Практичне заняття № 2

Тема: «Ієрархічна структура екологічної небезпеки (аналіз та розробка конструктивних пропозицій щодо її вдосконалення)»

Екологічна безпека – це динамічна складова реґіональної системи, що забезпечує її сталий розвиток в умовах захищеності від реальних та потенційних антропоґенних та природних впливів. Погіршення стану безпеки спричиняється підвищенням рівнів небезпеки. Це потребує детального та всебічного вивчення умов формування небезпеки. Стратегія досліджень відносно формування небезпек різного ґенезису основана на визначенні місця певного виду чи підвиду еконебезпеки в її ієрархічній структурі.

Реґіональна екологічна небезпека являє собою складну ієрархічну структуру. Вона у спрощеному вигляді зображена на рис. 2.1.

Рисунок 2.1 – Структура екологічної небезпеки

Установлено, що домінантою формування екологічної небезпеки в індустріально навантажених регіонах є її техноґенна складова (техноґенна небезпека), розвиток і прояви якої базуються на дії небезпечних чинників забруднення компонентів довкілля.

Техноґенна складова екологічної небезпеки характеризує вплив на людину та довкілля, пов’язаний з технічними засобами та технологіями господарської діяльності, та включає види, які визначаються хімічними, фізичними, біологічними, ландшафтотрансформуючими чинниками, та відповідні підвиди

( рис. 2.2).

– блок чинників, диференціація техноґенного впливу яких на різні компоненти геосфери забезпечує пластичність ієрархічної структури небезпеки.

Рисунок 2.2 – Ієрархічна структура техноґенного класу екологічної небезпеки

Серед зазначених на схемі підвидів небезпеки увагу акцентовано на чинниках хімічного забруднення, що зумовлено їх диференційованим неґативним впливом на різні компоненти геосфери.

ЗАВДАННЯ. Із застосуванням синергічного підходу щодо оцінки умов формування небезпек різного ґенезису провести системний аналіз запропонованої структури екологічної небезпеки, її техногенної складової. Результати проведених досліджень подати у вигляді свого варіанту ієрархічної структури (доповнити чи змінити).

Практичне заняття № 3

Тема: «Аналіз моделі формування екологічної небезпеки на основі застосування основних закономірностей»

Основні закономірності формування реґіональної екологічної небезпеки встановлено на основі аналізу та узагальнення результатів наукових досліджень Вони визначаються наступними категоріями (властивостями):

– реґіоналізацією (кожний реґіон відрізняється тільки йому притаманними пріоритетами та ієрархією структур екологічної небезпеки, що зумовлюють специфіку її аналізу та можливий розвиток);

– просторовою та часовою структуризацією – сукупністю екологічно небезпечних об’єктів будь-якого ґенезису, які внаслідок взаємодії та взаємного впливу створюють небезпечні для життєдіяльності біоти ситуації, спричиняють загрозу функціонування технічних споруд, об’єктів і т.і.;

– позиційністю джерел небезпеки (враховуєть не тільки просторове розміщення джерел небезпеки відносно різноманітних об’єктів, але й характеристики середовища, у якому небезпека поширюється);

– різноякісністю та різнопорядковістю джерел небезпеки (наприклад, гранітний кар’єр чи кар’єр з добування глини поряд з небезпечним об’єктом);

– сусідством (взаєморозташування та комбінації різних складових небезпеки);

– профілізацією реґіонів відносно умов формування небезпеки.

Серед установлених закономірностей формування екологічної небезпеки зазначимо наступні:

– ступінь небезпеки значною мірою визначається несприятливою позиційністю її джерел відносно об’єктів та споруд різного призначення;

– сусідство небезпек різного ґенезису може бути небезпечним, нейтральним, сприятливим. Небезпечне сусідство спроможне суттєво підсилювати неґативний вплив на людину та довкілля;

– профілізація реґіонів визначається наявністю домінуючих за інтенсивністю можливого впливу екологічно небезпечних видів господарської діяльності;

– динаміка функціонування небезпеки передбачає наступні етапи: зародження, розвиток, ослаблення, зникнення. Останні два етапи відповідають конструктивному розвитку реґіонів, який потребує ефективного управління.

Важливою специфікою наведених властивостей є те, що у складному поєднанні в межах індустріально навантажених реґіонів вони визначають домінування техноґенного класу екологічної небезпеки На рисунку 3.1 наведено модель формування техноґенної небезпеки на регіональному рівні.

Рисунок 3.1 – Формування техноґенної небезпеки у реґіоні

Базисною стадією формування небезпеки (рис.2) є процеси господарської діяльності, за якої утворюються побічні (відносно цільової продукції) види речовини та енергії. Обсяги надходження останніх у довкілля суттєво залежать від якості сировинних ресурсів та забезпечення технологічних процесів маловідходним обладнанням. Техноґенні джерела ініціюють збудження у природній підсистемі, які під дією природних та природно-антропоґенних чинників поширюються в ній і змінюють її стан, що призводить до екологічного дисбалансу соціально-економічної підсистеми, і, у підсумку, формується техноґенна небезпека системи. Соціоґенні чинники (недостатня кваліфікація фахівців, невміння оптимально поводитись з відходами та інше) спроможні підвищити її рівень. Зовнішній відносно реґіону вплив враховується у фонових характеристиках станів небезпеки. Поширення техноґенної небезпеки за межі визначеного реґіону спроможне призвести до її посилення у суміжних реґіонах.

ЗАВДАННЯ. Із застосуванням основних закономірностей проаналізувати умови формування екологічної та техноґенної небезпеки у двох адміністративно-територіальних одиницях (областях) України: Полтавській і Кіровоградській. Установити профілізацію обох регіонів стосовно проявів складових екологічної небезпеки. Визначити райони із сусідством небезпек різного ґенезису, несприятливою позиційністю джерел небезпеки.