цих звітних періодах. Існує думка, що на такий вид устаткування, як верстат, амортизація повинна нараховуватися в облікових цілях пропорційно одиницям виробленої на ньому продукції в кожному звітному періоді (на основі первинно визначеного загального випуску продукції), а не просто пропорційно часу з початку експлуатації (як передбачає прямолінійний метод). При цьому стверджується, що більшість виробничих активів беруть участь у створенні доходу (і відповідно зношуються) тільки тоді, коли вони використовуються у виробництві, а не просто з часом.

Метод нарахування зношування пропорційно випуску продукції теж дуже простий, раціональний і систематичний. Його найкраще використовувати в тому випадку, коли можна визначити фактичний обсяг виробленої продукції активом, на який нараховується зношування. Використання також доцільне, коли економічна вигода того чи іншого необоротното активу зменшується у зв'язку з експлуатацією його у виробництві, а не у зв'язку з впливом часу на нього. Цей метод забезпечує також відповідність суми амортизації, що визнається витратами поточного періоду, отриманим доходам, у випадку якщо використання відповідного необоротного активу неоднаково в різні періоди. Однак, незважаючи на всі плюси, цей метод у за кордонній практиці не знайшов широкого застосування, оскільки неможливо або дуже складно визначити фактичний обсяг продукції, виробленої з використанням того або іншого необоротного активу. 2.6. Методи, передбачені податковим законодавством Порядок нарахування амортизації в податковому обліку регламентований ст. 8 й 9 Закону про податок на прибуток й полягають в наступному: принципи й механізм нарахування амортизації єдині для всіх платників податку на прибуток незалежно від форми власності й органзаційно-правової форми господарювання; передбачено спрощену класифікацію основних фондів по групах; при визначенні балансової вартості основних фондів враховуються витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію й інші види поліпшення основних фондів, а також фактично нарахована сума амортизації; стосовно груп 2, 3 й 4 основних фондів використовається груповий метод визначення балансової вартості відповідної групи й розрахунку амортизаційних відрахувань; установлено єдині для кожної групи основних фондів (і для всіх платників) норми амортизаційних відрахувань. Для податкового обліку амортизація є окремою статтею, що зменшує оподатковуваний дохід. Відповідно до Закону про податок на прибуток під терміном - "амортизація основних фондів" мається на увазі поступове віднесення витрат на їхнє придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоректованого доходу платника податків у межах норм амортизаційних відрахувань. Об’єктом для нарахування амортизації відповідно до п. п. 8.1. 2 ст. 8 Закону про податок на прибуток є витрати, пов'язані з: а) придбанням основних фондів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання худоби й придбання, закладку й вирощування багатолітніх насаджень до початку плодоносіння; б) самостійним виготовленням основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті виготовленням таких основних фондів; в) проведенням всіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації й інших видів поліпшення основних фондів; г) капітальним поліпшенням землі, не пов'язаним з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі. Ст. 8 Закону про податок на прибуток, що визначає порядок збільшення та зменшення балансової вартості відповідних груп обліку основних фондів і нарахування амортизації, не містить інформації, з якого моменту необхідно амортизувати понесені підприємством витрати на придбання основних фондів. Згідно ж п. п. 8.3. 1 ст. 8 даного Закону сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації, визначених п. 8.6 ст. 8 Закону про податок на прибуток, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Таким чином, для основних фондів групи 1 нарахування амортизації здійснюється з наступного кварталу після введення їх в експлуатацію, а для основних фондів груп 2, 3 й 4 - з кварталу, що є наступним за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, які входять до складу цих груп незалежно від фактичного здійснення розрахунків за такі основні фонди. Не підлягають амортизації витрати на: придбання й відгодівля продуктивної худоби; вирощування багаторічних плодових насаджень; придбання основних фондів з метою подальшого продажу іншим особам або їхнє використання в якості комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для продажу іншим особам; зміст основних фондів, що перебувають на консервації. Зазначені види витрат підлягають включенню до складу валових витрат підприємства того звітного періоду, у якому були понесені. Також не підлягають амортизації: — витрати бюджетів на будівництво й утримання будівель благоустрою й житлових будинків, придбання й зберігання бібліотечних й архівних фондів; — витрати бюджетів на будівництво й утримання автомобільних доріг загального користування; — витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном «невиробничі фонди» для цілей оподатковування варто розуміти капітальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку (капітальні активи, що підлягають під визначення груп 1). Основні фонди, що підлягають амортизації відповідно до Закону про податок на прибуток, підрозділяються на чотири групи залежно від цільового призначення й функцій, що виконують. Виходячи з такого розподілу, визначений порядок віднесення об'єктів і норми нарахування амортизації окремо по кожній групі. Для цілей амортизації відповідно до Закону про податок на прибуток основні фонди підприємства діляться на чотири групи: 1 група - будинку, спорудження, їхні структурні компоненти й передавальні устрої, у тому числі житлові будинки і їхні частини (квартири й місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група — автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові оптичні, електронні, електромеханічні прилади й інструменти, інше конторське (офісне) устаткування; група — будь-які інші основні фонди, не включені в групи 1, 2 й 4. група — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їхнє програмне забезпечення, пов'язані з ними кошти зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони й рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів). Відповідно до положень Закону про податок на прибуток базою для нарахування амортизації є балансова вартість відповідної групи основних фондів (для групи 1 — окремого об'єкта) на початок звітного кварталу (далі — розрахунковий квартал). При цьому сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного з розрахункових кварталів, що входять у такий звітний період. Розрахунок балансової вартості груп основних фондів, підприємство здійснює самостійно на підставі формули, визначеної в п. п. 8.3. 2 ст. 8 Закону про податок на прибуток. Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу для нарахування амортизації розраховується по формулі: де а - розрахунковий квартал; а - 1 — попередній квартал перед розрахунковим кварталом; — балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу; — балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому; — сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернзацій й інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому; — сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому; — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому. Для балансової вартості об'єктів основних фондів групи 1 п. п. 8.3. 7 ст. 8 Закону про податок на прибуток установлена гранична величина, при досягненні якої нарахування амортизації припиняється. Що стосується обліку балансової вартості основних фондів груп 2, 3 й 4, то на відміну від основних фондів групи 1 він ведеться по сукупній балансовій вартості відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. Межа для нарахування амортизації для основних фондів груп 2, 3 й 4 установлений п. п. 8.3. 8 ст. 8 Закону про податок на прибуток. Так, відповідно до даного пункту амортизація основних фондів груп 2, 3 й 4 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення. Розділ ІІІ. Основні шляхи розвитку, вдосконалення амортизаційної політики в Україні Україна на шляху до інтеграції і гармонізації з країнами-членами ЄС, формування єдиного економічного простору з традиційними економічними партнерами, зокрема Росією, Білоруссю, Казахстаном, прагне уніфікувати існуючу систему бухгалтерського обліку, яка у сучасних умовах змінюється й удосконалюється відповідно до міжнародних стандартів. Тому процеси стандартизації та удосконалення системи бухгалтерського обліку України із застосуванням міжнародних стандартів, вибору раціонального методу амортизації основних засобів є актуальними і нині. Це обумовлюється об'єктивними причинами та підтверджується появою наказу Міністерства фінансів України №561 від 30.09.2003 р. „Про затвердження методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів” .

