Хмельницька область

Карта Хмельницької області

РАЙОНИ: Ізяславський, Білогірський, Волочиський, Віньковецький, Городоцький, Деражнянський, Дунаєвецький, Кам'янець-Подільський, Красилівський, Летичівський, Новоушицький, Полонський, Славутський, Старокостянтинівський, Старосинявський, Теофіпольський, Хмельницький, Чемеровецький, Шепетівський, Ярмолинецький.

Хмельницька область
Герб Хмельницької області	Прапор Хмельницької області

Хмельницька область межує на північному заході з Рівненською, на північному сході з Житомирською, на сході з Вінницькою, на півдні з Чернівецькою, на заході з Тернопільською областями.

Площа – 20629 км².

Населення – 1426649.

Обласний центр – Хмельницький.

Більшу центральну частину області займає Подільська височина (переважні висоти 270—370 м), по якій проходять вододіли Дніпра, Південного Бугу і Дністра.

На північному заході в межі області заходить Волинська височина, а на півночі — Поліська низовина.

Південний захід перетинає Товтровий кряж, на якому є найвища точка області — гора Велика Бугаїха (409 м).

Клімат області помірно континентальний, з теплим літом і не сильною зимою. Середня температура повітря коливається від −6 °C в січні до +20 °C в липні. Середньорічна кількість опадів становить 500—620 мм.

Флора – дуб граб, береза, липа, тополя, вільха, сосна, клен.

Фауна -     найбільш типові такі види тварин, як лось, косуля, свиня дика, олень благородний, білка, куниця лісова, борсук, соня лісова, трапляються бурий ведмідь, рись, заєць-біляк. У лісах, на луках і болотах водяться полівка лісова, лісова і польова миші, бурозубки звичайна і мала, кутора, кріт. Досить багато є лисиць і вовків, 3 птахів – тетерев, рябчик, глухар, дятел чорний, шпак, синиця, дика качка, кулик, деркач, журавель сірий, дикий голуб. З плазунів поширені гадюка звичайна, вуж звичайний, ящірка прудка, болотяна черепаха. Із земноводних – тритони, ропухи, жаби та ін. З комах – сосновий і непарний шовкопряди, короїд, хрущ, ґедзь. Останніх багато на заболочених місцевостях.

В області 269 територій та об’єктів природно-заповідного фонду, в тому числі 8 памяток садово-паркового мистецтва (Антонівський, Голозубинецький, Малієвецький, Михайлівський, Новоселицький Полонського району, Полянський Самчиківський парки). В області розташований Національний природний парк “Подільські Товтри”. Природною пам’яткою є Смотрицький каньйон у долині р. Смотрич. Відома печера знаходиться в с. Черче. Через область протікає 165 річок.

До природних рекреаційних ресурсів Хмельниччини належать сприятливі кліматичні умови, мальовничі краєвиди, значні лісові масиви, а також джерела мінеральних вод – поблизу Сатанова (мало мінералізовані води типу “нафтуся”), в Полянському районі (радонові). Сатанів, розташований у долині р. Збруч, на схилах Товар, є відомим бальнеологічним курортом. В області діє 29 готелів і туркомплексів.

В області налічується 3 заповідники (національний історико-культурний заповідник у м. Кам’янець-Подільському, державний історико-культурний заповідник “Самички”), і 9 музеїв із 3 відділами. Серед них – Меджибізький регіональний історико-етнографічний музей-фортеця, меморіальний музей А. Ахматової (с. Слобідка Шелехівська).

Загальна кількість пам’яток археології, історії, архітектури, містобудування і монументального мистецтва у Хмельницькій області складає 2015 одиниць. На державному обліку перебуває 387 пам’яток архітектури і містобудування.

Кам’янець-Подільський - туристична перлина Поділля, за кількістю історико-культурних пам’яток займає третє місце в державі після Києва та Львова. Національний історико-архітектурний заповідник “Кам’янець”.

Готельно-ресторанні комплекси (“Поділля”, “Україна”, “Смотрич”).

