- •Методологія науки та методологія і організація наукових досліджень як самостійні дисципліни.
- •2. Предмет, завдання і структура курсу методології юридичних досліджень.
- •3.4 Місце методології юридичних досліджень серед інших навчальних дисциплін.
- •5. Наукознавство
- •6. Предмет філософії науки
- •7.Поняття науки- основні підходи до розумінння
- •8.Функції науки
- •Історія розвитку науки та основні напрями філософії науки
- •Поняття наукової традиції
- •Предмет та структура юридичної науки
- •Місце юридичної науки в системі наукових знань
- •13. Поняття та види пізнання
- •14. Поняття наукового пізнання
- •15. Структура наукового пізнання.
- •16.Форми наукового пізнання
- •17. Стилі, норми, ідеали наукового пізнання
- •18. Поняття наукової раціональності
- •19. Типологія наукової раціональності. 20. Особливості класичного, некласичного і пост класичного типів наукової раціональності
- •22.Методологія в системі філософського знання
- •23. Онтологічний та гносеологічний аспекти визначення поняття методології
- •24. Поняття наукового методу
- •25. Прийом, спосіб, засіб, інструмент наукового пізнання.
- •26. Методологічний підхід
- •27. Співвідношення теорії та методу.
- •28. Поняття типології та класифікації
- •29. Критерії класифікації наукових методів
- •30. Види класифікації наукових методів
- •31. Класифікація та характеристика наукових методів за сферою дії та ступенем загальності
- •1) Філософські методи та їх роль у науковому пізнанні
- •2) Загальнонаукові методи дослідження
- •3) Часткові методи наук (внутрішньо- та міждисциплінарні)
- •37. Діалектичний підхід в юридичній науці.
- •38. Формально-юридичний підхід в юридичній науці. Позитивізм та правовий позитивізм.
- •39. Історичний підхід в юридичній науці.
- •40. Критичний та аксіологічний підхід в юридичній науці.
- •41. Соціологічний підхід в юридичній науці
- •42. Герменевтичний підхід
- •43. Феноменологічний підхід
- •44. Синергетичний та системний підходи
- •45. Організація наукової діяльності в Україні
- •46. Статус науковця
- •47. Університет як суб’єкт наукової діяльності
- •48. Державна екзаменаційна комісія
- •49. Спеціалізована вчена рада
- •50.Поняття та види наукових студентських робіт
- •51.Структура магістерської роботи
- •52.Правила оформлення магістерської роботи
- •53.Процедура підготовки та захисту магістерської роботи
27. Співвідношення теорії та методу.
Співставлення між методом і теоретичною системою передбачає не абстрактну тотожність, а їх діалектичну єдність. Теорія не повністю реалізується в методі, за змістом вона набагато ширша від нього. Метод же є більш рухливим: виникаючи на основі теорії, він виходить у своєму розвитку за межі теоретичної системи, веде до зміни системи знань і створення нової. Єдність теорії й методу зумовлена єдністю теорії й суспільної практики. Відсутність істинної теорії є перепоною на шляху пізнання, позбавляє дослідника критеріїв для визначення тієї межі, що допускає або, навпаки, забороняє використання певних прийомів у процесі вивчення об'єкта дослідження.
Відтак теорію можна визначити як форму існування наукового знання про певну галузь об'єктивної реальності, вона застосовується як спосіб організованої системи логічно взаємопов'язаних суджень, що описують, пояснюють і дають можливість передбачити явища даної предметної дійсності. Теорія організується в єдине ціле з допомогою певних логічних принципів.
Суттєвою характеристикою теорії є можливість переходу в ній від одного твердження до іншого без безпосереднього звертання до чуттєвого досвіду, спираючись на логічні операції з поняттями. Подібні операції з поняттями в теорії дозволяють їй не лише описувати, пояснювати явища дійсності, але й передбачати їх.
Теорія є знання про об'єкт, що відображає його суттєві закономірні зв'язки. Метод же - це шлях пізнання, шлях досягнення істини, Іншими словами, теорія - знання про предмет пізнання, а метод - знання організації пізнавальної діяльності, завдяки якій одержано знання про предмет. Теорія виконує функції опису, пояснення й прогнозування, метод - функції отримання, застосування (перевірки) й розвитку теорії. Тим самим метод робить теорію (і науку в цілому) здатною до розвитку.
28. Поняття типології та класифікації
Типологія (від греч.(грецький) týpos — відбиток, форма, зразок і ... логия ) , 1) метод наукового пізнання, в основі якого розчленовування систем об'єктів і їх угрупування за допомогою узагальненої, такої, що ідеалізується моделі або типа . Т. використовується в цілях порівняльного вивчення істотних ознак, зв'язків, функцій, відношенні, рівнів організації об'єктів що як співіснують, так і розділених в часі. Будучи однією з найбільш універсальних процедур наукового мислення, Т. спирається на виявлення схожості і відмінності об'єктів, що вивчаються, на пошук надійних способів їх ідентифікації, а в своїй теоретично розвиненій формі прагне відображувати будову досліджуваної системи, виявити се закономірності, що дозволяють передбачати існування невідомих доки об'єктів.
Класифіка́ція (фр. , англ. classification походить від лат. classis — клас і facio — роблю) — система розподілення об'єктів (процесів, явищ) за класами (групами тощо) відповідно до визначених ознак.
Відмінність між цими поняттями полягає в тому, що типологія узагальнює сукупність типових для всіх або певних груп соціальних особливостей, а класифікація поділяє предмет дослідження на групи за певною одиничною, індивідуальною ознакою. Класифікація передує типології.