Основи бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік – основна складова частина господарського обліку, під яким розуміють кількісне відображення і якісну характеристику господарських явищ, з метою контролю і управління ними.

Основні завдання бухгалтерського обліку:

1. Виявлення обсягу випущеної продукції (робіт, послуг);

2. Придбання товарів та їх реалізація;

3. Аналіз контролю за с\б виробленої продукції та її зниженням;

4. Визначення фінансових результатів підприємства.

Бухгалтерський облік ґрунтується на відповідних нормативних документах про ведення бухгалтерського обліку на підприємствах.

На даний час він базується на Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07 99№996 – 14 та розроблених у відповідності з ними положеннях, стандартах бухгалтерського обліку (П(С)БО).

Документація – це спосіб оформлення господарських операцій відповідними документами.

Документ – письмове свідчення про здійснення господарської операції що надає юридичної сили даним бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський документ, як свідчення господарської операції знаходить своє відображення(фіксацію) в носіях первинних облікових даних носіями яких є папір магнітні диски тощо.

Первинний документ – документ складений у процесі ведення господарської операції, або відразу після її завершення, на основі якого робляться записи на рахунках обліку.

Зведений документ – документ складений на підставі декількох первинних документів для отримання узагальнених даних.

Обов’язкові реквізити до первинних документів:

1. Назва документа, код форми, дата і місце складання;

2. Зміст господарської операції, вимірювачі господарських операцій(у натуральному і вартісному)посади осіб відповідальних за здійснення господарськихоперацій і правильність її оформлення.

3. Особисті підписи або інші знаки що одночасно ідинтифікують особу яка здійснює господарську операцію.

4. Первинні документи оформляються тільки темними кольорами.

5. Вільні рядки первинних документів обов’язково підлягають окреслюванню.

За призначенням бухгалтерські документи поділяються(класифікуються):

1. Розпорядчі, в яких містяться розпорядження щодо здійснення тієї чи іншої господарської операції. Вони не є підставою для запису операцій в обліку, оскільки немає підтвердження про те, що така операція відбулася. Доручення накази розпорядження.

2. Виконавчі що підтверджують факт виконання операції вони є першим етапом облікової реєстрації. Видатковий та прибутковий ордер, рахунки, фактури, квитанції , акти виконаних робіт.

3. Документи бухгалтерського оформлення, до яких належать документи, розпорядчі та групувальні відомості, різні довідки, розрахунки тощо.

4. Комбіновані з одноразовим розпорядчих виконавчих документів в даній господарській операції й водночас, вказівка щодо відображення її на рахунках бухгалтерського обліку. Авансовий звіт, прибуткові видаткові касові ордери, вимоги на відпуск матеріалів зі складу.

За місцем складання: внутрішні і зовнішні.

За способом механізації обом використання: разові і накопичувані.

За ступенем складання:

1. Заповнюються ручними засобами;

2. Виготовлення машинними засобами;

3. Створені на комп’ютері

За ступенем оформлення вихідних даних: змінні і довідкові.

Організація документообігу

Документообіг – рух документів від моменту їх складання (або одержані від інших підприємств організацій) періоду обробки і передачі в архів.

Основні етапи документообігу:

1. Складання і оформлення документа;

2. Прийняття документа бухгалтерією (обліковим апаратом);

3. Рух елемента за відділами і робочими місцями бухгалтерії, його обробка і використання для облікових записів;

4. Передача документа на засоби обчислювальної техніки (іншої оргтехніки) і повернення назад;

5. Передача документа до архіву.

Інвентаризація господарських операцій

Інвентаризація – це перевірка фактичної наявності майна підприємства і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком.

Інвентаризація класифікується на:

- Повну, що охоплює всі засоби, кошти і розрахунки підприємств(річна);

- Часткова яка охоплює лише один вид засобів, коштів(матеріальних цінностей, основні засоби, господарського інвентарю, каси, незавершеного виробництва).

Облік власного капіталу

Власний капітал– це сума коштів підприємства, що належить засновникам та визначається як різниця між загальною вартістю майна і борговим зобов’язанням засновників.

1. На етапі коли підприємство ще немає зовнішньої заборгованості, основна облікова формула капіталу: А=К, оскільки З=0, де А – майно, К – власний капітал, З – зовнішні зобов’язання;

2. Здійснюючи підприємницьку діяльність наприклад АТ, неминуче використовує залучені кошти тобто утворює борги. Боргові зобов’язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства: А=З+К

3. З ВИКОРИСТАННЯМ ЗАЛУЧЕНИХ КОШТІВ власний капітал визначається як: К=А-З.

За формами власний капітал поділяється на дві категорії:

1. Інвестований (вкладений або сплачений капітал);

2. Нерозподіленийприбуток(частина чистого прибутку, яка нерозподілена між акціонерами);

Статутний капітал на підприємствах різних форм власності (крім державних)– це сумарний внесок вкладів у майно засновниками підприємства при його створені. Розмір статутного капіталу записується до статуту підприємства.

Сума яка була зареєстрована в установчих документах має бути внесена засновниками на протязі року. Якщо внесена не вся сума то капіталом є тільки внесена часина.

Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб добровільно розміщений утоваристві для здійснення господарко-фінансової діяльності.

Резервний капітал – це сума резервів створених відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Створюється резервний капітал в АТ у розмірі встановленому установчими документами але не більше 25 відсотків відповідно до сплаченого статутного капіталу.Обліковується на 43 рахунку.

Облік грошових коштів

До грошових коштів належать:

1. Касова готівка (рахунок 30);

2. Кошти на рахунках банку (рахунок 31);

3. Інші грошові кошти (рахунок 33).

Активні рахунки

Безготівковий розрахунок

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки а за договором банківського вкладу вкладні депозитні рахунки.

Поточний рахунок – це рахунок для зберігання грошей здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів, відповідно з умовами договору та вимог законодавства України.

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами:

1. Платіжне доручення;

2. Платіжна вимога;

3. Чеками;

4. Векселями;

5. Платіжними картками.

6. Меморіальний ордер.

Платіжне доручення найбільш широко використовується підприємствами для безготівкової оплати, за яким банк перераховує гроші одержувачу.Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають форми окрім меморіальних ордерів, які використовуються лише банком для списання коштів з рахунку платника, для їх перерахування на спеціальний рахунок, і списання коштів із спеціального рахунку у передбачених випадках.

Платіжна вимога – розрахунковий документ, що здійснює без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Платіжною вимогою оформляється також примусове списання коштів з рахунків платників, на підставі рішення суду та виконавчих документів.

Виписка банку – це документ, який банк подає клієнтові щодня, вказуючи всі зроблені за визначений термін операції на поточному рахунку.

Рахунок 31 підприємства є активним а для банку ці рахунки підприємства є пасивними. Тому на дт у виписці банку сума яка списана з рахунка. А на кт зарахована сума.