Гетьманство і. Мазепи (1687—1708 рр.). Участь України у Північній війні

У зовнішній політиці Мазепа спочатку орієнтувався на Москву. Він уклав з Москвою союзну угоду — “Коломацькі статті”, за умовами якої гетьман не мав права знімати з посад генеральну старшину без дозволу російського царя. Напруженість у стосунках між гетьманським урядом та російським царем з’явилася на початку XVIII ст. Росія почала війну зі Швецією за вихід до Балтійського моря (Північна війна 1700 — 1721 рр.). Петро I висунув Гетьманщині такі вимоги:

— захищати виключно інтереси російського царя, а не боронити свої землі від безпосередніх ворогів — поляків, татар, турків;

— козаки повинні були брати участь у бойових діях проти шведів. Козацьке військо не спроможне було рівнятися з регулярними європейськими арміями і зазнавало значних людських витрат;

— очолювати козацьке військо повинні були лише російські або іноземні воєначальники, які не розуміли особливостей козацької військової тактики.

Війна, що лягла важким тягарем на плечі українського народу, за своїми цілями та характером була зовсім непотрібна Україні, руйнувала її економічний потенціал, передусім торгівлю.

У 1708 р. виникла загроза шведського і польського наступу на територію України. На прохання гетьмана допомогти йому Петро I відмовив. У жовтні 1708 р., коли шведський король Карл XII під час наступу на Москву пішов на Україну, Мазепа уклав з ним угоду згідно з якою:

— Україна мала бути цілком незалежною державою з довічною владою гетьмана;

— Швеція зобов’язувалася захищати Україну від зовнішніх ворогів, особливо від Росії.

Дізнавшись про цю угоду, Петро I надіслав до гетьманської столиці Батурина військовий загін під керівництвом О. Меншикова, який спалив місто і перебив його мешканців.

За наказом Петра I старшина, яка відвернулася від Мазепи, обирає нового гетьмана - Івана Скоропадського (1708-1722 рр.).

27 червня 1709 р. шведів розбито росіянами під Полтавою. Мазепа був союзником шведів у Полтавській битві. Мазепа і Карл XII, тікаючи від переслідувань російської кінноти, знайшли притулок у Молдові. Разом з Мазепою Україну залишили 50 відомих старшин, 5000 козаків з Гетьманщини і близько 4000 запорожців. У вересні 1709 р. біля міста Бендери 70-річний І.Мазепа помер.

Після смерті Мазепи козаки, які втекли з ним до Туреччини, обрали нового гетьмана — “емігранта” Пилипа Орлика (1710 — 1742 рр.).

1711 р. — Орлик уклав угоду з козацькою старшиною та козацтвом, яка здобула назву “Пакти і Конституція прав і вольностей Запорозького Війська”. Хоча Конституцію і не було запроваджено до життя, вона стала видатною пам’яткою української державно-політичної думки.

Ліквідація автономного устрою України

Після закінчення Північної війни Петро I почав здійснювати заходи щодо ліквідації автономії України. У 1722 р. створено Малоросійську колегію (1722-1727 рр. ), яка ще більше звузила повноваження гетьмана. У 1722 —1724 рр. після смерті І.Скоропадського, наказний гетьман Павло Полуботок почав реформувати судову систему, застосовував нові закони, нехтуючи вказівками Малоросійської колегії. Наприкінці 1724 р. гетьмана було ув’язнено у Петропавлівській фортеці. Вся влада в Україні перейшла до рук царської адміністрації.

У 1727 р. відбулося обрання нового гетьмана – Данила Апостола (1727 — 1734 рр.). Апостол зосередив свою діяльність на поліпшенні соціально-економічного становища Після смерті Апостола у 1734 р. нова імператриця Анна Іоанівна заборонила проводити вибори нового гетьмана. Для управління Україною вона створили колегію — “Правління гетьманського уряду” (1734 — 1750 рр.).