Рух Опору в Україні

Особливістю руху опору в Україні була наявність двох його течій: під радянським керівництвом та під проводом ОУН.

Радянську партизанську боротьбу координував Український штаб партизанського руху, створений у травні 1942 р. на чолі з Т. Строкарем.

Усього на території УРСР діяло понад 60 партизанських об’єднань, близько 2 тис. загонів і груп. Видатну роль у розгортанні партизанської боротьби відіграли військовослужбовці Червоної армії, які опинилися у німецькому тилу і становили резерв партизанських формувань. На чолі великих партизанських з’єднань стояли командири Червоної армії М. Наумов, О. Сабуров, І. Федоров, І. Бовкун, А. Грабчак, Д. Медведєв, М. Прокопюк та ін. У 1943 р. партизанська боротьба набула найбільшого розмаху, а заходи німців проти партизан майже не мали успіху. Так, партизанське об’єднання під командуванням С. Ковпака протягом війни здійснило 7 рейдів, загалом пройшовши по тилах ворога 18 тис. км. Найбільш значною була операція „Сарненський хрест”. Лише протягом літа – осені 1942 р. партизани висадили в повітря 117 залізничних і шосейних мостів, пустили під укіс 158 ворожих ешелонів. В 1941—1945 рр. у партизанських загонах налічувалося майже 180 тис. бійців, 30% з них загинуло.

Окрім радянського партизанського руху, у містах діяло комуністичне та комсомольське підпілля: підпільна організація „Партизанська іскра” в с. Кримки на Миколаївщині, яку очолював вчитель В. Моргуненко, антифашистські підпільні організації в м. Сталіно (Донецьк) на чолі з вчителем історії С. Матьокіним, у Ніжині, яку очолював Я. Батюк, у Харкові – М. Бакулін, у Краснодоні – „Молода гвардія” та десятки інших.

1939 стався розкол ОУН на два крила — помірковане на чолі з А. Мельником ОУН(м) та радикальне на чолі з С. Бандерою ОУН(б). Обидві організації ставили собі за мету досягти незалежності України, проте шляхи її досягнення суттєво відрізнялися. Мельниківці розраховували на допомогу Німеччини, а бандерівці на власні сили української революції.

30 червня 1941 р. провід ОУН(б) прибув до Львова і проголосив відновлення Української держави. Було сформовано уряд на чолі з Я. Стецьком. Через кілька днів німці заборонили діяльність цього уряду, заарештували Я. Стецька, С. Бандеру та ін. Цим актом німецькі окупанти засвідчили, що дарувати Україні незалежність не збираються.

Мельниківці почали співробітництво з окупаційною владою, створили з українців дивізію СС “Галичина” для допомоги фашистам і поступово перетворилися на додаток окупаційного режиму.

У серпні 1941р. Т. Бульба-Боровець очолив українське збройне формування, яке спочатку називалося “Поліська Січ” і діяло на Поліссі та Волині. Налічувало 2-3 тис. чоловік, боролося з рештками Червоної армії. Наприкінці 1941 р. фашисти розпустили це формування, але “січовики” перейшли до партизанської боротьби і перейменували себе на Українську визвольну армію.

Становлення оунівського партизанського руху почалося з середини 1942 р. Восени 1942 р. у результаті боротьби за лідерство між різними течіями ОУН прибічники С. Бандери – ОУН(б) – утворили Українську повстанську армію (УПА). Її стрижнем стали бійці “Нахтигалю” і “Роланду” та роззброєна “Поліська Січ”. УПА повела боротьбу з радянськими партизанами та німцями. Збройні формування УПА налічували у різні періоди від 30 до 100 тис. осіб. УПА розпочала боротьбу, розраховуючи тільки на власні сили та підтримку населення західноукраїнських земель.

ОУН контролювала значну територію Волині, Полісся, а згодом і Галичини. У 1943 р. військові формування значно зросли і дістали назву Українська повстанська армія (УПА), очолив яку Р. Шухевич (Тарас Чупринка).

Після визволення України від фашистських загарбників у 1944 р. Радянська армія зіткнулась з УПА. Повстанці перешкоджали мобілізації і депортації західноукраїнського населення. Після вступу регулярних радянських частин на західноукраїнські землі найбільші формування УПА розпалися на велику кількість дрібних загонів. Під час боротьби ОУН-УПА з Радянською Армією загинуло понад 30 тис. цивільних осіб, близько 25 тис. військовослужбовців, 213 тис. чол. було депортовано до Сибіру.