Приготування концентрованого освітленою 10 % розчину хлорного вапна

Для приготування розчину треба мати: 1) 1 кг сухого хлорного вапна; 2) 9 л води; посуд з покришкою місткістю не менше ніж 10 л (дерев'яний, скляний, пластмасовий, емальований); 3) дерев'яну паличку для розмі­шування; 4) пляшки з темного скла з корками.

Готують розчин так: 1 кг сухого хлорного вапна розводять у 9 л води. Воду доливають до вапна невеликими порціями, розмішуючи дерев'яною паличкою. І Іосуд з розчином залишають у темному місці на 1 добу. Протягом перших годин розчин кілька разів розмішують дерев'яною паличкою. Потім зливають освітлений розчин на кілька шарів марлі (осад залишають на дні посуду), розливають його в пляшки з темного скла і закривають корками. На пляшки наклеюють етикетки із зазначенням назви розчину, його кон­центрації, дати виготовлення.

Зберігають розчин у спеціально відведеному темному прохолодному місці протягом 5 — 7 днів.

Хлорно-вапняне молоко 10 % або 20 % концентрації застосовують для приготування робочих розчинів хлорного вапна необхідної концентрації шляхом розведення водою, а також для знезаражування рідких виділень хворих, стін і підлоги дуже забруднених нежилих приміщень.

Робочі розчини хлорного вапна концентрації 0,2—0,5 %, 1—3—5 % широко використовують для дезинфекції при­міщень, обладнання, інструментів, білизни тощо. Для приго­тування робочих розчинів концентрований 10 % розчин хлорного вапна безпосередньо перед застосуванням розводять відповідною кількістю води.

Т а б л и ц я . Приготування робочих розчинів хлорного вапна з маточного розчину 10 % концентрації

Концентрація хлорного вап­на в робочому розчині, %	Кількість 10 % розчину хлорного вапна, мл		Об'єм води, л
0,1	100		9,9
0,2	200		9,8
0,3	300		9,7
0,4	400		9,6
0,5	500	9,5
1	1000	9,0
3	3000	7,0
5	5000	5,0

Хлорамін Б являє собою кристалічний порошок білого кольору зі слабким запахом хлору. Містить 26 % активного хлору, В воді кімнатної температури розчиняється до 20 % хлораміну. Хлорамін Б з стійкою речовиною, яка тривало зберігає вихідну кількість активного хлору при відсутності світла і вологи.

Розчини хлораміну готують безпосередньо перед засто­суванням у будь-якій посудині шляхом розмішування за допомогою лопатки відповідної кількості хлораміну до пов­ного розведення у воді кімнатної температури. Залежно від характеру дезинфекції об'єктів і ступеня забруднення за­стосовують водні розчини хлораміну різної концентрації — від 0,2 до 5 %.

Таблиця. Приготування розчину хлораміну

Концентрація хлораміну в розчині, %	Кількість хлораміну, г	Об'єм води, мл
0,2	2	1000
1	10	990
2	20	980
3	30	970
4	40	960
5	50	950

Теплі розчини хлораміну (40—50 °С) більш активні, активний хлор у них не втрачається.

Хлорамін використовують для знезаражування при різних інфекціях, у тому числі при туберкульозі. Розчини хлораміну широко використовують для знезаражування жилих і лі­карняних приміщень, дитячих та шкільних закладів, місць загального користування, меблів, білизни, посуду, предметів догляду за хворими, а також для обробки ран, промивання гнійних порожнин, знезаражування рук, рукавиць та неме­талевих інструментів.

Активовані розчини хлорвмісних сполук широко вико­ристовують для дезинфекції. В присутності активатора при­швидшується виділення активного хлору і посилюється бак­терицидна та спороцидна активність розчинів. Активаторами можуть служити солі амонію (хлорид, нітрат або сульфат амонію) у співвідношенні 1:1 або 1:2, аміак (10 % на­шатирний спирт). Готують активовані розчини безпосередньо перед використанням. Це: гіпохлорит натрію, хлоргексидин, галогени, окисники, феноли, спирти, альдегіди, кислоти, луги, солі важких металів, барвники, детергенти, дезинфікуючі засоби побутового призначення.

ПОТОЧНА ДЕЗИНФЕКЩЯ

Поточну дезинфекцію проводять в осередку інфекції ба­гаторазово в присутності хворого чи бацилоносія.

