1.2.3 Стандарт dfd. Призначення та основні особливості
В основі методології DFD (Data Flow Diagram – діаграма потоків даних) (методології Gane/Sarson) лежить побудова моделі системи, що аналізується – проектуємої або реально існуючої. Відповідно з методологією модель системи визначається як ієрархія діаграм потоків даних, які описують асинхронний процес перетворення інформації від її вводу в систему до видачі користувачу. Діаграми верхніх рівнів ієрархії (контекстні діаграми) визначають основні процеси або підсистеми системи з зовнішніми входами і виходами. Вони деталізуються за допомогою діаграм нижнього рівня. Така декомпозиція продовжується, створюючи багаторівневу ієрархію діаграм, до тих пір, поки не буде досягнуто такого рівня декомпозиції, на якому процеси становляться елементарними і деталізувати їх далі неможливо.
Джерела інформації (зовнішні сутності) породжують інформаційні потоки (потоки даних), що переносять інформацію до підсистем або процесів. Ті, в свою чергу, перетворюють інформацію і породжують нові потоки, які переносять інформацію до інших процесів або підсистем, накопичувачам даних або зовнішнім сутностям – споживачам інформації. Таким чином, основними компонентами діаграм потоків даних є:
зовнішні сутності;
системи/підсистеми;
процеси;
накопичувачі даних (сховища даних);
потоки даних.
Зовнішня сутність представляє собою матеріальний предмет або фізичну особу, що представляє собою джерело або приймач інформації, наприклад, замовники, персонал, постачальники, клієнти, склад. Визначення якогось об’єкту або системи в якості зовнішньої сутності вказує на те, що вона знаходиться за межами аналізуємої системи. В процесі аналізу деякі зовнішні сутності можуть бути перенесені всередину діаграми аналізуємої системи, якщо це необхідно, або, навпаки, частина процесів системи може бути винесена за межі діаграми і представлена як зовнішня сутність.
Зовнішня сутність означається квадратом (рисунок 1.5), розташованим як би "над" діаграмою і кидаючим на неї тінь, для того, щоб можна було виділити цей символ серед інших означень.
Рисунок 1.5 – Зовнішня сутність
При побудові моделі складної інформаційної системи вона може бути представлена в самому загальному вигляді на так званій контекстній діаграмі у вигляді однієї системи як єдиного цілого, або може бути декомпозована на низку підсистем. Підсистема (або система) на контекстній діаграмі зображується таким чином (рисунок 1.6).
Рисунок 1.6 – Підсистема
Номер підсистеми служить для її ідентифікації. В полі імені вводиться найменування підсистеми у вигляді речення.
Процес представляє собою перетворення вхідних потоків даних у вихідні відповідно з певним алгоритмом. Фізично процес може бути реалізований різними способами: це може бути підрозділ організації (відділ), що виконує обробку вхідних документів і випуск звітів, програма, апаратно реалізований логічний пристрій та ін.
Процес на діаграмі потоків даних зображується, як показано на рисунку 1.7.
Рисунок 1.7 – Процес
Номер процесу служить для його ідентифікації. В полі імені вводиться найменування процесу у вигляді речення з активним недвозначним дієсловом у невизначеній формі (обчислити, розрахувати, перевірити, визначити, створити, отримати), за яким слідують іменники у знахідному відмінку, наприклад: "Ввести сведения о клиентах"; "Выдать информацию о текущих расходах"; "Проверить кредитоспособность клиента" та ін. Інформація в полі фізичної реалізації показує, який підрозділ організації, програма або апаратний пристрій виконує даний процес.
Накопичувач даних (сховище даних) представляє собою абстрактний пристрій для зберігання інформації, яку можна у будь-який момент помістити в накопичувач і через деякий час вийняти, причому способи поміщення і вийняття можуть бути будь-якими. Накопичувач даних може бути реалізований фізично у вигляді мікрофіші, ящика в картотеці, таблиці в оперативній пам’яті, файла на магнітному носії та ін. Накопичувач даних на діаграмі потоків даних зображується, як показано на рисунку 1.8.
Рисунок 1.8 – Накопичувач даних (сховище даних)
Накопичувач даних ідентифікується буквою "D" і числом, що обирається довільно. Ім’я накопичувача обирається з міркувань найбільшої інформативності для проектувальника. Накопичувач даних в загальному випадку є прообразом майбутньої бази даних і опис даних, що зберігаються в ньому, повинен бути ув’язаний з інформаційною моделлю.
Потік даних визначає інформацію, що передається через деяке з’єднання від джерела до приймача. Реальний потік даних може бути інформацією, що передається по кабелю між двома пристроями, листами, які пересилають поштою, магнітними стрічками або дискетами, що переносяться з одного комп’ютера на інший і т.д. Потік даних на діаграмі зображується лінією, яка закінчується стрілкою, що показує напрям потоку (рисунок 1.9). Кожен потік даних має ім’я, яке відображує його зміст.
Рисунок 1.9 – Потік даних