5. Формування капіталістичного укладу.

У XVIII ст. в Україні виникають початкові форми мануфактури. Перші мануфактури (склодувні) з’являються у маєтках старшини і польських магнатів. Монастирі займалися виготовленням паперу. У містах чисельність ковалів, теслярів, склодувів, малярів, шевців та кожум’яків сягала 400-600 чоловік. На Слобідській Україні уряд засновував великі текстильні мануфактури, розраховані на сотні робітників, зобов’язавши кріпаків працювати на них аналогічно тому, як вони працювали на панів. Риси мануфактур мали Бахмутська і Торська солеварні, які виробляли у середині XVIII ст. відповідно 286 і 67 тис. пудів солі. Найбільші мануфактури виникли у текстильній та суконній промисловості (Глушківська, Прилуцька, Салтівська).

Міста України

Розвиток міст був пов’язаний з поширенням мануфактурного, ремісницького виробництв, товарно-грошових відносин. Великими економічними і культурними центрами України були Київ (42 тис. мешканців), Ніжин (11 тис.), Полтава ( 7 тис.).

У другій половині XVII—XVIII ст. економіка України розвивалась досить бурхливо. Але включення українських земель до складу іноземних держав, підпорядкування української економіки їхньому впливу суттєво гальмувало та деформувало цей розвиток.

5. Розвиток української культури у XVII-XVIII ст.

Для української культури цього періоду було притаманне:

— урізноманітнення форм та засобів художнього самовираження;

— підвищення рівня освіти населення;

— поступове поширення світських напрямків у культурі та мистецтві.

Освіта

У 1748 р. в 10 полках було 866 початкових шкіл з 3-річним терміном навчання. Основними підручниками були: “Букварь языка славенского” С. Полоцького, “Граматика славенскія правильное синтагма” М. Смотрицького, “Синопсис” І. Гізеля, де викладалася історія України з імперського погляду, а також часословці та псалтирі.

Середню освіту здобували у Колегіумах: Чернігівському, Харківському, Переяславському. Колегіуми готували служителів релігійного культу, державних службовців та вчителів початкових класів.

Вищим навчальним закладом була Києво-Могилянська Академія, яка стає справжнім центром освіти, культури, суспільної думки України того часу. Вона була відкрита для дітей усіх прошарків суспільства. Зі стін академії вийшла плеяда видатних українських діячів науки та культури: Григорій Сковорода, Василь Григорович-Барський, Василь Рубан, Феофан Прокопович та ін.

Друкарство і література

Всього протягом XVIII ст. в Україні діяло 13 постійних друкарень. Серед них — київська, чернігівська, львівська. Провідну роль відігравала друкарня Києво-Печерської Лаври. Навколо книгодрукарень гуртувалися вчені, літератори, перекладачі, живописці. У 1776 р. в Україні виходить перша газета — французькою мовою під назвою “Львівська газета”.

У розвитку української літератури середини — кінця XVIII ст. спостерігається посилення світських жанрів. Нові літературні жанри:

— історичний: “Історія Русів або Малої Росії” невідомого автора присвячена опису подій Національно-визвольної війни 1648-1657 рр.;

— козацькі літописи: рукописні примірники “Самовидця” (спостережника подій) Г. Граб’янки і С. Величко. Випускники Києво-Могилянської Академії С.Величко та Г.Граб’янка стають одними із засновників української історичної науки. Вони першими перейшли від літописного переліку історичних подій до осмислення та власного тлумачення подій козацького буття;

— описи мандрів (В. Григорович-Барський залишив свої враження від відвідування Угорщини, Австрії, Італії, Греції);

— філософські трактати, поезії та байки (твори Г. Сковороди).

Представники української літератури XVIII ст. – Л. Баранович, І. Галятовський, А. Радивиловський, К. Зіновіїв.