63.Вимоги до технічного стану тракторів та автомобілів л/г

Трактори і самохідні сільськогосподарські машини повинні бути зручними і безпечними ' при технічному обслуговуванні, Усі машини повинні мати безпечний доступ на робоче місце.Машини, що застосовують у гірських умовах, обладнують .за­хисними кабінами (захисними каркасами), креномірами-сигналіза-торамй. Усі параметри мікроклімату мають відповідати санітарним нормам. Стандартами нормуються зусилля, що прикладаються до орга­нів керування машинами. Наприклад, при дії ногами вони коли­ваються в діапазоні 60—200 Н; при дії руками — ЗО—200 Н. Усі лісогосподарських машин не повинні забруднювати навколишнього середовища (повітря, грунт, водойми) шкідливими викидами, бути джерелом пожеж і вибухів, а матеріали, які за­стосовують при експлуатації і технічному обслуговуванні, мають бути безпечними і нешкідливими для людей. До роботи, допускають лише .технічно справні машини і зна­ряддя, що повністю відповідають вимогам безпеки. Нові, відре­монтовані, а також машини, що тривалий час не працювали, до­пускають до роботи лише після їх обкатки і ретельної перевірки роботи всіх органів.

Вогнегасячі матеріали; галузь застосування

Под огнетушащими понимаются такие вещества, которые при введении определенным образом в зону горения прекра­щают его вследствие нарушения условий, необходимых для го­рения. В нашей стране и за рубежом таких веществ много, но для тушения пожаров применяют только такие, которые обла­дают высоким эффектом тушения при минимальных расходах, безвредны для человека при использовании и хранении, просты в употреблении. Огнетушащие вещества могут быть в твердом, жидком и газообразном состоянии. При взаимодействии с пламенем они переходят из одного агрегатного состояния в другое. Вода превращается в пар, твердая углекислота — в газообразное состояние, минуя жидкую фазу. Охлаждающие огнетушащие вещества. Вода — традицион­ный представитель этой группы огнетушащих веществ. Ее при­меняют как в чистом виде, так и с добавками поверхностно-активных веществ, солей и т. д. Вода обладает большой тепло­емкостью, что очень важно при тушении пожаров. Из 1 л воды образуется 1725 л водяного пара, который снижает процентное содержание кислорода в воздухе и в данном случае проявляет изолирующие свойства. Углекислота, или двуокись углерода,— одно из самых распространенных веществ в природе. Это —- бесцветный газ, в 1,5 раза тяжелее воздуха. Жидкую углекислоту хранят и транспортируют в стальных баллонах, окрашенных в черный цвет. При испарении 1 кг жидкой углекислоты образуется 500 л газа. Изолирующие и разбавляющиеся огнетушащие вещества. Огнетушащий эффект этих веществ связан в основном с тор-' можением скорости образования горючих паров и газов и сни­жением концентрации кислорода в зоне сгорания. В первом случае огнетушащее вещество помещают между жидкостью и твердым веществом и зоной сгорания выделяющихся паров и газов. Наличие изолирующего вещества между двумя взаимо-' действующими системами приводит к нарушению равновесия: между ними, снижает концентрацию горючих паров и газов, поступающих в зону сгорания, охлаждает поверхность горя­щего вещества, снижает тепловыделение с увеличением отвода тепла от зоны сгорания и прекращает горение. Во втором случае нарушение равновесия между реагирующими вещест вами в зоне сгорания Наступает в результате падения концен­трации кислорода за счет вытеснения его огнетушащими ве­ществами. Вещества химического торможения. К этим огнетушащим относят галоидировынные углеводороды – бромистый метилен, бромыстый этил, тетрафтордибромэтан. Порошковые составы. Эти составы являются эффективным огнетушащим средством. Они могут применяться для тушения пожаров твердых веществ, различных классов горючих жидко­стей, газов, металлов и установок, находящихся под напряже­нием. Порошковые огнетушащие составы обладают следующими преимуществами: быстро ликвидируют горение при относи­тельно небольшом расходе, не замерзают, не вызывают корро­зии металлов, в зоне горения не электропроводны, не портят вещества и материалы. Технічні засоби пожежогасіння: викор. с-г техніки для гасіння пожеж.

