Тема 6: політичне дроблення Київської держави (к. Хі – сер. Хііі ст.).

№ 13. Розпад Київської держави і виникнення самостійних князівств на українських землях (сер. ХІІ ст. – п.п. ХІІІ ст.).

Пояснення матеріалу:

• У першій половині XII ст. на території сучасної України існувало п'ять земель-князівств — Київське, Чернігово-Сіверське, Переяславське, Волинське та Галицьке. Їхні кордони часто збігалися з межами колишніх племінних союзів полян, сіверян, дулібів та ін. Проте процес дроблення тривав, і вже у ХІІ-ХІІІ ст. кожне з цих князівств поділялося на ще менші князівські уділи.

1. Київське князівство

• Київське князівство розташувалося на Середній Наддніпрянщині. Землі лісової та лісостепової зони були найбагатшими в державі. Крім родючого чорнозему, що забезпечував розвиток землеробства, було достатньо деревини та корисних копалин, які широко використовувались у ремісництві. Ріки — Дніпро, Десна, Прип'ять, Південний Буг — з'єднували Київське князівство з іншими землями Русі, а також з іноземними торговими ринками. На півдні Київське князівство межувало із землями половців-кочівників. Половці часто робили набіги на Київську землю, грабували і руйнували її. Тому були побудовані оборонні системи, які мали захищати від кочівників.

• На той час у князівстві існувало близько 80 міст. Серед них — Канів, Черкаси, Овруч, Житомир, Вишгород, Білгород, Чорнобиль, Мозир та інші. Великі міста, як правило, знаходились у лісостеповій зоні, а вздовж південних кордонів будували міста-фортеці.

• Київ був столицею князівства і разом з тим залишався найбільшим економічним і культурним центром усієї Східної Європи. Населення Києва того часу становило близько 50 тис. осіб. Тут розташувалися двори бояр і купців, великі ремісничі майстерні. Упродовж XII — першої половини XIII ст. Київ залишався одним із центрів внутрішньої та зовнішньої торгівлі. На ринкових майданах міста можна було зустріти купців з різних земель Русі, а також Чехії, Німеччини, Скандинавії, Польщі, Угорщини, Візантії та інших країн. Київські ремісники, як і раніше, славилися своєю майстерністю в обробці різних металів, вишуканістю створених ними ювелірних, гончарних, скляних виробів. Тутешні майстри першими починали застосовувати різноманітні технологічні новинки, які потім поширювалися на інші землі. Водночас Київ був міцною фортецею, за мурами якої населення ховалося від набігів ворогів.

• Київ залишався також церковним і релігійним центром. Тут було багато церков і монастирів (найбільший з них — Києво-Печерський монастир), заснований основоположниками чернецтва Антонієм і Феодосієм Печерськими. У Києві розташовувалась резиденція митрополита — глави православної церкви на Русі.

• Могутня влада київського князя, що поширювалася на всі руські землі, відійшла в минуле. Однак думка: хто володіє Києвом, той володіє всією Руссю, не давала спокою багатьом амбітним князям. На відміну від інших князівств, які перетворилися у спадкові вотчини удільних князів, Київ протягом XII - першої половини XIII ст. постійно перебував у центрі політичної та військової боротьби князів різних династій. Так, наприклад, ростово-суздальський князьЮрій Довгорукий тричі захоплював Київ, і щоразу влада недовго перебувала в його руках.

• Під час князювання в Києві Мстислава Ізяславича, князя київського і волинського, відбулася трагічна для міста подія. Суздальський князь Андрій Боголюбський вирішив відібрати в Мстислава київський престол. Він організував коаліцію з дванадцяти князів і в 1169 р. спільними силами напав на Київ. Два місяці жителі й воїни обороняли обложений ворогом Київ, але сили були нерівні. Андрій Боголюбський увійшов у стольний град, пограбував і спустошив його. До того ж він захопив і спалив дощенту Вишгород, знищив церкви і вивіз у Суздаль святиню — ікону Божої Матері, яку, за легендою, написав Святий апостол Лука.

• Протягом XII - першої половини XIII ст. здійснювалися кілька спроб об'єднати Русь навколо Києва, однак жодна з них не завершилась успішно.