Внутрішня політика Директорії

Для Директорії була характерною відсутність стабільності та єдності у внутрішній політиці. За час свого існування урядовий кабінет змінював склад шість разів. Протягом свого існування Директорія поступово еволюціонізувалася до диктатури військових на чолі з С. Петлюрою.

4 січня 1919 р. був прийнятий закон Директорії про українську грошову одиницю (гривню) та заборону обігу російських, німецьких, австрійських, румунських грошових одиниць.

8 січня 1919 р. — прийняття закону про скасування приватної власності на землю, але землю селяни не отримали. Земельна власність іноземних поміщиків (польських, австрійських, німецьких) оголошувалася недоторканою.

23 грудня 1919 р.— проголошення акту злуки східних (УНР) та західних (ЗУНР) українських земель в єдину соборну державу. Соборність була лише продекларована. Хоча ЗУНР і перетворилась на Західноукраїнську область УНР, на її території продовжувала діяти своя система влади.

Зовнішня політика Директорії:

— орієнтація на Антанту;

— січень — лютий 1919 р. — війна з Радянською Росією. Протягом січня більшовицькі війська зайняли Харків, Полтаву, Катеринослав, Чернігів і Київ. Успіхи Червоної армії в Україні пояснюються небоєздатністю армії УНР. У травні — червні 1919 р. командуванню УНР вдалося перейти у контрнаступ проти Червоної армії ї досягти лінії Старокостянтинів-Проскурів-Кам’янець-Подільський;

— лютий — березень 1919 р.— посли Директорії зустрічаються з представниками США, Англії, Франції, Італії і делегатами Паризької мирної конференції.

Через воєнні невдачі, виступи бунтівних отаманів, наступ Червоної Армії та внутрішні конфлікти Директорія у червні 1919 р. опинилась у критичному стані.

16 листопада 1919 р. Кам’янець-Подільський зайняли польські війська, члени Директорії А. Макаренко і Ф. Швець тікають за кордон. 2 грудня на нараді в Чорториї С. Петлюра та члени уряду вирішують перейти до партизанських форм боротьби. Але сам Петлюра від’їжджає до Варшави. Новим командувачем української армієї призначається генерал М. Омелянович-Павленко.

Ці події докорінно змінюють політичну ситуацію в Україні, чимало провідних українських політичних діячів залишають країну і у січні 1920 р. влада перейшла до більшовиків.

4. Політика воєнного комунізму та її наслідки.

У 1919 р. в Україні встановлюється радянська форма державності. 6 січня 1919 р. декретом Тимчасового робітничо-селянського уряду України її було проголошено Соціалістичною Радянською Республікою (УСРР). На чолі Тимчасового робітничо-селянського уряду УСРР став Х. Раковський.

10 березня 1919 р. III Всеукраїнський з’їзд рад у Харкові прийняв першу Конституцію УСРР, яка юридично оформила радянську форму державності на теренах України.

Запровадження з травня 1918 р. більшовиками політики воєнного комунізму, яка докорінним чином змінила економічні і політичні стосунки в державі.

Причини запровадження воєнного комунізму:

— необхідність, на думку більшовиків, мобілізації всіх сил держави на ведення громадянської війни та протистояння іноземній інтервенції;

— необхідність подолання господарської розрухи, забезпечення міст продуктами харчування, протистояння розповсюдженню бандитизму та саботажу;

— спроба побудувати модель військово-комуніністичного соціалізму.