Тема 1.6. Україна в період відродження національної свідомості (п.П. Хіх ст.)

1. Адміністративний устрій українських земель. Народні рухи

2. Участь українського народу у Вітчизняній війні 1812 р.

3. Суспільно-політичний рух (декабристи, Кирило-Міфодієвське братство).

4. Вплив революції 1848-1849 рр. на західноукраїнські землі.

Основні поняття і терміни

Гайдамацький рух, Коліївщина, опришківський рух, Вітчизняна війна, декабристи, Кирило-Міфодієвське братство.

Рекомендована література:

[2] с. 181 - 198; [3] с. 178 - 194; [4] с. 192 - 219; [5] с. 204 - 229; [8] с. 325 - 359, [9] с. 224 - 267.

1. Адміністративний устрій українських земель. Народні рухи

У ХІХ ст. девять українських губерній входили до складу Малоросійського та Новоросійсько-Бесарабського генерал-губернаторств Росії.

Причини піднесення визвольної боротьби:

— відновлення польсько-шляхетських порядків на Правобережжі, посилення феодального гніту, збільшення розмірів панщини, зростання грошової, відробіткової та натуральної ренти, скорочення селянського землеволодіння;

— населення України зазнає національно-релігійного гноблення з боку польської шляхти.

Гайдамацький рух

У 20-ті — 70-ті рр. XVIII ст. в Правобережній Україні виникає гайдамацький рух (з тюркських мов — “розбійник”, “грабіжник”. Так поляки називали українських селян-утікачів). Гайдамацькі загони формувалися з козацької бідноти, селянства, міщан, робітничого люду, православного духовенства. Гайдамаки гуртувалися у невеличкі загони по декілька десятків осіб. Їхня тактика полягала у швидких і несподіваних сутичках з місцевим населенням. Гайдамацькі виступи були стихійними і не мали політичних цілей. Відомі їхні виступи в 1712 – 1717 рр. Більшість гайдамаків виходила з Запорожжя або тікала туди після поразки. Гайдамацькі повстання протягом 1730 – 1733 рр. охопили Брацлавщину, Волинь, Київщину, Поділля, Чигиринщину, Смілянщину. Приборкували ці виступи спільно польські й російські війська. У 1737 – 1750 рр. повстанці переслідували католицьке духовенство та єзуїтів, закривали костьоли й уніатські церкви на Черкащині, Житомирщині, Поділлі. На прохання польського уряду війська Росії включилися в ліквідацію гайдамаччини. Їм допомагали козаки Запорозької Січі. Лідера повстання Івана Гонту було страчено після двох днів катувань.

Коліївщина

Навесні 1768 р. гайдамацький рух переріс у національно-визвольне повстання, яке дістало назву “Коліївщина” (від “колій”- ніж, яким колють свиней). На чолі Коліївщини стає чигиринський полковник Максим Залізняк. Він розсилає по всій Україні універсали, пропагуючи ідею об’єднання українських земель, скасовування феодальних повинностей. За кілька тижнів повстання охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля. Влітку 1768 р. повстанці оточили Умань. На їхній бік перейшов уманський сотник Іван Гонта з козацьким загоном. Усього в червні-серпні 1768 р. Коліївщину підтримали близько 30 військових загонів.

Остаточно Коліївщину було придушено спільними діями польських і російських військ. Гонту і 800 козаків було передано полякам, які їх стратили. Залізняк та 250 його прихильників були зіслані до Сибіру.