Яків Чепіга (Зеленкевич)

1917 р. у видавництві "Українська школа" вийшли "Методичні замітки до навчання грамоти по згуковому методу", що були перевидані 1926 р. під дещо зміненою назвою "Методичні замітки до звукового методу" за редакцією С.Русової, Ю.Сірого, Я.Чепіги і С.Черкасенка.У посібнику тлумачаться особливості навчання грамоти за аналітико-синтетичним методом, спроектованим відповідно до висновків експериментальної психології та нових течій загальної педагогіки того часу. Автор обстоює думку, що під час навчання грамоти слід враховувати індивідуальні особливості учня. У "вступних лекціях" радить проводити з дітьми бесіди на теми: "Сім'я й оточення", "Праця", "Гра", "Географічні уявлення", "Рослини", "Тварини". Зазначимо, що запропоновані запитання досить одноманітні, потребують здебільшого однослівної відповіді. Наприклад: Чи є у тебе батько, мати, сестра? Чи великий у тебе двір? Над чим працюють твої батьки? і под.

За Я.Чепігою, підготовчий період навчання має складатися з двох "одмін" (видів) - усного (звуковий аналіз слів) і рукописного. Під час усного звукового аналізу слів потрібно виділяти з "мови" слова, зі слів -склади, зі складів - звуки. Водночас діти вчаться писати елементи літер і самі літери. Для ознайомлення зі словом .методист рекомендує коротке речення, наприклад: Діти співають. Після аналізу п'яти-шести двослівних речень пропонуються трислівні. При цьому, зауважує педагог, важливо активізувати навчальну діяльність учнів через виконання різних завдань: скласти самостійно речення, поміняти слова місцями тощо. Для кращого засвоєння поняття "склад" доцільно брати склади, що починаються з губних звуків (ба-ба, ма-ма).

Особливо слід дбати про те, щоб діти навчалися вимовляти слова "раптом, зразу і роздільно", тобто вимовляти так, як говорять. На початкових етапах рекомендується аналізувати слова з одним приголосним. Для виділення звука варто застосовувати прийом порівняння: звуки в природі, звуки тварин, комах та ін. Починати аналіз найдоцільніше з односкладового слова (наприклад ус), розтягуючи для вимови звуки. Допоміжні прийоми вивчення слова, складу, звука -недоговорювання слова, аналіз і синтез.

1928 – «Письмо у школі» методика навчання письма, роль учня пасивна він повинен слухати та заучувати напам’ять.

Педагог великого значення надає для розвитку усного мовлення і вироблення грамотного письма надає переваги вивченню граматики. Рекомендує вивчати чужі мови, коли добре вивчили свою. Пропонує застосовувати метод цілих слів при навчання грамоти.

Іван Іванович Огієнко (митрополит Іларіон). Отже, на думку Івана Огієнка, Бог, родина, рідна мова, культура і батьківщина є тими духовними цінностями, на яких має ґрунтуватися весь виховний процес. У науковий обіг Огієнко ввів таке поняття, як «рідномовне виховання». Про це розповідає О. Коркішко в своїй статті «Становлення патріотичного виховання в 19-20 ст.: (історичний аспект)» (Рідна шк. — 2004. — №2. — С. 60–62). Серед перших методичних праць І.Огієнка-вчителя — три видання, що стали нині бібліографічними раритетами: «Тетрадь для литературного разбора и записывания прочитанных книг. Пособие для домашнего и классного чтения» (Київ, 1914);»Тетрадь для списывания и разбора стихотворений и басен» (Київ, 1915) та «Тетрадь для записывания прочитанных книг» (Київ, 1916). Згадані праці для сучасного вчителя мають неабиякий інтерес, оскільки в них можна знайти «правила виразного читання», рекомендації щодо того, як читати книги, способи аналізу літературних (як епічних, так і ліричних) творів. Окрім того, це своєрідні (нині поширені у початковій школі) перші в Україні зошити з друкованою основою. їх за часів Огієнка неважко було придбати, оскільки вони коштували 6-10 копійок (до речі, як і найдешевші лубочні видання для народу), та легко користуватися, бо в них містилися запитання учителя і рекомендації для самостійної роботи. Використовуючи «Огієнкові зошити», можна було впроваджувати диференційовані домашні завдання. Адже на першій сторінці наголошувалося, на які запитання учень має відповісти обов'язково, а які оминути. До того ж, для учнів з різним рівнем підготовки запитання були різними. Отже, «винахід» Огієнка — зошит для домашніх і класних робіт з літератури — в умовах дефіциту методичної літератури та навчальних посібників успішно заміняв не лише підручник, а й робочий зошит, зошит для творчих робіт і навіть щоденник. На нашу думку, раціональне зерно цього досвіду доцільно використати і нині, звісно, з урахуванням особливостей сучасного навчально-виховного процесу.