1. Державне управління, регулювання та державна регуляторна політика у сфері підприємницької діяльності: співвідношення понять.

Державне управління економікою, як вже зазначалося, передбачає здійснення ряду управлінських функцій у сфері господарювання. Однією з цих функцій виступає державне регулювання, суть якого полягає у визначенні загальних рамок і порядку здійснення господарської діяльності, формування відповідних суспільних відносин. Державне регулювання здійснюється шляхом встановлення правил, видачі дозволів, непрямого економічного впливу на суб'єктів господарювання.

В юридичній літературі державне регулювання іноді протиставляють державному управлінню, мотивуючи це тим, що в державному регулюванні застосовують, як правило, непрямі (економічні) методи державного впливу, а в державному управлінні – прямі (адміністративні). Втім, цей аргумент недостатньо переконливий, адже одні й ті самі органи виконавчої влади, зокрема й ті, які прийнято називати регуляторними, використовують в своїй діяльності як методи непрямого так і методи прямого впливу. Так, наприклад, видаючи регуляторний (нормативно-правовий) акт, тобто застосовуючи непрямий метод впливу, державний орган здійснює контроль за його виконанням, тобто вдається до прямих адміністративних методів державного управління. Це свідчить про взаємопов'язаність різних методів управління і недоцільність звуження поняття державно-управлінської діяльності до застосування виключно адміністративних методів державно-владного впливу.

Державне регулювання у сфері господарювання, як функція державного управління економікою – це напрям діяльності апарату державного управління, спрямований на практичну реалізацію державної регуляторної політики.

Поняття державної регуляторної політики в її економічному сенсі є досить широким, адже передбачає реалізацію цілої низки конкретних економічних функцій держави. Основними з цих функцій, на думку економістів, є наступні: раціоналізація економічної структури суспільства; фінансування та організація науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; стимулювання розвитку нових галузей та тих, що вимагають особливо великих первинних вкладень і не гарантують отримання найближчим часом значних прибутків; допомога проектам високого ризику; перерозподіл національного доходу через одержавлення фінансів; створення та розвиток соціально-економічної інфраструктури; регулювання зовнішньоекономічної діяльності всіх суб’єктів господарювання та охорони навколишнього середовища [2, c.598-599]. Таким чином економічний аспект поняття політики державного регулювання у сфері економіки відображає цільову спрямованість регуляторної діяльності держави в цій сфері.

Водночас юридичний аспект даного поняття, як свідчить аналіз відповідного законодавства, відображає формально-юридичні шляхи реалізації зазначених функцій державної регуляторної політики у сфері економіки. Як випливає із ст.1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003р., державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності спрямована на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Забезпечення здійснення державної регуляторної політики в ході державного управління економікою відповідно до ст.5 зазначеного Закону включає: встановлення єдиного підходу до підготовки аналізу регуляторного впливу та до здійснення відстежень результативності регуляторних актів; підготовку аналізу регуляторного впливу; планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів; оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю; відстеження результативності регуляторних актів; перегляд регуляторних актів; систематизацію регуляторних актів; недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти; викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акта; оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності.

Під регуляторним актом при цьому слід розуміти прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.

Серед органів державного управління регуляторними органами відповідно до ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" можуть вважатися Президент України, Кабінет Міністрів України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, а також посадові особи будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти.

Крім того, до регуляторних органів цим законом віднесені органи місцевого самоврядування, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо ці установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти. Таким чином, законом передбачена можливість делегування повноважень недержавним суб'єктам, а також деяким державним організаціям, які не є органами державного управління, щодо здійснення державної регуляторної політики у сфері господарювання. Отже, їх також можна розглядати як суб'єктів державного управління економікою.

Слід окремо відзначити, що Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" до регуляторних органів відносить також і Верховну Раду України, яка хоча і не входить до системи органів державного управління економікою в її вузькому (адміністративно-правовому) розумінні, втім здійснює законодавче забезпечення як самої господарської діяльності так і державної регуляторної політики у сфері господарювання.

Законодавче забезпечення державної регуляторної політики і відповідно державного регулювання у сфері господарювання має неабияке значення, адже воно визначає загальну правову основу регуляторної діяльності системи органів державного управління економікою. Так, серед законів, що стосуються державного регулювання у сфері підприємницької діяльності, прийнятих Верховною Радою України, основоположне значення, крім Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" мають також Закони України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р., "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996р., "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005р., "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р.

Втім, найбільш чисельними нормативно-правовими актами, що стосуються регулювання підприємницької діяльності, є регуляторні акти органів виконавчої влади. До них, зокрема належать ліцензійні умови на провадження певних видів господарської діяльності, що затверджуються відповідними органами ліцензування спільно із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері ліцензування, наприклад наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами" від 03.03.2009 р. №44/27, наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства з питань житлово-комунального господарства України "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії" від 30.12.2008р. №169/419 та ін..