Ручные приборы. К ручным приборам для тушения пожа­ров водой относятся рукава, рукавные соединения, соединения-стволы и спрыски. Пожарные рукава подразделяют на всасы­вающие и напорные. Всасывающие рукава, служащие для вса­сывания воды из водоемов насосом, состоят из внутреннего слоя резины, спирали из стальной проволоки и наложенного на нее слоя резины. Напорные рукава предназначены для подачи воды от насоса, крана или гидранта к месту пожара. Они бы­вают пеньковые, льняные или прорезиненные. Механизированные агрегаты и машыны. К механизирован­ным агрегатам, применяемым для тушения пожаров водой, от­носятся переносные и передвижные мотопомпы, автонасосы, автоцистерны. В лесной промышленности и лесном хозяйстве для тушения пожаров водой применяют мотопомпы, автона­сосы, автоцистерны, пожарные дрезины и поезда, пожарные катера, теплоходы, специальные пожарные автомобили, специальные самолеты и вертолеты. Для пожаротушения могут быть использованы машины хо­зяйственного назначения: поливочно-моечные и дождевальные установки, землеройные машины ,плуги, канавокопатели, экскаваторы, скреперы и ин. Стационарные огнетушащие установки для тушения пожа­ров водой. Эти установки могут быть автоматического и ди­станционного действия. Автоматические установки в любое время при возникновении пожара включаются в действие не­зависимо от того, находится ли человек в здании (помещении) или отсутствует. В огнетушащих установках дистанционного действия все элементы также постоянно готовы к действию, но необходимо присутствие человека, включающего установку с заранее определенного места. Ручные приборы — огнетушители. Они предназначены для тушения загораний и пожаров в начальной стадии их возни­кновения до прибытия пожарных подразделений. По виду ис­пользуемого в них средства тушения огнетушители бывают: п е н н ые-химические пенные для подачи химической пены, получаемой из водных растворов щелочей и кислот; воздушно-пенные и жидкостные для подачи воздушно-механической пены, получаемой из водных растворов пенообразователей; газовые — углекислотные для подачи двуокиси углерода в виде газа или снега", в качестве заряда которых применяют жидкую Двуокись углерода; аэрозольные и углекислотно-бромэтиловые для подачи парообразующих огнетушащих веществ, в качестве заряда которых применяют галогенизированные углеводороды; честве заряда применяют сухие порошки ПСБ и ПС-І).

Вимоги пожежної безпеки при експлуатації систем опалення та вентиляції

У створенні сприятливих умов праці ефективним засобом є вентиляція —упроцес організованої і регульованої заміни у при­міщеннях забрудненого повітря чистим і свІжим.^Залежно від спо­собу переміщення повітря вентиляція буває природна і механічна (штучна). Природна вентиляція здійснюється за рахунок сили вітру І природними (гравітаційними) силами . Вітер, обдуваючи споруду, попереду неї створює зону підвищеного тиску, а з протилежного боку виникає зона певного розрідження. Під дією напору вітер через отвори проникає в приміщення, а під дією розрідження забруднене повітря через фрамуги, створки й інші отвори виходить назовні. М ех а н і ч н а вентиляція — це примусове видалення з приміщень забрудненого повітря і заміна його свіжим за допо­могою вентиляційних агрегатів^'Сукупність вентиляційного агре­гату (кількох агрегатів), ітбвїтроводів, регулювальних, пускових та інших пристроїв складає вентиляційну систему для конкрет­ного виробничого приміщення. Опалення виробничих приміщень. Усі приміщення, де постій­но або тривалий час перебувають люди, а також в яких підтри­мується плюсова температура відповідно до технологічних умов, згідно зі СН 245—71 у холодний період року повинні бути об­ладнані системами опалення. Не обладнують опалювальними си­стемами приміщення, в яких власний потік тепловиділень переви­щує 23,2 Вт/(м³-год). Опалювальні системи повинні задовольняти основну вимогу — підтримувати в приміщеннях температуру, передбачену існуючи­ми санітарними нормами.