Пам’ятки архітектури: фортеця ХІ-ХVІІІ ст.; башти (Нова Східна – 1544 р., Біла – 1510-1531 рр., Кармалюкова – 1503 – 17 рр., Рожанка – 1505 р., Денна, Мала, Водяна); замковий міст, ХУІІ ст.; середньовічні фортифікаційні споруди, ХV-ХVІ ст.; міська брама, ХVІ-ХVІІ ст.; Вірменський бастіон, ХVІ-ХVІІ ст.; Руська брама, ХVІ-ХVІІ ст.; Польська брама, ХVІ-ХVІІ ст.; Кушнірська (Стефана Баторія) башта, ХVІ-ХVІІІ ст.; Миколаївська церква, ХІV ст.; вірменський Миколаївський собор, ХV-ХVІІІ ст.; Петропавловська церква, 1580 р.; Петропавлівський кафедральний собор, ХV-ХІХ ст.; турецький мінарет (1672-1699 рр.); тріумфальна арка, 1871 р.; дзвіниця; Францисканський костел, ХІV-VІІІ ст.; Тринітарський костел, ХVІІІ ст.; Домініканський монастир, ХV-ХVІІІ ст.; костел, ХІV ст.; Хрестовоздвиженська церква, ХVІІ-ХVІІІ ст.; ратуша, ХVІІ-ХVІІІ ст.; будинок Руського магістрату, ХVІ ст.; вірменські склали, ХVІ-ХVІІІ ст.; вірменські криниця, ХVІІ ст.; турецькі будівлі, ХVІІ ст.; казарми фортеці, ХVІІІ ст.; будинок Чарторийських, ХVІ ст.

У с. Антоніни зберігся садибний комплекс ХІХ ст. з манежем, флігелем, брамою і огорожею.

У Білогір’ї (до 1946 р. - Ляхівці) частково зберігся замок, побудований у 1774 р. князями Яблоновськими.

Одним із давніх подільських поселень є Зіньків, який уперше згадується в 1404 р. У ХV ст. тут був споруджений замок. Містечко отримало Магдебурзьке право (1458 р.). Зіньків відомий ще з ХV ст. своїм гончарним промислом. До нас дійшли руїни місцевої фортеці ХІІ-ХІV ст. і Троїцького костьолу, а також поміщицька садиба ХІХ ст. у стилі класицизму.

У м. Летичів є кілька пам’яток. Серед них Михайлівська церква (ХVІІ ст.; перебудована в 1836 р.). в ХVІ ст. тут споруджено замок.

Неподалік від нього було зведено костьол Пресвятої Діви Марії (відомий з 1546 р.), навколо якого в ХVІІ ст. виникає домініканський монастир, широко відомий завдяки чудотворній іконі Летичівської Божої Матері.

Палацово-парковий ансамбль у с. Макіївці включає палац (1788 р.), мур і міст з обелісками (ХVІІІ ст.), водонапірну башту (початок ХІХ ст.), господарчі приміщення (ХІХ ст.).

В Меджибожі знаходиться найбільша святиня хасидів – поховання засновника цієї релігійної течії Баал-Шем_Това (Бешт).

У селищі Сатанів збереглися залишки міських воріт (на місці давнього південного в’їзду до міста), замку (ХV-ХVІ ст., 1724 р.), комплекс споруд Троїцького монастиря (ХVІ-ХVІІІ ст.), синагога (1532 р.).

У с. Сутківці знаходиться Покровська церква-фортеця (ХІV-ХV ст.), яка не має в Україні аналогів за своїм архітектурно-планувальним вирішенням. Збереглись також руїни замку (ХІV ст.), що разом з церквою входив до єдиного оборонного комплексу.

В м. Ізяслав знаходяться комплекс споруд монастиря бернардинців (початок ХVІІ ст.), руїни замку (1539 р.), костьол Св. Іоанна Хрестителя (1559, 1756 рр.).

У м. Старокостянтинів (історична Волинь) збереглися залишки замку (1516-1571 рр.), заснованого князем Острозьким, костьол Св. Іоанна Хрестителя (1754 р.) і руїни костьолу (1612 р.) на території колишнього монастиря домініканців.