Тема 1.8. Боротьба за відродження державності україни (1917 – 1920 рр.)

1. Причини національно-визвольних змагань 1917 – 1920 рр.

2. Універсали Центральної Ради. Їх історичне значення.

3. Гетьманат П. Скоропадського.

4. Україна під владою Директорії.

5. Політика воєнного комунізму та її наслідки.

6. Діяльність селянських партизанських загонів в Україні.

7. Радянсько-польська війна

8. Західноукраїнські землі у 1918 – 1920 рр.

Основні поняття і терміни

Тимчасовий уряд, Українська Центральна Рада, Універсали, Генеральний секретаріат, проголошення УНР, Українська гетьманська держава, Директорія, ЗУНР, акт злуки України, політика “воєнного комунізму”, селянські партизанські загони, більшовики, „воєнний комунізм”, „червоний терор”.

Рекомендована література:

[2] с. 220 - 259; [3] с. 221 - 250; [4] с. 258 - 287; [5] с. 265 - 314; [8] с. 400 - 539, [9] с. 289 - 228.

1. Причини національно-визвольних змагань 1917 – 1920 рр.:

- значна кількість претендентів на владу в Україні: більшовики, білогвардійці, Директорія, іноземні інтервенти;

— різнополюсність орієнтацій ворогуючих сторін. Більшовики та білогвардійці виступали за відновлення Росії в кордонах колишньої імперії, а Директорія, у свою чергу, відстоювала незалежність України;

— відсутність військово—політичної сили, яка б домінувала протягом тривалого часу на території України;

— хронічна нестача зброї, боєприпасів, ресурсів для ведення війни відчувалась усіма ворогуючими сторонами;

— пасивне ставлення до подій основної маси населення України;

• зовнішньополітичний тиск, матеріальна та моральна підтримка західними державами ворогуючих сторін.

2. Універсали Центральної Ради. Їх історичне значення.

Найважливішою подією розвитку буржуазно—демократичної революції в Україні є виникнення Центральної Ради (УЦР) 3 березня 1917 р. в Києві. Головою УЦР було обрано М. Грушевського, заступником Голови УЦР — В. Винниченка.

Добу ЦР, залежно від домінуючих у державному процесі ідей, поділяють на два етапи: автономістичний (березень 1917 — січень 1918 р.) та самостійницький (січень — квітень 1918 р.).

Причини поширення ідеї автономності в Україні:

— метою ЦР була політична автономія України у складі Росії;

— ідея самостійності ще не набула поширення в масах;

— проголошення самостійності залишило б Україну самотньою в епіцентрі першої світової війни.

10 червня 1917 р. ЦР оприлюднила свій перший Універсал, у якому проголошувалась автономія України без відокремлення від Росії. Проголошувалося створення виконавчого органу ЦР (уряду) — Генерального секретаріату, його влада розповсюджувалася на 5 губерній: Київську, Полтавську, Чернігівську, Подільську, Волинську.

3 липня 1917 р. ЦР оприлюднює II Універсал, у якому:

- ЦР визнавалася вищим органом управління в Україні;

- ЦР відмовлялася від самочинного введення автономії і погоджувалася чекати рішення Всеросійських Установчих зборів щодо автономії України;

- склад Генерального Секретаріату затверджувався Тимчасовим урядом;

- ЦР повинна була поповнитися представниками національних меншин;

- процес формування українських національних військових частин повинен був знаходитися під контролем російського командування і російського військового міністра.

Жовтневі події 1917 р. у Петрограді докорінно змінили політичну ситуацію в країні. Члени ЦР засудили більшовицьке повстання у Петрограді і визнали недійсним перехід влади до РНК.

7 листопада 1917 р. був виданий III Універсал ЦР, який проголошував Україну народною республікою у складі Російської федеративної республіки рівних і незалежних народів; декларувалась ліквідація поміщицької власності на землю і введення робітничого контролю на виробництві. Під владу ЦР перейшли ще 4 губернії: Харківська, Катеринославська, Таврійська, Херсонська.

Проголошення Української Народної республіки у листопаді 1917 р. стало визначною історичною подією, яка знаменувала собою відновлення української державності.

Протягом листопада — грудня 1917 р. більшовики забезпечили собі перевагу в армії. 17 грудня 1917 р. з Росії до Харкова прибули радянські військові загони, які почали наступ на Донбас і південь України.

На початку січня 1918 р. ситуація на фронтах склалася катастрофічно для УНР. 11 січня 1918 р. Генеральний секретаріат оприлюднює IV Універсал, у якому проголошується суверенітет УНР. Але цей важливий юридичний акт був проголошений із запізненням — народ проникається більшовицькою пропагандою і фактично відвертається від законного уряду.

14 січня 1918 р. спалахнули більшовицькі повстання проти УЦР в Миколаєві та Одесі, а 16 січня у Києві розпочався збройний виступ частин міського гарнізону і робітників заводу “Арсенал”. 26 січня 1918 р. радянські війська зайняли Київ. В Україні поширився „червоний терор”.