Мета поточної дезинфекції: негайне знищення збудника інфекції після його виділення з організму хворого чи бацилоносія з метою запобігання розсіюванню збудника інфекції в навколишньому середовищі. Поточна дезинфекція про­водиться медичним персоналом лікувально-профілактичних закладів або особами, які доглядають за хворими.

Поточна дезинфекція є обов'язковим заходом при пере­буванні хворого в домашніх умовах, зокрема, при грипі та інших гострих респіраторних захворюваннях. Вона необхідна і в тих випадках, коли епідеміолог дозволяє залишити інфек­ційного хворого вдома на час хвороби або коли залишення хворого вдома передбачено відповідними інструкціями (скар­латина, хронічна дизентерія).

Поточна дезинфекція проводиться в інфекційних стаціо­нарах, протитуберкульозних або шкірно-венеричних диспан­серах і кабінетах, дитячих закладах, пологових будинках та інших об'єктах.

Основні заходи при поточній дезинфекції — ізоляція хворого, багаторазове провітрювання приміщень, волого-ме­ханічне прибирання приміщень (кімнати, палати, коридори, туалет), знезараження виділень — кожен раз після дефекації при кишкових інфекціях, знезараження харкотиння при ін­фекції дихальних шляхів, білизни — після заміни або без­посередньо перед її пранням, посуду для їди — після прий­мання їжі та інших предметів догляду за хворими.

ЗАКЛЮЧНА ДЕЗИНФЕКЦІЯ

Заключну дезинфекцію проводять в осередку інфекції одноразово після ізоляції хворого (госпіталізація, виїзд, оду­жання, смерть).

Мета: повне знезаражування об'єктів, які могли бути заражені збудником. Заключну дезинфекцію проводять в осередках тих інфекцій, збудники яких стійкі в навколишньому середовищі. До них належать чума, холера, поворотний тиф, рикетсіози, КУ-гарячка, черевний тиф, паратифи, сальмонельози, дизентерія, гастроентерити і колі­ти, інфекційний гепатит А і вірусні гепатити, поліомієліт, туберкульоз, дифтерія, менінгококова інфекція, грибкові за­хворювання, глистяні інвазії та деякі інші.

Заключну дезинфекцію виконують дезинфекційні бри­гади СЕС. До складу бригади входить лікар-дезинфекціоніст і 1—2 дезинфектори.

ПРОФІЛАКТИЧНА ДЕЗИНФЕКЦІЯ

Профілактичну дезинфекцію проводять постійно, неза­лежно від наявності інфекційного захворювання. Джерелом збудника інфекції можуть бути особи з хронічними і за­тяжними формами захворювань, або ті, хто приховують своє захворювання чи не знають про нього.

Мета профілактичної дезинфекцн: запобігти виникненню і поширенню інфекцій­них захворювань та накопиченню збудників цих захворювань або їх переносників у навколишньому середовищі. Дезинфекцію індивідуальних предметів догляду прово­дять згідно з діючими нормативами.

При інфекційних шлунково-кишкових захворюваннях для знезараження виділень хворого використовують хлорне вапно. До рідких виділень (сеча, блювотні маси) додають '/5 частину хлорного вапна, до оформлених виділень (кал) — хлорного вапна додають у 2 рази більше, заливають на 1 год і лише після цього знезаражені виділення виливають у каналізацію. Після звільнення підкладних суден та сечо­приймачів від вмісту їх ретельно промивають теплою водою і дезинфікують у спеціальних промаркірованих баках вели­кого об'єму з щільними кришками в 1 % розчині хлораміну або 0,5 % розчині хлорного вапна протягом 1 год, після чого прополіскують і просушують.

При інфекційних захворюваннях легень нерідко спосте­рігається кашель з виділенням харкотиння, яке є заразним для оточуючих. Необхідно пояснити хворому, що ковтати харкотиння не можна, а необхідно випльовувати його в індивідуальну плювальницю з корком. Для дезинфекції хар­котиння на дно плювальниці, на '/4 її об'єму, наливають З % розчин хлораміну або 2 % розчин перманганату калію. Не рідше 1 разу на день харкотиння виливають у ка­налізацію, а плювальницю промивають гарячою водою і кип'ятять у 2 % содовому розчині протягом 30 хв.

Після виписки хворого зі стаціонару предмети індиві­дуального догляду і його лікарняний одяг дезинфікують. Постільну білизну знезаражують у дезкамері. Тапочки про­тирають тампоном, змоченим 40% розчином формаліну або 40 % розчином оцтової кислоти, вкладають на 3 год. у поліетиленовий пакет, а потім виймають та провітрюють.