20. Правий статус іноземних адвокатів у сучасних країнах світу

Можна виділити два основних підходи із приводу допуску іноземних адвокатів до адвокатської діяльності на території закордонної держави.

Перший складається в повній ізоляції правової системи держави від участі іноземних адвокатів. Наприклад, законодавство України до 2006 року передбачало, що адвокатською діяльністю може займатися винятково адвокат, який у свою чергу може бути тільки громадянином України.

Другий підхід, є найпоширенішим і обмовляє допуск іноземних адвокатів до адвокатської практики певними умовами й наявністю певних обмежень у їхній діяльності.

Питання регулювання діяльності іноземних адвокатів законодавства держав, як правило, відносять до своєї компетенції. Наприклад, відповідно до адвокатського законодавству республіки Вірменія іноземні адвокати здійснюють адвокатську діяльність у порядку, установленому національним законодавством, якщо інше не передбачено міжнародними договорами. Ця стандартна умова властива більшості законодавств і виходить із принципу примата міжнародного права над національним.

Для того, щоб іноземний адвокат міг займатися на території приймаючої держави адвокатською діяльністю необхідна його імплементація. Імплементація іноземного адвоката - це процедура по включенню або віднесенню іноземного адвоката в систему органів або індивідів адвокатські послуги, що робить, на території держави. Національні законодавства для імплементації іноземного адвоката, як правило, ставлять певні умови, тільки при наявності, яких іноземний адвокат може займатися в цій державі адвокатською практикою. Які ж це можуть бути умови? Їх можна умовно розділити на дві групи: загальні й індивідуальні.

До загальних умов відносяться вимоги, що умовно відносяться до держави громадянства іноземного адвоката. Цією умовою, якою може обумовлюватися імплементація іноземного адвоката, є умова підписання двостороннього договору з державою громадянства іноземного адвоката. Так, іноземний адвокат може надавати юридичну допомогу, якщо із країною його громадянства підписаний відповідний договір.

До індивідуальних умов ставляться вимоги, пропоновані до особистих якостей і навичок іноземного адвоката. Особливо чітко пророблені індивідуальні умови допуску іноземних адвокатів у законодавстві США. Іноземний адвокат може займатися повіреною діяльністю в США якщо: досяг віку 26 років; був протягом не менш п'яти років, адвокатом у державі свого громадянства; має необхідні моральні якості й задовольняє загальним вимогам придатності для членства в асоціація юристів штату, де він збирається здійснювати свою діяльність; має намір мати в США свій офіс; оплатив мито за видачу ліцензії.

Розглянута імплементація іноземних адвокатів відбувається в певній формі. Її здійснюють або спеціально на те вповноважені виконавчі органи державної влади або суд. У США, наприклад, саме суди видають іноземцеві ліцензію на практику як юридичний консультант у конкретному штаті.

Після завершення акту імплементації, іноземні адвокати можуть займатися адвокатською практикою, але з деякими обмеженнями. Основним обмеженнями є заборона іноземного адвоката надавати юридичну допомогу, якщо ця діяльність буде пов'язана з державною таємницею. Ще одним можливим обмеженням є заборона деяких держав відкривати іноземним адвокатам на своїй території адвокатські контори.

Необхідно відзначити, що норми міжнародного права дозволяють державам обмежувати допуск іноземних адвокатів до надання юридичної допомоги на їхній території. Конгрес ООН прийняв "Основні принципи щодо ролі юристів" (Гавана, 27 серпня - 7 вересня 1990 року), закріпивши в них положення відповідно до якого вимога будь-якої держави, про те, що адвокат повинен бути громадянином відповідної країни, не розглядається як дискримінаційне.