Пожежна профілактика на складах міндобрив та пестицидів

Оскільки мінеральні добрива можуть створювати пожежови-бухову небезпеку, склади, де вони зберігаються, обладнують тех­нічними засобами, стелажами, піддонами, а щитами розділяють на окремі відсіки. Через вибухопожежні властивості розміщують окремо сухі мінеральні (крім селітр) і зріджені добрива, селітри. Добрива із зволоженою тарою спочатку просушують, а після складують. Склади мінеральних добрив обладнують первинними засобами пожежогасіння. На складі мінеральних добрив, що не утворюють горючих і вибухових сумішей, необхідно мати один хімічний вогнегасник на 200 м², ящик з піском (0,5 м³) лопату, бочку з водою і два пожежних відра. Склади для зберігання селітр мають підвищену пожежовибу-хонебезпеку, тому їх розміщують окремо від Інших складів сухих добрив з мінімально допустимим пожежним розривом. Усі селітри з органічними речовинами можуть утворювати вибухові суміші. При змішуванні селітр з іншими- мінеральними добривами можуть утворюватись кислоти. Наприклад, при змішуванні із суперфосфа­том через кілька годин утворюється кашоподібна маса внаслідок інтенсивного поглинання вологи, а при зберіганні утворена кисло­та може окислювати органічні матеріали (папір, солому, дерево тощо) з виділенням теплоти, що може спричинити загоряння. На складі аміачної та інших селітр підтримують суворий протипо­жежний режим: забороняється в приміщеннях складів та на їх територіях курити і користуватися відкритим вогнем. Місце для куріння обладнують за територією складу на відстані не мен­ше 15 м. У складі мішки складають у штабелі на стоякові або плоскі піддони неспалимих конструкцій з антикорозійним покриттям. На мішках повинні бути чіткі етикетки з маркою селітри. Мішки з пошкодженими етикетками складують окремо.

Протипожежні водойми, розрахунок запасу води на протипожежні потреби.

Пожежне водопостачання — це комплекс пристроїв, призначе­них для подачі до місця пожежі води в достатній кількості та із заданими параметрами напору. Відповідно до СНиП 2.04—02—84 на всіх сільськогосподарських підприємствах повинна бути перед­бачена система пожежного водопостачання. Параметри елементів пожежної водопровідної мережі розрахо­вують за умови потреби води одночасно на зовнішнє і внутрішнє пожежогасіння будівель і споруд з урахуванням роботи пристроїв (систем) зовнішнього і внутрішнього автоматичного пожежогасін­ня. Необхідну кількість води приймають відповідно до СНиП 2.04—2—84 і СНиП 2.04.01—85. Вона залежить від ступеня вогнестійкості будівель, його категорії за пожежною небезпекою, об'єму будівель. Об'єм водойм (W) розраховують із потреби витрати води на зовнішнє (G₃) і внутрішнє (G_b) пожежогасіння (л/с), розрахунко­вої тривалості пожежі (т, год) і кількості одночасних пожеж (п): W=(G₃+G_b) тn. Незалежно від результатів розрахунку об'єм водойми (наймен­ший) повинен становити не менш як 50 м³.

Сприклерна та дренчерна установка, їх призначення та принцип дії.

Спринклерна установка — це спеціальна водяна мережа (систе­ма водяних трубопроводів), що розміщується під (або над) пере­криттям приміщення з розставленими штуцерами для спринклерів так, щоб під одним спринклером знаходилась площа підлоги 9— 12 м² (рис. 96). Вихідний отвір спринклерної головки закривається спеціальним клапаном, що утримується в закритому стані спеці­альним легкоплавким замком (рис. 97). При виникненні загоряння у приміщенні від дії температури сплав замка розплавляється, пластинка, що утримує клапан зміщується І через відкритий отвіг> головки з мережі виходить вода. Завдяки спеціальному пристрою головки вода розбризкується і зрошує площу, на якій виникла по­жежа. Інтенсивність зрошення становить приблизно 0,1 л/(с*м²). При відкриванні будь-якого спринклера спрацьовує контрольно-сигнальний пристрій, що входить до складу системи, і за допомо­гою сигнальної турбіни сповіщає про роботу спринклера. Дренчерні установки відрізняються від спринклерних тим, що дренчерні головки цих установок не закриваються, а вода в си­стемі перекрита клапаном групової дії. Від спеціального при­строю (датчика), що спрацьовує при виникненні пожежі, клапан у системі відкривається і в усьому приміщенні одночасно працю­ють дренчерні головки (рис. 98), розбризкуючи воду. Застосовую­ться дренчерні установки для створення водяних завіс, біля вікон, дверей, а також для запобігання розповсюдження вогню в цехах та інших виробничих приміщеннях. Дренчерні установки, можуть застосовуватись із ручним приводом. Спринклерний пристрій: 1 — штуцер; 2 — клапан; 3 — діафрагма; 4 ■ ■аиок; 5 — стремено; 6 — розетка, Дренчерний пристрій: а — з розеткою; б — з лопаткою.