Визначення геодезичних даних для перенесення проекту в натуру теодолітом і приладом для лінійних вимірювань.
Кутові та лінійні елементи проектних теодолітних ходів для перенесення проекту в натуру окремих елементів проекту можна визначити двома способами:
на проектному плані за допомогою геодезичного транспортира вимірюють кути на поворотних точках теодолітного ходу і ув’язують їх між дирекційними кутами вихідних (початкових) ліній. Довжини ліній теодолітного ходу визначають графічно на плані за допомогою масштабної лінійки і вимірника;
на проектному плані графічно визначають координати поворотних точок теодолітного ходу за допомогою вимірника і масштабної лінійки. Знаючи координати усіх точок теодолітного ходу, включаючи вихідні точки, розв’язуючи обернені геодезичні задачі, визначають довжини і дирекційні кути ліній проектного теодолітного ходу.
Горизонтальні кути обчислюють як різницю дирекційних кутів з округленням до десятих часток мінути, довжини ліній округлюють до десятих часток метра. При першому способі нев’язка у три – чотири рази більша ніж при другому. Тому при перенесення проекту в натуру геодезичні дані підготовляють першим способом лише в окремих випадках.
У землевпорядному виробництві широко застосовують сучасну техніку, в т.ч. електронні тахеометри GPS-приймачі тощо.
Електронний тахеометр – це оптико – електронний прилад, який суміщує в собі електронний теодоліт, світловіддалемір, обчислювальний пристрій і реєстратор інформації. Застосування цього приладу дозволяє виконувати геодезичні роботи швидко, з високою точністю і мінімальною кількістю спеціалістів.
При перенесенні проектів в натуру тахеометри мають можливість обчислювати розбивні елементи за координатами або введеними вручну кутами, горизонтальними прокладеннями і відмітками. Значення розбивних елементів можуть постійно виводитися на дисплей.
Перенесення проектів в натуру із застосуванням електронних тахеометрів може бути виконано різними методами (полярним, перпендикулярів, прямокутних координат), але найбільш доцільно використовувати полярний метод.
Підготовка даних для перенесення проекту мензулою.
Для перенесення проекту в натуру мензулою треба мати проектний план на твердій (жорсткій) основі. Підготовчі роботи для перенесення елементів проекту в натуру графічним методом займають небагато часу, але вимагають вдумливого підходу до них і від якісної підготовки геодезичних даних у камеральних умовах залежить успіх роботи в полі.
Спочатку треба вивчити місцевість і існуючу опору, розробити маршрути мензульних ходів, вибрати точки стояння мензули, які будуть отримані засічками.
Довжина проектного мензульного ходу при масштабі 1:10000 намічається не більше 2км, а середня довжина лінії – 250 – 350м. точки мензульного ходу, по можливості, суміщують з проектними точками або намічають поблизу них.
На ділянках відкритої місцевості при достатній кількості точок геодезичної опори для перенесення проекту в натуру місце стояння мензули визначають розв’язанням оберненої засічки (задача Потенота) способом поворотів планшета, способом наближень або способом Болотова. Якщо кількість точок геодезичної основи обмежена, місце стояння мензули визначають прямою або боковою засічками у створі між опорними точками або полярним способом.
Необхідні для перенесення лінійні елементи вимірюють, коли точки стояння мензули за даними проектного плану визначені остаточно. У цих випадках визначають відстані від точки стояння мензули до всіх проектних точок, які намічено перенести в натуру з даної станції. Довжини ліній визначають графічно з плану за допомогою масштабної лінійки і вимірника.
3. Розбивне креслення складають після підготовки геодезичних даних для перенесення проекту в натуру. Його рекомендують складати не на весь проект, а на окремі його частини для перенесення протягом 2-3-х днів.
Розбивне креслення складають у такій послідовності:
наносять на копію проектного плану додаткові побудови і геодезичні дані, необхідні для перенесення проекту в натуру;
розробляють і наносять маршрути руху для перенесення проекту;
оформляють розбивне креслення.
Контури існуючої ситуації, умовні знаки, а також геодезичні дані, які належать до існуючої геодезичної опори, викреслюють чорним кольором, а проектні межі полів і ділянок, які необхідно перенести в натуру показують червоним кольором. Таким же кольором позначають номери полів і ділянок, а їх площі при цьому не вказують.
На проектний план наносять усі побудови, виконані при підготовці геодезичних даних, а також довжини ліній, і значення кутів, необхідні для перенесення проекту в натуру. Побудовані допоміжні магістральні лінії, перпендикуляри, лінії теодолітних і мензульних ходів викреслюють синім (фіолетовим) кольором. Таким же кольором позначають геодезичні дані, що належать до них. Довжину лінії вказують уздовж відрізків, а значення кутів – біля точок, в яких вони будуть побудовані.
Розроблюють і наносять на креслення маршрути руху для перенесення проекту в натуру, при чому кожний маршрут розраховують на один робочий день, щоб усі елементи проекту були перенесені в натуру за короткий період, при мінімальній кількості переїздів і переходів.
До маршрутів руху включають також усі додаткові побудови, проектні теодолітні та мензульні ходи, перехідні точки і ін.. Маршрути руху повинні починатися і закінчуватися поблизу населених пунктів та польових станів. Напрям маршрутів (стрілки), а також місця встановлення віх (прапорці) показують на розбивному кресленні червоним кольором.
Усі виміри, які потрібно відкладати при перенесенні проекту в натуру, виписують червоним кольором за напрямом маршруту. Причому виміри уздовж прямих ліній підписують біля проектних точок зростаючим підсумком від початку поворотної (опорної) точки до кінця прямої в напрямі руху вимірювального приладу. Надписи роблять біля проектної лінії (уздовж неї), до якої вони належать, так, щоб було зручніше їх читати, орієнтуючи креслення в напрямі руху. Довжину відрізків між межами ділянок (проектними точками)підписують уздовж цих відрізків – з боку ділянок, до яких вони належать. Якщо напрям проектних відрізків заданий кутами, біля відповідних проектних точок вписують їх значення. На розбивному кресленні не показують довжини відрізків, у тому числі і проектних, які не будуть вимірюватися (відкладатися) на місцевості під час перенесення проекту в натуру.
Ширину польових шляхів, лісосмуг та інших проектних лінійних об’єктів, що підлягають перенесенню в натуру, підписують увздовж цих об’єктів. Місця встановлення стовпів (межових знаків) на кресленні позначають кружечками червоного кольору.
В штампі, який розташовується в правому нижньому куті, пишуть назву креслення, а на вільних місцях розміщують умовні позначення, опис маршрутів, де вказують номери точок, які входять в окремі маршрути. Вказують румби і довжини ліній між точками зовнішньої межі і точками проектних теодолітних ходів.
Після складання та оформлення розбивного креслення необхідно намітити порядок виконання польових робіт щодо перенесення проекту в натуру, виконати розрахунок потреби в інструментах, матеріалах, транспорті, спеціалістах і підсобних робітниках.
Розбивне креслення є важливим технічним документом і додається до технічного звіту про перенесення проекту в натуру.
Рис. 48. Розбивне креслення для перенесення проекту в натуру (фрагмент):
—► - напрями маршрутів;
∙ − ∙ − ∙ − проектний теодолітний хід;
місця встановлення віх позначені прапорцями;
маршрути 10-11-14-3-2-1-22-10; 10-С-21 -22-10; A-11-E-F