ПЕРЕЛІК ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ
БД – база даних
СУБД – система управління базами даних
CASE – Computer Aided System/Software Engineering (сукупність методологій проектування, розробки й супроводження програмного забезпечення, підтримана комплексом взаємозв’язаних засобів автоматизації)
DFD – Data Flow Diagram (діаграма потоків даних)
ERD – Entity-Relationship Diagram (діаграма "сутність-зв’язок")
FK – Foreign Key (зовнішній ключ)
IDEF0 – Icam DEFinition (методологія структурного аналізу)
IDEF3 – workflow diagramming (методологія моделювання, яка застосовує графічний опис інформаційних потоків, взаємовідносин між процесами обробки інформації і об’єктами, що є частиною цих процесів)
PK – Primary Key (первинний ключ)
SADT – Structured Analysis and Design Technique (методологія структурного аналізу)
ВСТУП
У сучасних умовах підвищення ефективності роботи підприємства неминуче пов'язане з аналізом його діяльності. Наслідком такого аналізу може стати реорганізація діяльності підприємства. Одним з інструментів такої реорганізації є впровадження сучасних інформаційних систем, що забезпечують комплексне рішення завдань менеджменту при керуванні підприємством. Проведення подібних заходів, як правило, пов'язане із серйозним ризиком. Можна привести безліч прикладів, коли проекти по впровадженню готових або розроблених під замовлення інформаційних систем закінчувалися невдачею. Тим часом існуючі та випробувані протягом багатьох лет методики та інструментальні засоби дозволяють мінімізувати ризики й вирішувати ключові питання, що виникають на різних етапах реорганізації бізнес-процесів підприємства, у тому числі реорганізації, що супроводжується впровадженням інформаційних систем.
Для рішення таких задач у сучасних умовах використають спеціальні програмні засоби, що відносяться до категорії CASE (Computer Aided System/Software Engineering). Ці засоби є інструментами аналітика і програміста та використовуються для автоматизації процесів аналізу і передпроектного обстеження стану підприємств, а також для рішення задач проектування і розробки програмного забезпечення.
1 Сучасні case-технології та їх застосування для моделювання і аналізу бізнес-процесів
1.1 Case-технології. Призначення та основні особливості
Термін CASE застосовується для позначення сукупності методологій проектування, розробки й супроводження програмного забезпечення, що підтримана комплексом взаємозв'язаних засобів автоматизації. CASE-технології успішно застосовуються для побудови практично всіх типів інформаційних систем, однак найбільш стійке положення вони займають у наступних областях [4,5,10,11]:
1 Забезпечення розробки ділового й комерційного програмного забезпечення. Широке застосування CASE-технологій обумовлене масовістю цієї прикладної області. При цьому необхідно відзначити, що в цій області CASE-засоби застосовуються не тільки для розробки програмного забезпечення, але й для створення моделей систем, що допомагають комерційним структурам вирішувати завдання стратегічного планування, керування фінансами, навчання персоналу і т.д.
2 Розробка системного і керуючого програмного забезпечення. Активне застосування CASE-технологій у цій області пов'язане з великою складністю даної проблематики та з прагненням підвищити ефективність робіт.
Інтегрований CASE-пакет містить чотири головні компоненти.
1 Основою CASE-пакета є засоби централізованого зберігання всієї інформації про програмне забезпечення, що проектується, протягом усього життєвого циклу (репозиторій). Відповідна база даних повинна мати можливість підтримувати більшу систему описів і характеристик і передбачати надійні заходи щодо захисту від помилок і втрат інформації.
2 Засоби введення, призначені для введення даних у репозиторій, а також для організації взаємодії з CASE-пакетом. Ці засоби повинні підтримувати різні методології і використовуватися на всьому життєвому циклі різними категоріями розробників – аналітиками, проектувальниками, інженерами, адміністраторами і т.д.
3 Засоби аналізу, проектування й розробки, призначені для планування й аналізу різних описів, а також їхнього перетворення в процесі розробки.
