- •Питання до заліку з курсу «порівняльна адвокатура»
- •1. Поняття порівняльного правознавства. Основні завдання курсу «Порівняльна адвокатура»
- •2. Місце порівняльного правознавства у системі юридичних наук.
- •3. Класифікація правових систем світу.
- •4. Поняття, роль та задачі адвокатури.
- •5. Предмет та система курсу «Порівняльна адвокатура». Особливості методології курсу
- •6. Адвокатська діяльність у структурі правових систем сучасності, порівняльно-правовий аспект.
- •7. Зародження та особливості інституту адвокатури у Стародавній Греції.
- •8. Виникнення та розвиток адвокатури у Римі (період імперії та республіканський період).
- •9. Характеристика адвокатури періоду раннього та пізнього Середньовіччя.
- •10. Проведення порівняльного аналізу становлення інституту адвокатури у сучасних європейських країнах: Великобританія, Франція, Німеччина.
- •11. Загальна характеристика етапів розвитку адвокатури у Росії.
- •12. Порівняльно-правовий аналіз розвитку інституту адвокатури в Росії та країнах Європи.
- •13. Становлення інституту адвокатури у сша.
- •14. Характеристика законодавства про адвокатуру різних країн сучасних Європейського союзу.
- •15. Правове положення адвокатів у правових системах світу.
- •16. Особливості допуску до адвокатської діяльності у сша та Великобританії.
- •17. Права та обов'язки адвоката за законодавством Німеччини та Франції.
- •§ 43 Цього закону, "адвокат зобов'язаний сумлінно виконувати свої професійні обов'язки, бути гідним поваги і довіри, яких вимагає становище адвоката".
- •18. Проведення порівняльного аналізу, виявлення загальних рис та відмінностей правового статусу адвоката.
- •19. Особливості допуску до адвокатської діяльності у Німеччині та Франції: порівняльний аспект.
- •20. Правий статус іноземних адвокатів у сучасних країнах світу
- •21. Поняття професійної етики адвоката, її зміст та значення.
- •22. 3Агальні правила для адвокатів країн європейського співтовариства.
- •23. Кодекс професійної етики сша. Порівняльна характеристика з європейськими стандартами.
- •24. Етичні основи взаємовідносин адвоката з клієнтом, органами слідства, судом, колегами.
- •25. Адвокатська таємниця та адвокатська недоторканість.
- •26. Поняття та зміст професійної етики адвоката за законодавством Франції.
- •27. Обов'язкова участь адвоката-захисника у кримінальному процесі за законодавством Великобританії, Німеччини та сша: проведення порівняльного аналізу.
- •28. Обов'язкова участь адвоката у цивільному процесі за законодавством Франції Німеччини, Росії.
- •29. Правове положення адвоката в Європейському суді з прав людини.
- •30. Процесуальні основи діяльності адвоката в Європейському суді з прав людини. Вимоги, яким повинен відповідати адвокат-представник у Європейському суді з прав людини.
- •31. Підготовка та проведення справи в Європейському суді з прав людини.
- •32. Участь адвоката на стадії виконання рішення Європейського суду з прав людини.
- •33. Особливості оплати юридичної допомоги адвоката-представника в Європейському суді з прав людини.
- •34. Участь адвоката у Європейському суді з прав людини.
- •35. Європейський суд з прав людини - головний орган міжнародного захисту прав людини
- •36. Правове положення адвокатури у системі правових інститутів сша. Структура організаційно-правові форми адвокатської діяльності у сша та Канаді.
- •37. Американська Асоціація адвокатів, її структура та повноваження.
- •38. Умови набуття адвокатської професії; допуск до адвокатської практики у сша. Канаді, охарактеризувати відмінності.
- •39. Правовий статус адвоката у сша та Канаді. Порівняльно-правовий аналіз з країнами Європи.
- •40. Роль адвоката-захисника у системі кримінального судочинства сша.
- •41. Правове положення іноземних адвокатів у сша.
- •42. Особливості організації та діяльності адвокатури у Великобританії.
- •43. Умови набуття адвокатської професії у Великобританії.
- •44. Розподіл функцій між адвокатами, правовий статус соліситорів та баристерів.
- •45. Позитивні та негативні аспекти розподілу функцій між адвокатами у Великобританії.
- •46. 3Агальні положення діяльності адвокатури Німеччини.
- •47. Правовий статус адвоката у Німеччині, його професійні права та обв'язки.
- •48. Спеціалізовані адвокати Німеччини.
- •49. Юридична освіта та допуск до адвокатської діяльності у Німеччині.
- •50. Гонорарна практика адвокатів у Німеччині.
- •51. Правове регулювання адвокатської діяльності Франції.
