2.6 Темпоритм вистави

На початку вистави темпоритм спокійний, врівноважений. Починаючи розмову з мамою про своє дорослішання, Оленка звичайно хвилюється, але вірить, що мама її зрозуміє. Та мама перекладає вирішення питання на батька. Савка і Василина натомилися за день і хочуть відпочити, тому розмову ведуть помірно – їм немає куди спішити. Це Оленка починає хвилюватися, іде час, молодь збирається на вечорниці, а вона мусить сидіти дома. За Оленкою приходить Тиміш, але вона не піде без дозволу. По мірі того, як Тиміш і Оленка розуміють, що батьки не відпустять Оленку на вечорниці і Тиміш вдається до різних розиграшів, темпоритм напружується і прискорюється. До кінця вистави темпоритм лишається напруженим, натягнутим. Створювати певний темпоритм я буду за допомогою музики. Водевіль – вистава музична, тому музика буде головною помічницею в створені вистави.

2.7 Атмосфера

Герої вистави не мають ненависті один до одного, між ними не має кровавої ворожнечі. Розіграші Тимора не носять агресивного характеру, вони веселі, а не злі. Для Савки вони дошкульні, а не образливі і грубі. Атмосфера доброзичлива і весела. Оскільки дія відбувається ввечері, освітлення буде дещо пригашене, тому створювати легку веселу атмосферу я буду за допомогою музики. Жанр водевілю вимагає використання багато музичних номерів, а дія вистави закручується навколо вечорниць, то в виставі буде використано багато веселої і ліричної народної музики. Використана вона буде не тільки тоді, де потрібно показати, що зараз відбуваються вечорниці, але й в ті моменти, коли потрібно підкреслити напругу дії.

Відомо, що музика має особливий вплив на людину, тому в цій виставі музика головний компонент в створені відповідної атмосфері.

2.8 Пластика вистави

П’єса Ст.. Васильченка „На перші гуля” за жанром комедія, що передбачає дещо збільшену реакцію персонажів на події, активні дії для досягненя поставлених цілей. В нашій виставі Тихіш теж починає активно дяти, намагаючись досягнути своєї мети, коли розуміє, що основна нагрузка для цього лягає на його вчинки. Для того, щоб вплинути на Савку і Василину він вдається до різних витівок. Чим активніші дії Тимора, тим напруженіша атмосфера, прискорений темпоритм. Оскільки комедія лірична; вжито достатньо ліричних народних пісень і мелодій; Оленка сподівається досить легко отримати дозвіл від батьків, то і дія протікає розмірено. Немає різких злетів і підйомів. Емоційна і ритмічна лінія вистави вибудована, як така, що поступово піднімається до найвищої точки – кульмінації. Кульмінація співпадає з фінальними епізодами і тому фінал найбільш активний. Піднесений, яскравий.

Розділ ііі. Втілення задуму

3.1 Робота з актором

П’єса Степана Васильченка “На перші гулі” поставлена на сцені Шумського Районного будинку культури колективом аматорського драматичного гуртка. Ми вибрали саме цю п’єсу тому що її легше втілити на сцені невеликим колективом, яким є драматичний гурток Шумського РБК. Чим саме зацікавила п’єса Степана Васильченка “На перші гулі” визначили в розділі обґрунтування вибору. Я, як режисер, ознайомив колектив з п’єсою, розповів свою зацікавленість цією п’єсою і ми досягли обопільної згоди в ставленні до проблем поставлених у п’єсі. Думаючи над постановкою тієї чи іншої вистави кожен режисер бере до уваги наявність виконавців для певних ролей. Звичайно думав про це і я. в нашому колективі знайшовся Савка, його роль виконав І. Захожий, батько юної доньки і йому знайомі проблеми підростаючого покоління. Василина – Н. Кочура, весела, щира жінка, як найкраще підійшла на цю роль. Оленку зіграла Ок. Данилюк молода дівчина, дещо старша в житті за Оленку – їй 22 роки. Не висока на зріст, тендітна, ще пам’ятає, як сама починала “дівувати”, їй знайомі почуття Оленки. Тиміш – І. Васильчик, дід Северин – М. Степ.

Оскільки виконавці – аматори, хоча і мають деякий сценічний досвід, ця п’єса для декого не перша, мені довелося досконально розповісти про образи, характери персонажів, довго і зосереджено працювати в застольний період. Коли працювали на сцені доводилося звертатися до методу показу, розігрували етюди. Оскільки актори-аматори грали майже себе і проблеми поставлені в п’єсі знайомі кожному, робота просувалася досить легко, працювали захоплено з хорошим настроєм. Працювали за принципом: “я в запропонованих обставинах”. Актори працювали з задоволенням, за що отримали щирі аплодисменти глядачів.