45. Проаналізуйте розвиток української науки та освіти на сучасному етапі.

Серйозними проблемами є недостатня розробка фундаментальних досліджень і дуже слабке впровадження нових технологічних досягнень у виробництво (впроваджується лише 10% розробок). Загальна кількість науковців в Україні — майже 300 тис. — удвічі більше,ніж у Франції, але ефективність їхньої праці набагато нижча, ніж у Європі. Визначні успіхи досягнуті у сфері гуманітарних наук, особливо історичній.

46. Охарактеризуйте тенденції розвитку сучасного укр. Мистецтва.

Жанр народної картини, яку зараховують до образотворчого фольклору, «народного примітиву» (О.Найден, Т.Пошивайло), є одним із найрозповсюдженіших на території України і набув своєї переінтерпретації не тільки в мистецтві професійних художників (О.Саєнко, Г.Міщенко, О.Потапенко), а й «наївних» митців ХХ – поч. ХХІ століття (А.Рак, П.Райко, Г.Шабатура). Іконографічний аналіз народної картини («Козак і дівчина біля криниці», «Козак Мамай» та ін.) як феномену народної творчості, проведений українськимидослідниками-мистецтвознавцями П.Білецьким, А.Жаборюком, О.Найденом, Т.Пошивайло,Ф.Уманцевим.Варто зазначити, що народна картина була розповсюдженою і в інших країнах.Російський лубок, хорватська народна картина (ікона) на склі, розписи через сюжетнутематику – особливості форм та кольорів утілюють народну естетику, але історичноподібних картин до унікальних українських Мамаїв за традиційно-канонічними сюжетом, композицією та іконографією в європейському фольклорі не існувало. На думку П.Білецького, О.Найдена, Т.Пошивайло, композиція народної картини «Козак Мамай», дослідженню якої присвячено найбільше робіт, склалася ще в докозацьку добу, а прообрази«мамаїв» сягають «доби стародавнього кочов’я, ґенезою своєї композиції йдуть у скіфськудобу, і саме ця давнина робить, нарешті, зрозумілою дивовижну сталість композиційноїсхеми» .

47. Проаналізуйте розвиток укр.-літ на сучасному етапі

Чітко окреслилися основні тенденції розвитку сучасної україн­ської літератури: 1. Розвиток літературно-мистецьких і гуманітарних часописів в умовах свободи творчого самовиявлення («Основа», «Ї», «Вежа», «Кур’єр Кривбасу» та ін.). 2. Повернення до літературного життя творів раніше заборонених авторів різних періодів української літератури (від С. Черкасенка до М. Руденка). 3. Співтворчість у єдиному літературному контексті авторів вітчизняних і діаспори. 4. Співіснування різних мистецьких течій, шкіл, напрямів.

5. Подолання тематичної «неповноти» літератури, спроби ви- йти у світовий контекст, віддаючи належне глобальним проблемам людства і конкретної людини. Роздуми сучасних українських авторів, а часом і досить гостра полеміка навколо проблеми «про- вінційності» у широкому світовому контексті (С. Павличко, О. Забужко, Ю. Андрухович, Є. Кононенко та ін.) є безсумнівною актуальною складовою сучасного літературного дискурсу кінця XX — початку XXI ст.

Сучасна українська література (часто сучукрліт або укрсучліт) — українська література останніх десятиліть, створена сучасними українськими письменниками, сукупність творів, написаних від часу здобуття Україною незалежності в 1991 році. Розмежування сучасної української літератури з класичною та радянською зумовлене відмиранням після 1991 року загальнообов'язкового для СРСР стилю соціалістичного реалізму та скасуванням радянської цензури. В результаті більшої свободи, відкритості українського суспільства до чужоземних впливів та значно ширших контактів з літературами інших країн сучасна українська література здебільшого відрізняється від радянської зверненням до досі заборонених тем, використанням нових стилістичних прийомів, різноманітністю та змішанням жанрів, але й своєрідною епатажністю, а також осмисленням соціальних проблем та історичної пам'яті.