Причини поразки декабризму:

— відсутність передумов для буржуазних виступів в Росії;

— нерішучість дворянських революціонерів, які очолювали повстання;

— вузькість соціальної бази, відірваність революціонерів від народу;

— декабристські виступи носили локальний характер, що надавало уряду можливість їх придушення.

Повстання декабристів було першим не стихійним, а організованим виступом проти російського царату і кріпацтва. В Україні воно дало поштовх зростанню національно-визвольного руху (повстання 1830-31 рр. у Польщі, діяльність Кирило-Мефодіївського товариства), наблизило реформи середини 60-х рр. XIX ст.

Кирило-Мефодіївське товариство

В 1846 р. у Києві було створено таємне товариство, яке дістало назву на честь слов’янських просвітителів православних святих Кирила та Мефодія. Програмні документи товариства: “Статут слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія”, “Книга буття українського народу”. Засновники: М.Костомаров — викладач Київського університету, магістр історії, М.Гулак — чиновник канцелярії Київського генерал-губернатора, В. Бєлозерський — студент Київського університету. Тісний зв’язок з Кирило-Мефодіївським товариством підгримував Т.Г.Шевченко, який вступив до нього у 1846 р. Кирило-Мефодіївського товариство складалося з 12 постійних членів.

Головною метою своєї діяльності Кирило-Мефодіївське товариство вважало утвердження національно-державного суверенітету України за зразком США. Члени товариства виступали за повалення самодержавства, ліквідацію кріпацтва, пропагували ідеї християнського соціалізму, природного права, просвітництва. У програмних документах братства знайшли відображення ідеї українського панславізму, романтика загальнослов’янської єдності, автономізму та народовладдя. Серед його керівництва не було єдності щодо засобів здійснення програмних настанов, і тому члени Кирило-Мефодіївського товариства поділялися на два крила:

— помірковано-ліберальне. Представники М.Костомаров, О.Маркович, П.Куліш відстоювали еволюційні методи боротьби, загальну освіту населення;

— радикальне (Т.Шевченко, М.Гулак, О.Навроцький) пропагували революційні перетворення в суспільстві і встановлення республіки методом військової боротьби.

У своїй діяльності Кирило-Мефодіївське товариство обмежувалось просвітницькою роботою, створенням у селах шкіл для народу, виданням книг, збиранням грошей на культурні потреби.

У березні 1847 р. за доносом провокатора - студента Петрова - товариство було розгромлене владою. Його членів заарештували і після суду заслали у різні губернії Росії під нагляд поліції, без дозволу повертатися в Україну. Найбільше постраждали Т. Шевченко (віддали на 10 років у солдати і заслали в Оренбурзькі степи із забороною писати і малювати) та М.Гулак (його було ув’язнено до Шліссельбурзької в’язниці на три роки, а потім заслано у Перм).

Значення Кирило-Мефодіївського товариства:

— перша спроба української інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу боротьби за національний розвиток України;

— завдяки своїм антицаристським та антикріпосницьким принципам програма товариства сформулювала для України основні постулати національного відродження;

- члени товариства висунули ідею об’єднання слов’янських народів згідно з демократичними засадами християнства.