2. Система та адміністративно-правовий статус органів державного регулювання у сфері фінансових послуг

Як випливає з положень ст.21 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється:

• щодо ринку банківських послуг – Національним банком України;

• щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів – Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

• щодо інших ринків фінансових послуг – спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.

Згідно ст.2 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, вказаним та іншими законами України.

Відповідно до ст.99 Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України гривні. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, – цінової стабільності.

Крім цього, Національний банк України згідно ст.7 Закону України “Про Національний банк України” виконує такі функції:

• відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

• монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

• виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

• встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

• організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

• визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

• визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

• здійснює банківське регулювання та нагляд;

• веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

• веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

• здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

• складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

• представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

• здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

• забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

• аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

• організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

• реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

• бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

• визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

• вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України;

• здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю;

• здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом;

• за спрощеною процедурою здійснює довгострокове рефінансування комерційних банків під заставу іпотечних кредитів, наданих цими банками населенню на інвестування будівництва житла в розмірі не менше ніж 80 відсотків номінальної вартості пулу іпотечних кредитів, наданого у забезпечення відповідним банкам.

Виступаючи центральним банком держави, Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю. Розмір статутного капіталу згідно ст.3 Закону України “Про Національний банк України” становить 10 мільйонів гривень. Розмір статутного капіталу може бути збільшений за рішенням Ради Національного банку. Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису, а при необхідності – Державний бюджет України. Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених законом випадках – також за рахунок Державного бюджету України. Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні. Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання. Національний банк не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

Відповідно до ст.5 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” державне регулювання ринку цінних паперів формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Як випливає з положень ст.7 цього закону, основними завданнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку є:

• координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;

• здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування;

• захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;

• сприяння розвитку ринку цінних паперів;

• узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.

Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків інших фінансових послуг (крім ринків банківських та ринків торгівлі цінних паперів) є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. Правовий статус цього центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом визначено Законом України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, а також Положенням про цей орган, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 р. №157. Як випливає з положень ст.ст.27, 28 зазначеного закону основними завданнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України є:

• розробка стратегії і реалізації розвитку та вирішення системних питань функціонування ринків фінансових послуг в Україні;

• здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері;

• захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг;

• узагальнення практики застосування законодавства України з питань фінансових послуг і ринків та розроблення пропозицій щодо їх вдосконалення;

• розроблення і затвердження обов'язкових до виконання нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції;

• координація діяльності з іншими державними органами;

• запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України може створювати та ліквідовувати територіальні управління для здійснення своїх повноважень. Територіальні управління Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення, що затверджується Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Чинне законодавство покладає на органи, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг ряд обов’язків з метою забезпечення їх співпраці і координації. Так, згідно ст.22 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України за допомогою засобів зв'язку, що дозволяють фіксувати інформацію, своєчасно повідомляють один одному про будь-які спостереження та висновки, які є необхідними для виконання покладених на них обов'язків. Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України мають право на доступ до інформаційних баз даних одне одного, які ведуться з метою регулювання ринків фінансових послуг.

Голова державного органу, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг, або уповноважена ним особа беруть участь у роботі інших органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, з правом дорадчого голосу, коли на них обговорюються питання нагляду за діяльністю з надання фінансових послуг.

Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України з метою співпраці та координації своєї діяльності зобов'язані проводити оперативні наради не рідше одного разу в квартал або частіше на вимогу одного з керівників цих органів. За результатами зазначених нарад складаються відповідні протоколи та/або укладаються міжвідомчі угоди. Рішення, які містяться у зазначених протоколах та угодах, обов'язкові для розгляду та впровадження кожним з органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.