- •52. Структура адвокатури Франції та організаційні форми її діяльності.
- •53. Умови необхідні для допуску до адвокатської діяльності у Франції.
- •54. Оплата правової допомоги адвокатів у Франції, надання безоплатної правової допомоги.
- •55. Порівняльно-правовий аналіз основних інститутів адвокатури у країнах Євросоюзу.
- •56. Система юридичної освіти у Франції. Допуск до адвокатської діяльності.
- •57. Надання адвокатом безоплатної правової допомоги у країнах Європи.
- •58. Правове регулювання адвокатської діяльності країн снд (Азербайджану, Вірменії, Казахстану, Таджикистану та Узбекистану)
- •59. Поняття та зміст адвокатської діяльності за законодавством країн снд.
- •60. Визначення поняття адвокатури як виду професійної діяльності за законодавством країн снд.
- •61. Правовий статус адвоката за законодавством країн снд.
- •62. Членство адвоката у професійних об'єднаннях за законодавством країн снд.
20. Правий статус іноземних адвокатів у сучасних країнах світу
Можна виділити два основних підходи із приводу допуску іноземних адвокатів до адвокатської діяльності на території закордонної держави.
Перший складається в повній ізоляції правової системи держави від участі іноземних адвокатів. Наприклад, законодавство України до 2006 року передбачало, що адвокатською діяльністю може займатися винятково адвокат, який у свою чергу може бути тільки громадянином України.
Другий підхід, є найпоширенішим і обмовляє допуск іноземних адвокатів до адвокатської практики певними умовами й наявністю певних обмежень у їхній діяльності.
Питання регулювання діяльності іноземних адвокатів законодавства держав, як правило, відносять до своєї компетенції. Наприклад, відповідно до адвокатського законодавству республіки Вірменія іноземні адвокати здійснюють адвокатську діяльність у порядку, установленому національним законодавством, якщо інше не передбачено міжнародними договорами. Ця стандартна умова властива більшості законодавств і виходить із принципу примата міжнародного права над національним.
Для того, щоб іноземний адвокат міг займатися на території приймаючої держави адвокатською діяльністю необхідна його імплементація. Імплементація іноземного адвоката - це процедура по включенню або віднесенню іноземного адвоката в систему органів або індивідів адвокатські послуги, що робить, на території держави. Національні законодавства для імплементації іноземного адвоката, як правило, ставлять певні умови, тільки при наявності, яких іноземний адвокат може займатися в цій державі адвокатською практикою. Які ж це можуть бути умови? Їх можна умовно розділити на дві групи: загальні й індивідуальні.
До загальних умов відносяться вимоги, що умовно відносяться до держави громадянства іноземного адвоката. Цією умовою, якою може обумовлюватися імплементація іноземного адвоката, є умова підписання двостороннього договору з державою громадянства іноземного адвоката. Так, іноземний адвокат може надавати юридичну допомогу, якщо із країною його громадянства підписаний відповідний договір.
До індивідуальних умов ставляться вимоги, пропоновані до особистих якостей і навичок іноземного адвоката. Особливо чітко пророблені індивідуальні умови допуску іноземних адвокатів у законодавстві США. Іноземний адвокат може займатися повіреною діяльністю в США якщо: досяг віку 26 років; був протягом не менш п'яти років, адвокатом у державі свого громадянства; має необхідні моральні якості й задовольняє загальним вимогам придатності для членства в асоціація юристів штату, де він збирається здійснювати свою діяльність; має намір мати в США свій офіс; оплатив мито за видачу ліцензії.
Розглянута імплементація іноземних адвокатів відбувається в певній формі. Її здійснюють або спеціально на те вповноважені виконавчі органи державної влади або суд. У США, наприклад, саме суди видають іноземцеві ліцензію на практику як юридичний консультант у конкретному штаті.
Після завершення акту імплементації, іноземні адвокати можуть займатися адвокатською практикою, але з деякими обмеженнями. Основним обмеженнями є заборона іноземного адвоката надавати юридичну допомогу, якщо ця діяльність буде пов'язана з державною таємницею. Ще одним можливим обмеженням є заборона деяких держав відкривати іноземним адвокатам на своїй території адвокатські контори.
Необхідно відзначити, що норми міжнародного права дозволяють державам обмежувати допуск іноземних адвокатів до надання юридичної допомоги на їхній території. Конгрес ООН прийняв "Основні принципи щодо ролі юристів" (Гавана, 27 серпня - 7 вересня 1990 року), закріпивши в них положення відповідно до якого вимога будь-якої держави, про те, що адвокат повинен бути громадянином відповідної країни, не розглядається як дискримінаційне.
