Тема 1.4. Визвольна війна українського народу 1648 – 1654 рр.

1. Причини і характер, рушійні сили визвольної війни.

2. Початок і розгортання визвольної війни (1648-1649 рр.).

3. Зборівський договір 1649 р.

4. Бойові події 1650-1653 рр.

Основні поняття і терміни

Причини, характер, рушійні сили визвольної війни, Богдан Хмельницький, битви в урочищі Жовті Води, під Корсунем, Пилявцями, облога Львова, Замостя, битва під Збаражем, Зборівський договір 1649 р., формування української національної державності, Білоцерківська угода, зовнішня політика, Переяславська Рада, “Березневі статті.”, наслідки визвольної війни і приєднання України до Росії.

Рекомендована література:

[2] с. 105 - 137; [3] с. 114 - 130; [4] с. 140 - 170; [5] с. 151 - 188; [8] с. 261 - 300, [9] с. 171 - 202; [4] 5 – 409; [6] с. 8 – 44.

1. Причини і характер, рушійні сили визвольної війни.

Протягом лютого 1648 – вересня 1657 р. в Україні тривала національна революція, результати якої спричинили зміну геостратегічної ситуації у Східній Європі. Поєднуючи в собі елементи релігійної, соціальної, громадянської війни, вона відбулася в руслі інших європейських політичних рухів. Для Європи ХVІІ ст. видалося бурхливим і неспокійним, сповнених руйнівних війн та кривавих революцій.

Причини Національно-визвольної війни:

— національне гноблення: обмеження українців у правах при обійманні урядових посад та виборних органів самоврядування;

— соціально-економічне гноблення: проявлялося у зростанні панщини, податків, натуральної та грошової ренти, посилення закріпачення, погіршення матеріального становища українського населення;

— релігійне гноблення українського народу з боку польської шляхти після Берестейської унії (1596 р.), наступ католицтва на православ’я, конфіскація церковного майна та земель, стягнення десятини, насильницьке насадження католицтва серед українського населення, діяльність єзуїтських орденів та уніатського духовенства.

За своїм характером це був національно-визвольний рух. Він розпочався, як і попередні селянсько-козацькі повстання, а згодом переріс у справжню народну війну. Рушійними силами війни були: козацтво, селянство, міщанство, частина українського духовенства, дрібна та середня українська шляхта. Керувала війною козацька старшина.

На чолі повстання стояв чигиринський сотник Богдан Зиновій Хмельницький (1595 — 1657 рр.).

2. Початок і розгортання визвольної війни (1648-1649 рр.).

Січень 1648 – травень 1652 р. — початковий період війни, перемога козацького війська над поляками; досягнення фактичної незалежності козацької протодержави, завершення жорстокої селянської війни:

— січень: початок повстання у Запорозькій Січі. Козаки вигнали урядовий гарнізон і обрали Б. Хмельницького гетьманом;

— лютий: Б. Хмельницький підписує союзний договір з кримським ханом Ісламом- Гіреєм ІІІ, використовуючи у своїх інтересах суперечності між ханством та Польщею. Пропозиція Б. Хмельницького для Іслам-Гірея ІІІ була доречною: чотири роки Річ Посполита не сплачувала ханству традиційної данини. Крім того, ще з 1618 р. польське керівництво розробляло плани ізоляції та подальшого розгрому Кримського ханства, вело перемовини з Росією про спільну боротьбу проти татар;

• квітень - травень: перемога козацького війська під Жовтими Водами та Корсунем; піднесення народного руху, який охопив майже усю Наддніпрянщину; перемога Б. Хмельницького під Корсунем. Після того, як на бік повстанців перейшли реєстровці, у польських воєначальників лишилося не більше 2,5 – 3 тис. вояків проти 18 – 20 тис. татар і 14 тис. козаків;

• червень: до Варшави вирушили посли гетьмана з проханням до сейму встановити 12-тисячний реєстр, повернути козацтву колишні права та вольності, а православним – відібрані уніатами церкви. У листі гетьмана не говорилося про можливість автономних прав України як адміністративної одиниці, йшлося лише про надання Війську Запорозькому статусу військово-політичної структури, але в межах Речі Посполитої;

— вересень: перемога військ Б.Хмельницького під Пилявцями - польська шляхетська армія перестає існувати;

— жовтень — листопад: облога Львова; отримавши викуп, козаки залишили місто і рушили далі до польської фортеці Замостя; дійшли до Вісли, прямуючи на Варшаву, але, дізнавшись про вибори нового польського короля, Б. Хмельницький дає згоду на перемир’я та повертає козацьку армію в Україну;

— грудень: урочистий в’їзд Б.Хмельницького до Києва. Розповсюдження його влади на всю Україну.

Успіх повстанців на початковому етапі війни пояснюються залученням на військ кримського хана, що дало змогу забезпечити тил і посилити військо татарською кіннотою;

— 1649: Б.Хмельницький направляє посольство до Росії з проханням про допомогу. Москва не захотіла розривати мир з Польщею і зайняла вичікувальну позицію. Б. Хмельницький укладає договір з турецьким султаном, у відповідності з яким здобуто право вільного плавання козаків по Чорному морю; розгром польського війська під Зборовом.