4 Засоби виведення, що служать для документування, керування проектом і кодової генерації.
Всі перелічені компоненти в сукупності повинні мати наступні функціональні можливості:
підтримка графічних моделей;
контроль помилок;
організація й підтримка репозиторія;
підтримка процесу проектування й розробки.
1.2 Основні стандарти, які застосовуються в сфері моделювання та аналізу бізнес-процесів
1.2.1 Стандарт idef0. Призначення та основні особливості
Методологія SADT була розроблена Дугласом Россом. На її основі розроблена, зокрема, відома методологія IDEF0 (Icam DEFinition), що є основною частиною програми ICAM (Інтеграція комп'ютерних і промислових технологій), проведеної з ініціативи ВПС США. [1,3,7,8,9]
Методологія SADT являє собою сукупність методів, правил і процедур, призначених для побудови функціональної моделі об'єкта якої-небудь предметної області. Функціональна модель SADT відображає функціональну структуру об'єкта, тобто вироблені їм дії й зв'язки між цими діями. Основні елементи цієї методології ґрунтуються на наступних концепціях:
графічне представлення блокового моделювання. Графіка блоків і дуг SADT-діаграми відображає функцію у вигляді блоку, а інтерфейси входу/виходу представляються дугами, що відповідно входять у блок і виходять з нього. Взаємодія блоків один з одним описуються за допомогою інтерфейсних дуг, що виражають "обмеження", які у свою чергу визначають, коли і яким чином функції виконуються й управляються;
строгість і точність. Виконання правил SADT вимагає достатньої строгості й точності, не накладаючи в той же час надмірних обмежень на дії аналітика. Правила SADT включають:
обмеження кількості блоків на кожному рівні декомпозиції (правило 3-6 блоків);
зв’язаність діаграм (номера блоків);
унікальність міток і найменувань (відсутність повторюваних імен);
синтаксичні правила для графіки (блоків і дуг);
поділ входів і керувань (правило визначення ролі даних).
відділення організації від функції, тобто виключення впливу організаційної структури на функціональну модель.
Методологія SADT може бути використана для моделювання широкого кола систем і визначення вимог і функцій, а потім для розробки системи, що задовольняє цим вимогам і реалізує ці функції. Для вже існуючих систем SADT може бути використана для аналізу функцій, що виконуються системою, а також для вказівки механізмів, за допомогою яких вони здійснюються.
Результатом застосування методології SADT є модель, що складається з діаграм, фрагментів текстів і глоссарія, що мають посилання один на одного. Діаграми - головні компоненти моделі, всі функції інформаційної системи й інтерфейси на них представлені як блоки й дуги. Місце з'єднання дуги із блоком визначає тип інтерфейсу.
Керуюча інформація входить у блок зверху, у той час як інформація, що піддається обробці, показана з лівої сторони блоку, а результати виходу показані із правої сторони. Механізм (людина або автоматизована система), що здійснює операцію, представляється дугою, що входить у блок знизу (рисунок 1.1).
Рисунок 1.1 – Функціональний блок та інтерфейсні дуги
Рисунок 1.2 – Структура SADT-моделі. Декомпозиція діаграм
Однієї з найбільш важливих особливостей методології SADT є поступове введення все більших рівнів деталізації по ходу створення діаграм, що відображають модель. На рисунку 1.2, де наведені чотири діаграми і їх взаємозв'язки, показана структура SADT-моделі. Кожний компонент моделі може бути декомпозований на іншій діаграмі. Кожна діаграма ілюструє "внутрішню будову" блоку на батьківській діаграмі. На SADT-діаграмах не зазначені явно ні послідовність, ні час. Зворотні зв'язки, ітерації, процеси, що тривають, та функції що перекриваються (за часом), можуть бути зображені за допомогою дуг. Зворотні зв'язки можуть виступати у вигляді коментарів, зауважень, виправлень і т.д.