Тема 1.3. Козацтво в україні (друга половина хіv - хvі ст.)

1. Причини виникнення козацтва.

2. Суспільно-політичний устрій Запорозької Січі.

3. Козацько – селянські повстання.

Основні поняття і терміни

Виникнення козацтва і утворення Запорізької Січі, територія розселення козацтва, утворення Запорізької Січі, реєстрове козацьке військо, козацько-селянські повстання наприкінці XVI – початку XVII ст, повстання під проводом Кшиштофа Косинського, повстання Северина Наливайка, гетьман, бунчук, клейноди, хорунжий, осавул, обозний, писар, рада, старшина, голота, надвірний козак.

Рекомендована література:

[1] с. 5 – 300; [2] с. 80 - 104; [3] с. 86 - 113; [4] с. 100 - 139; [5] с. 91 - 150; [8] с. 191 - 260, [9] с. 150 – 170; [11].

4. Причини винекнення козацтва

Перші згадки про запорозьких козаків датуються 1489 роком — козаки супроводжували польські війська у поході проти татар, а у 1492 р. вчинили напад на турецький корабель в гирлі Дніпра. Про це свідчать відомості польського літописця М. Бєльського. До кінця XVI ст. термін “козацтво” фіксував не соціальний статус, а спосіб життя та рід занять.

Причини виникнення козацтва

1. Політичні:

— зростання зовнішньої загрози від нападів турків і татар;

— українська колонізація Придніпров’я і Запоріжжя відбувалася в умовах постійної загрози з боку кримських татар. Це змусило переселенців об’єднуватися в озброєні групи (ватаги), щоб захистити себе і свої землі від татарських нападів;

— цілеспрямована політика польської прикордонної адміністрації поставила козацтво на службу охорони південних рубежів Речі Посполитої від татарської загрози (з 1450 по 1586 рр. татари здійснили понад 86 набігів на українські землі);

— постійна загроза українським землям з боку кримського хана.

2. Соціально—економічні:

— польське панство створило всеосяжну систему закріпачення українського населення, що призвело до нестачі у селян власної орної землі і примусило освоювати нові вільні землі Придніпров’я та Дикого поля — степів за Дніпровськими порогами.

— посилення феодальної експлуатації українського населення з боку польської шляхти;

— остаточне оформлення кріпацтва в українських землях.

3. Національні:

— політика полонізації українського населення;

— наступ католицької церкви на права православної;

• пригнічення культурного розвитку українського народу.

Місцевостями проживання козаків були поселення Корсунь, Канів, Черкаси, Чигирин. Основним осередком було Запоріжжя — територія за Дніпровськими порогами. Кожен прибулий на ці землі вважався вільним, мав рівні з усіма права, брав участь у самоврядуванні, користувався господарськими угіддями. Козаки займалися також мисливством, рибальством, бджільництвом, скотарством, видобутком солі. Хліб купували в обмін на свої продукти або здобич. Окрім господарської діяльності, кожен козак був зобов’язаний охороняти поселення і брати участь у військових походах.

Втечі селян на нові землі набули такого масового характеру, що уряд Речі Посполитої змушений був визнати козацтво офіційно і з початку 70-х рр. XVI ст. почав використовувати його для прикордонної служби. Козацькі поселення були насамперед прикордонними форпостами Речі Посполитої, знаходилися на повному самозабезпеченні, користувалися автономією від центру, що стало передумовою для оформлення власної системи самоврядування.