Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
тема1.8.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
75.26 Кб
Скачать

Заходи воєнного комунізму в сільському господарстві

В Україні проголошено державну монополію на продовольчі товари. В аграрному секторі відбулася конфіскація поміщицьких, удільних, монастирських та ін. землеволодінь.

12 квітня 1919 р. радянський уряд України оголосив декрет про застосування продрозкладки - примусове відбирання залишків хліба у виробників.

Кожній губернії встановлювався план хлібозаготівлі. Для забезпечення продрозкладки до сіл України виїжджали продовольчі загони, сформовані з робітників Петрограда, Москви, Шуї. До початку липня 1919 р. в Україні діяли 46 таких загонів, загальною чисельністю 1500 бійців.

Увесь вилучений хліб, а також реквізована худоба надходили на забезпечення потреб промисловості і армії. Водночас на колишніх поміщицьких землях провадилося формування колективних селянських господарств — артілей та комун. Українське селянство не бажало вступати до них.

Навесні 1919 р. піднялася хвиля селянського руху, спрямованого проти продрозкладки та насильницького створення колгоспів. У боротьбі з селянством від початку 1919 р. Червона Армія застосовувала варварські методи – спалення сіл, систему заручників, виселення родин повстанських отаманів, обстрілювання сіл з гармат. Але подолати масовий опір їм довго не вдавалося.

Заходи воєнного комунізму в промисловості:

— націоналізація всіх промислових підприємств. В Україні протягом 1919 —1920 рр. до рук держави перейшло 11 тис. промислових підприємств;

— промисловість орієнтована тільки на забезпечення воєнних потреб; речі широкого вжитку практично не вироблялися;

— уведення примусової загальної трудової повинності.

Воєнний комунізм в галузі торгівлі і фінансах:

— заборона приватної торгівлі;

— уведення карткової системи розподілу продуктів за класовим принципом: робітники забезпечувалися краще, ніж представники інших соціальних верств суспільства;

— відсутність матеріального стимулювання за виконану працю;

— відміна сплати за комунальні послуги, за проїзд у місцевому транспорті, тощо, знецінення грошей.

Тільки завдяки запровадженню політики воєнного комунізму більшовики змогли постійно поповнювати лави Червоної армії новими бійцями. Мобілізація проходила під загрозою розстрілу. Промисловість і армія за рахунок реквізицій врожаю у селян були забезпечені продовольством, худобою, фуражем. У країні сувору дисципліну підтримували каральні органи. Політика воєнного комунізму повністю себе вичерпала після закінчення громадянської війни, але ще деякий час більшовики продовжували її застосовувати, що призвело до глибокої кризи в радянському суспільстві.

  1. Діяльність селянських партизанських загонів в Україні

Восени 1919 р. східна, південна і центральна частини України опиняються під владою генерала Денікіна. У денікінському тилу створюються партизанські загони. Невдоволена відновленням поміщицької власності на землю, офіцерським свавіллям, розгулом великодержавного шовінізму дрібна буржуазія міста і селяни гуртуються навколо “отаманів” Махна, Григор’єва, Тютюнника, Шепеля, Ангела, Зеленого та багатьох ін. Їхні загони з кінця 1918 р. до 1920 р., діяли в містах сучасних Дніпропетровської, Полтавської, Кіровоградської, Запорізької, півдня Харківської областей.

Ці загони боролися спочатку з білогвардійськими військами. Після запровадження більшовиками в Україні політики воєнного комунізму вони починають боротьбу з Радянською владою.

Найбільш чисельними та організованими були загони Н. Махна. Протягом 1919 р. селянські загони разом з Червоною армією воювали проти Денікіна. Але вже влітку 1919 р. Л. Троцький звинуватив Махна в дезорганізації фронту, партизанщині, організації заколоту проти радянської влади. Радянське командування оголосило Махна поза законом. До осені 1920 р. частини Червоної армії методами “червоного терору” знищують армію Махна, але залишки його військ продовжують діяти в Україні, спираючись на підтримку сільського населення. Після запровадження Непу, селянство припиняє надавати їм підтримку, і у 1921 р. Махно втікає до Румунії.

Основною причиною розбіжностей між більшовицьким урядом та махновцями стало запровадження Москвою політики воєнного комунізму і початок масового пограбування українського селянства.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]