ВИСНОВки

Як бачимо амортизацією цікавляться багато фахівців економічної області, у кожного з них є свої погляди на визначення сутності та функцій амортизації, а також амортизаційної політики, зносу та т.д. Але всі сходяться в одному, амортизація це важливе питання в економічній, фінансовій та податковій політиці. А також підсумовуючи сказане можна зазначити, що амортизація є найважливішим моментом кругообігу основних засобів. Водночас, сучасна облікова концепція амортизації не позбавлена недоліків, оскільки заснована на низці допущень, що можуть бути помилковими Зокрема звернемо увагу на такі припущення: передбачається, що первісна вартість є придатною основою для нарахування амортизації і відшкодування цієї суми забезпечить підтримання капіталу на незмінному рівні; очікування підприємця щодо терміну служби активу, його ліквідаційної вартості наприкінці цього терміну тощо, цілком виправдовуються; у період між придбанням і списанням активу не відбувається коливань цін, і, отже, рівновеликі грошові суми, які одержують або сплачують у різні моменти часу, рівнозначні. Проте перші два з приведених припущень рідко підтверджуються практикою. Тому в умовах інфляції і маніпуляцій за допомогою методів оцінки об'єктивність даних фінансової звітності викликає обгрунтовані сумніви. Існують інші недоліки, особливо в амортизаційній політиці України, наприклад двоїстість амортизаційних відрахувань, що дуже обмежує підприємство. Аналіз нарахування та використання амортизації, проведений за даними Державного комітету статистики України, показав, що переважна більшість підприємств практично не використовує нараховану амортизацію на відновлення і розширення виробництва, тому щороку зростає розрив між реальним зносом і фінансовими можливостями відновлення основних засобів, що призводить до погіршення фінансового становища підприємств. Фактична норма амортизації у 2001 -2002 рр. становила 4,0%; у 2003р. -3,8% тобто накопичення амортизації на підприємствах відбувалось уповільненими темпами. В зв’язку з цим керівництву підприємств доцільно комплексно оцінювати вплив обраного методу на розмір амортизації та, як наслідок, на грошовий потік і прибуток підприємства. Аналіз впливу обраних методів на суму амортизації (рис. 1) свідчить, що за час експлуатації основного засобу доцільно застосовувати не один, а кілька методів нарахування амортизації, тобто їх комбінацію. Рис. 1. Порівняльна характеристика методів нарахування економічної амортизації основного засобу групи 3 за строком корисного використання Як бачимо поле діяльності для удосконалення системи нарахувань й використання амортизації, а також можливості вибору оптимальних алгоритмів нарахувань амортизації дуже широкі, тому кому як не нам їх вирішувати Список використаної літератури Косова Т. Д. Амортизація як інвестиційний ресурс підприємства // Економіка підприємства, 2003, №9. - С. 157-166. Орлова В.К. Сенчішак С. В. Зв'язок амортизаційної політики з дивідендною політикою на підприємстві // Наукові праці Кіровоградського державного технічного університету. Економічні науки. Бухгалтерський облік, аналіз і аудит. - Ч.І: Вип. 4. –Кіровоград: КДТУ.2003. –С.357-363. Борисенко З.Н. Амортизационная политика. - Киев, 1993. - 136с. Шудра В.Ф. Механизм восстановления парка промышленного оборудования. - К., 1990.-143 с. Вісник Технічного університету Поділля № 2, Ч.1. Хмельницький, 2003. Кантор Е.Л. Экономика предприятия. - СПб., 2002. - 352с. Борисенко З.Н. Амортизационная политика. - Киев., 1993. - 136с. Пелих А.С. Экономика предприятия и отрасли промышленности. - Ростов-на-Дону., 1999. -608с. Жариков В.Д. Прогнозирование потребности объединений в оборудовании.- М., 1986. - 172с. Прокопивний С.Ф. Економіка підприємства.-К.:КНЕУ. -2001. -528с. Лісовський І.В. Економічна природа амортизації, її сучасні концепції та функції// Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки.- 2003.- № 2,Т.1.- c. 110-113. Городянська Л. Податковий і бухгалтерський облік амортизації на підприємстві // Бухгалтерський облік і аудит, 2003, №2. — c. 12—18. Городянська Л. Раціональний вибір підприємством методу амортизації// Наукові праці Кіровоградського державного технічного університету. Економічні науки. Бухгалтерський облік, аналіз і аудит. — Ч.1: Вип. 4. — Кіровоград: КДТУ, 2003. — c. 141—147. Кононенко Т.. Замлинський В. Про можливості інтеграції методики нарахування амортизації // Бухгалтерський облік і аудит, 2003, №10. — c. 24—28. Примак Т.О. Економіка підприємства. - К.: Вікар. -2001. - 178с. Завгородній В.П. Бухгалтерский учет в Украине (С использ. Нац. Стандартов): Учеб. пособие для студентов вузов. – 5-е изд.,доп. И перераб. – К.: А.С.К.., 2001.- 848с. – (Экономика. Финансы. Право.) Экономика предприятия: Учебник для вузов/ В.В. Горфынкель Е.М. Купряков, В.П. Просолов и др., под ред. Проф. В.Я. Горфинкеля, проф Е.М. Купрякова,- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ,1996.-367с.

