3. Методи науково-педагогічних досліджень

Методологія науки – це вчення про принципи, форми і методи наукового пізнання. Методологія науки характеризує компоненти дослідження – його об’єкт, предмет, завдання, сукупність дослідницьких засобів, необхідних для їх розв’язання, а також формує уявлення про структуру і послідовність розв’язання дослідницьких завдань.

Предметом методології дослідження проблем педагогіки є процес цього дослідження, а результатом – система правил, рекомендацій щодо його проведення.

Методична структура дослідження у педагогіці складається з підготовчого, реалізаційного і впроваджувального періодів.

Методи педагогічних досліджень (гр. metodos – шлях, спосіб) – прийоми, способи та процедури емпіричного і теоретичного пізнання явищ і процесів педагогічної дійсності.

Методика – це конкретні принципи, форми та засоби використання методів, за допомогою яких здійснюється більш глибоке пізнання різноманітних педагогічних проблем та їх розв’язання.

Методи педагогічних досліджень можна розділити на такі групи:

1. Методи вивчення науково-теоретичних джерел.

2. Методи вивчення педагогічного процесу в природних умовах.

3. Методи вивчення педагогічного процесу в спеціально змінених умовах.

4. Теоретичні методи дослідження.

5. Методи обробки результатів дослідження.

1. Методи вивчення науково-теоретичних джерел (конспектування, реферування, анотування, цитування і т.д.) допомагають аналізувати науково-педагогічну, філософську і психологічну літературу з теми дослідження, літературу з суміжних предметів, архівні матеріали, навчально – програмову документацію, продукти діяльності учня, учнівські роботи).

2. Методами вивчення педагогічного процесу в природних умовах є: спостереження, бесіди, анкетування, тестування, інтерв’ювання.

Метод спостереження – один із емпіричних методів педагогічного дослідження, який полягає у систематичному і цілеспрямованому сприйнятті педагогічних явищ із метою вивчення їх спеціальних змін у конкретних умовах, а також у пошуку змісту цих явищ. Ознаками його науковості є цілеспрямованість, наявність гіпотези; основними вимогами – природність, ведення щоденника, точне визначення об’єкта і предмета спостереження, обмеження дослідником конкретних критеріїв оцінки цих ознак, чіткість і тривалість спостереження. В педагогічних дослідженнях спостереження проводиться за заздалегідь підготовленим планом і з певною групою дітей.

Спостереження може бути систематичним і епізодичним, тривалим і короткочасним, безпосереднім і опосередкованим, цілеспрямованим і випадковим. Воно вимагає науково обґрунтованого вибору об’єкта, сприятливих умов і часу, досконало розвинутої спостережливості самого дослідника, здатності виявляти істотне, важливе в непомітних або прихованих ознаках, чинниках і причинах.

Предмет спостереження визначається метою і основним завданням дослідження. Це може бути поведінка вихованця, уважність у роботі, особливості мислення і мовлення та інших комунікативних засобів, способи виконання практичних дій. Під час спостереження можна використовувати технічні засоби навчання (магнітофон, відеозапис).

Бесіди можуть доповнювати спостереження. Вони проводяться із дітьми, педагогами, батьками і можуть бути індивідуальні чи колективні (з класом, групою вихованців), у формі запланованих розмов чи навіть бесіди-експромти.

До початку бесіди дослідник повинен мати всі вичерпні відомості, що стосуються групи, класу, окремих дітей із тим, щоб скоротити бесіду й зробити її конкретною. Ефективність бесіди залежить від уміння педагога створити сприятливу атмосферу для відвертої розмови.

Метод анкетування є способом письмового діалогу, коли діти чи дорослі відповідають на поставлені запитання письмово. Запитання в анкеті ставляться чітко, лаконічно і доступно. Вони, як правило, спрямовані на розкриття певної проблеми.

Анкети можуть бути відкриті й закриті. У першому випадку респонденти можуть подавати відомості про себе (освіта, вік, соціальне походження), письмово висловлювати власні думки в довільній формі. Закриті анкети містять відповіді на запитання, і респонденти мають право підкреслити одну з них або дати відповідь «так» чи «ні» . Наприклад, на запитання «Чи відвідуєте Ви театр?» вони підкреслюють одну з перелічених відповідей: «ніколи» , «інколи» , «часто». Запитання можуть спонукати до визначення порядку важли­вості запропонованих відповідей. У даному випадку найважливіші з них підкреслюють трьома лініями, інші – двома і однією.

Метод анкетування дозволяє охопити опитуванням велику кількість людей, виявити громадську думку, ціннісні орієнтації, тенденції, настрої. Однак, анкета для школярів повинна містити не більше 30 запитань, бо перевантаженість учнів запитаннями негативно позначиться на якості відповідей.

Метод тестування – це стандартизований спосіб дослідження, випробування наявних можливостей учня. Він реалізовується з допомогою спеціально підібраної системи завдань (задач), ситуацій, які учень повинен виконати чи розв’язати протягом визначеного часу.

Інтерв’ю проводять за заздалегідь визначеними питаннями, поданими в певній послідовності. Відповіді при інтерв’юванні обов’язково записуються.