4. Вплив революції 1848-1849 рр. На західноукраїнські землі.

Внаслідок трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795 рр.) Австро-Угорщина приєднала до себе Галичину, Буковину та Закарпаття (понад 70 тис. кв км з населенням понад 2,4 млн. чоловік).

25 квітня 1848 р. Австрію було проголошено конституційною монархією. Українці Галичини створили Головну руську раду. Реформування австро-угорського суспільства продовжилося під час правління імператора Йосипа II в 70 - 80-ті рр. XVIII ст. і продовжувалося при його нащадках. Метою реформ було пристосування абсолютної монархії до буржуазного суспільства.

Основні заходи:

— скасування особистої залежності селян від дідичів (феодалів) і надання селянам громадянських прав;

— скасування панщини, заміна її чиншем (податком), розмір якого залежав від прибутків селянського господарства;

— усунення дворянства від керівництва місцевою адміністрацією;

— залучення іноземного капіталу в економіку;

— переведення освіти на державний кошт, збільшення кількості навчальних закладів.

Ці реформаторські заходи були прогресивними для свого часу, а найбільш радікальні з них приймалися під час революції 1848 р.

Буржуазно-демократична революція в Австро-Угорській імперії 1848 —1849 рр. підштовхнула національний рух на західноукраїнських землях. У травні 1848 р. у Львові була заснована перша українська політична організація — Головна руська рада, яка взяла на себе роль представляти інтереси українців Галичини перед центральним урядом. У містах і селах Галичини було утворено близько 50 місцевих руських рад. Друкованим органом рад була “Зоря Галицька” - перша газета українською мовою у Львові. Більшість вимог українських народних мас уряд Австрії ігнорував, але погодився впровадити навчання українською мовою в народних школах і гімназіях. У 1849 р. була відкрита кафедра української мови у Львівському університеті, її першим професором стає Я. Головацький.

Революція дала поштовх активізації народних мас Північної Буковини та Закарпаття. Поряд з селянськими повстаннями набув поширення рух за збереження адміністративно-політичної єдності всіх українських земель у складі Австро-Угорщини.

У 1851 р. австрійська монархія ліквідувала Головну руську раду — українцями були втрачені національні здобутки.

Характерною рисою розвитку західноукраїнських земель у складі Австро-Угорщини наприкінці XVIII — першій половині XIX ст. було чергування періодів реформ з періодами реакції.