Ііі. Виписування антибіотиків в рецептах Основні моменти для практичного призначення а/б:

1. Дозування антибіотиків буває в:

- Од – одиницях дії, - мг – міліграмах, - г – грамах мл.

2. Форми випуску а/б для ін.’єкцій: у флаконах і ампулах, як в розчинному вигляді, так і в порошку.Антибіотики часто випускають у порошкоподібному вигляді у флаконах! Прийняті такі одиниці, наприклад:

0,25 г –250 000 ОД 0,5 г - 500 000 ОД 1,0 г – 1 000 000 ОД

Антибіотики розводять фізіологічним розчином, водою для ін’єкцій або 0,25 % та 0,5% новокаїном. Прийнято на кожні 100 000 ОД (або 0,1 г) – 1 мл розчинника.

Тобто у флакон: 0,1 г (100000 ОД) додають 1- 2мл

0,25 г (250 000 ОД) додають 2- 3 мл

0,5 г – (500 000 ОД) додають 5 мл

1,0 г – (1 000 000 ОД) додають теж 5 мл ( 10 мл не доцільно), але стільки розчинника, щоб концентрація препарату була не високою, що може викликати сильний больовий ефект.

Розчинення антибіотиків: при терапії антибіотиками особлива увага приділяється вибору необхідного розчинника для препаратів. Більшість антибіотиків розчиняють в 0,5% розчині новокаїну, він має ряд переваг: зменшує місцеву больову реакцію на антибіотики. Препарати антибіотиків - це солі, що спричиняють місцеву запальну реакцію.

Для розчинення сильно подразнюючих препаратів тетрацикліну застосовують 2% розчин новокаїну.Натрієва і калієва солі бензилпеніциліну з новокаїном утворюють новокаїнову сіль, внаслідок чого розширюється спектр антимікробної дії препарату.Не для всіх антибіотиків новокаїн є ідеальним розчинником. З олеморфоцикліном він утворює комплексну сполуку, що не резорбується з місця ін'єкції. На розчині новокаїну не готують антибіотики, що вводять внутрішньовенно, тому що солі антибіотиків мало розчиняються у воді і можуть спричинити мікроемболію. Лужна реакція новокаїну руйнує ристоміцин. Як розчинник не застосовують новокаїн при одночасному застосуванні антибіотиків і сульфаніламідів. Продукт розщеплення новокаїну ПАБК є антагоністом сульфаніламідів.

Для внутрішньовенних ін'єкцій як розчинник застосовують 5% розчин глюкози, а гентаміцин на 40%. Глюкоза зменшує антимікробну дію макролідів і аміноглікозидів, а кисле середовище розчину глюкози руйнує бензилпеніцилін, олеандоміцин.

Воду для ін'єкцій використовують для розчинення а/б, що не розчиняються в інших розчинниках - натрієва сіль ампіциліну та оксацилі-ну. Для розчинення інших антибіотиків воду використовують лише за відсутності інших розчинників.

Для продовження тривалості дії препаратів, розчинення а/б застосовують 25% розчин анальгіну, 20-40% розчин гліцерину (крім бензилпеніциліну), рафіновану рослинну олію, полівініловий спирт, поліглюкін, імунні сироватки, що не консервовані фенолом. За останні роки випускають антибіотики у формі розчинів або суспензій у флаконах багаторазового використання по 50, 100 мл. Антибіотики, розчинені в полівінілпіролідоні, або оліях, що забезпечує стабільність препарату в розчині, створює терапевтичну концентрацію в організмі упродовж 48-72 год.

3. Концентрація або кількість діючої речовини – обов’язково потрібно ураховувати, тому що разова доза по діючій речовині однакова, а форма випуску і кількість діючої речовини у ампулі, флаконі може бути різна. Одні і ті ж препарати різних фірм можуть розрізнятися у дозуванні і формі випуску.