Методи амортизації основних засобів

Термін “амортизація” в перекладі з латинської “amortisatio” – погашення.

Амортизація – це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів основних засобів праці на вартість продукції (товарів, послуг) з метою повного відшкодування вартості цих засобів за період їх функціонування.

Амортизація, яка історично виникла приблизно одночасно із промисловим капіталом, використовувалася в промисловому, а потім у сільськогосподарському виробництві та торгівлі не одну сотню років. За цей час причини, що її породили, були ґрунтовно забуті. Проблема амортизації розглядалася ще в 1825 році англійським економістом Мак-Куллохом Дж.Р., який констатував, що амортизація використовується власниками для вкладення в справу нового основного капіталу. Його теорію про те, що амортизація є джерелом нагромадження тільки при розширеному відтворенні, спростував Маркс К. У праці “Теорія додаткової вартості” він висунув ряд найважливіших положень з теорії амортизації, відзначивши, зокрема, що амортизація служить джерелом розширеного відтворення не тільки при розширеному, але і при простому відтворенні.

Треба відзначити, що у зарубіжній літературі існувала невизначеність між поняттями амортизації, зносу та зношуванням. Так у 1942 р. Асоціація міжнародних бухгалтерів (АМБ) Великобританії проаналізувала всі смислові значення терміну “амортизація” (depreciation) і відзначила, що “термінологічної плутанини можна було б уникнути, якщо б термін “amortization” використовувався замість “depreciation”. Однак цей термін вже зайняв своє місце в лексиконі бухгалтерів.

Американський інститут дипломованих бухгалтерів розглядає знос як “обліковий метод, котрий має своєю метою раціональний та систематизований розподіл суми, яка являє собою купівельну вартість матеріальних (відчутних) довгострокових активів за вирахуванням їхньої ліквідаційної вартості (при умові, що вона визначена) протягом всього встановленого терміну корисного використання цих активів”.

Однак, звернемося до поняття “метод”. Метод (від грецьк. “methodos” – шлях дослідження) – спосіб досягнення якої-небудь мети, сукупність прийомів. Тобто метод обліку є сукупністю способів та прийомів, за допомогою яких господарська діяльність підприємств відображається в обліку. Таким чином, визначення, представлені цими американськими вченими, не відповідають повною мірою сутності амортизації. Але позитивним у їх поглядах є визначення, що базуються на оцінці, терміну служби або виробничому потенціалі активу (старінні активу).

У Національному стандарті “Загальні засади оцінки майна і майнових прав” наведено таке визначення поняття зносу.

Знос (або знецінення) – втрата вартості капіталу у порівнянні із вартістю нового майна.

Також є поділ зносу за ознаками його виникнення, тобто на фізичний, економічний та функціональний.

Методи нарахування амортизації

Відомі вітчизняні економісти запропонували розглянути методи нарахування амортизації, вибір яких вони обумовили, посилаючись на МСБО 16. Ці методи вони класифікували за часом використання, кількістю одиниць та проілюстрували їх на прикладах.

Оскільки МСБО 16 не дає повного переліку методів амортизації, в дослідженні пропонується трансформована класифікація, в якій враховані сукупності методів амортизації основних засобів за часом використання (методи рівномірної і прискореної амортизації) та кількістю одиниць (виробничий), які рекомендовано застосовувати в Україні.

Методи нарахування амортизації

Визначимо переваги та недоліки кожного із перелічених методів.

Пропорційне нарахування амортизації основного капіталу, відповідно до згаданої вище класифікації, може здійснюватися за методами нарахування амортизації пропорційно до часу експлуатації об'єкта основного капіталу та до обсягу виконаних робіт.