Оптимальні інтервали рН для різних сільськогосподарських культур

Таблиця 1

Культура	Оптимальний інтервал рН	Культура	Оптимальний інтервал рН
Люцерна	7,0—8,0	Коноплі	7,1—7,4
Озима пшениця	6,3—7,6	Соняшник	6,0—6,8
Ячмінь	6,8—7,5	Льон	5,5—6,5
Кормові буряки	6,2—7,5	Цибуля-ріпка	6,4—7,9
Яра пшениця	6,0—7,5	Капуста білоголова	6,5—7,4
Жито	5,5—7,5	Капуста цвітна	6,7—7,4
Просо	5,5—7,5	Редис	5,5—7,3
Гречка	4,7—7,5	Згірки	5,5-7,0
Соя	6,5—7,1	Морква	5,5—7,0
Квасоля	6,4—7,1	Помідори	6,3—6,7
Кормові боби	6,0—7,0	Зишня	6,7—7,2
Кукурудза	6,0—7,0	Яблуня	6,5—7,2
Горох	6,0-7,0	Слива	6,2—6,7
Конюшина	6,0—7,0	Чорна смородина	6,2—6,7
Картопля	5,0—5,5	Абрикос	6,0—6,7
Люпин	4,5—6,0	Суниці	5,5—6,0
Рис	4,0—6,0	Чайні кущі	4,5—6,0
Цукрові буряки	7,0—7,5	Аґрус	4,6—4,8

В умовах високої кислотності грунту зростає розчинність спо­лук алюмінію і марганцю, що посилюють її негативну дію на рослини, внаслідок чого уповільнюється розвиток кореневих сис­тем. Корені темніють, грубішають, вкриваються слизом, перетво­рюються на безструктурну масу, відламуються, на них зменшу­ється кількість кореневих волосків.

Високий вміст розчинних форм алюмінію та марганцю погір­шує вуглеводний, азотний і фосфорний обміни в рослинах, що не­гативно впливає на утворення репродуктивних органів, підвищен­ня врожайності і поліпшення якості продукції сільськогосподарсь­ких культур. У репродуктивних органах зменшується вміст цукрів, білків, фосфатидів, нуклеопротеїдів. Особливо це явище ха­рактерне для першого періоду росту і розвитку рослин, а також під час їх зимівлі. Висока концентрація розчинних форм алюмінію та марганцю різко знижує зимостійкість озимих, конюшини, лю­церни та інших культур, що зменшує врожайність та погіршує якість сільськогосподарської продукції.

Високою концентрацією рухомого алюмінію характеризуються кислі дерново-підзолисті грунти Полісся, особливо заболочені їх відміни, кислі оглеєні дерново-сильноопідзолені грунти Передкарпаття, буроземи Карпат. Так, при дослідженні грунтів на піщаних луках Рівненської області вміст його становив 23 мг, а в бурозем­них грунтах лісів Карпат— 63 мг/100 г грунту.

Однак не всі сільськогосподарські культури однаково перено­сять підвищену концентрацію алюмінію в грунтовому розчині. За відношенням сільськогосподарських культур до концентрації ру­хомого алюмінію в грунтовому розчині вони поділяються на чо­тири групи:

1) рослини з високою стійкістю (овес, тимофіївка);

2) рослини з середньою стійкістю (люпин, картопля, кукурудза, чумиза, просо);

3) рослини з підвищеною чутливістю (яра пше­ниця, гречка, ячмінь, льон, горох, квасоля);

4) рослини, найчутливіші до концентрації алюмінію (озима пшениця, жито, люцерна, конюшина, цукрові, столові і кормові буряки, соняшник).

Розчинний алюміній створює певні передумови для збільшення кислотності грунту, проте між чутливістю рослин до кислотності грунту і наявністю рухомого алюмінію в грунтовому розчині не завжди спостерігається відповідність. Так, кукурудза і просо не­гативно реагують на підвищену кислотність грунту, але стійкі проти високої концентрації алюмінію в грунтовому розчині; льон досить чутливий до концентрації рухомого алюмінію в грунтовому розчині і разом з тим задовільно росте на кислих грунтах.

Внесення в грунт вапна зменшує надходження в корені іонів Н⁺ та А1³⁺, внаслідок чого негативна дія їх на рослину знижу­ється. Подібне спостерігається і під час внесення в грунт фос­форних добрив, які, взаємодіючи з ґрунтовим розчином, перетво­рюють рухомі форми марганцю й алюмінію на нерозчинні сполуки твердої фази грунту. Тому для поліпшення фізичних властивостей кислих грунтів вапнування поєднують з фосфоритуванням і внесенням органічних та мінеральних

добрив.

Повернутися до плану