2. Класифікація підприємств оптової торгівлі

1. За функціональним рівнем:

- міжрегіональні.

- регіональні.

- локальні.

Оптові підприємства регіонального рівня відрізняються значно меншими масштабами діяльності і відносно територіально обмеженими зонами впливу порівняно з оптовими суб'єктами міжрегіонального значення.

До підприємств локального рівня відносяться невеликі за обсягом обороту оптові підприємства.

2. За формою власності:

- приватні;

- колективні;

- державні;

- змішані.

3. За місцем і роллю у товаропросуванні:

- вихідні бази промисловості.

Вихідні бази створюються і функціонують при найкрупніших підприємствах промисловості або у центрах концентрації виробництва товарів подібного складного асортименту. Завдання вихідних баз промисловості полягає у перетворенні крупносерійного індустріального виробничого асортименту, його формуванні, подрібненні й адаптуванні до вимог галузі торгівлі. Це завдання вирішується шляхом встановлення і підтримання тісних зв'язків із чисельною кількістю учасників товарних ринків, звільненням від комерційно-торговельних функцій виробничих підприємств;

- торговельно-закупівельні.

Торгівельно-закупівельні оптові підприємства концентруються в регіонах інтенсивного скупчення підприємств, що виробляють товари народного вжитку, сільськогосподарську і переробну продукцію. Ці оптові підприємства спеціалізуються на закупівлі та концентрації широкого асортименту товарів широкого вжитку, виконують технологічні операції щодо перетворення асортименту із подальшою реалізацією гуртових партій у ті регіони, що слабше або зовсім не забезпечені товарами цього асортименту;

- торговельні.

Торгівельні оптові підприємства функціонують безпосередньо в місцях споживання. Вони максимально наближені до споживчого ринку і мають на меті організацію постачання розукрупнених партій товарів у роздрібну торговельну мережу зони обслуговування: окремо взятого населеного пункту, адміністративного району або його частини. Сюди можна віднести районну гуртову торгівлю споживчої кооперації, склади-холодильники, невеликі гуртовні, гуртівні при підприємствах харчової промисловості тощо.

4. За товарною спеціалізацією:

- спеціалізовані. Спеціалізованими вважають підприємства, зміст роботи яких є тісно пов'язаний із товарним асортиментом однієї або невеликого числа споріднених товарних груп (взуття, одяг, м'ясо-молоко);

- універсальні. Універсальними є оптові підприємства, що здійснюють сукупність комерційно-технологічних операцій з універсальним, широким асортиментом продовольчих або непродовольчих товарів;

- змішані. Оптові підприємства, які оперують одночасно продовольчими і непродовольчими товарами відносяться до змішаних оптово-торговельних підприємств.

3. Методи оптового продажу товарів

Виділяють такі основні методи оптового продажу товарів:

1. Продаж товарів з особистим відбиранням застосовується, як правило, під час продажу товарів складного асортименту (непродовольчі товари, кондитерські вироби), а також маловідомих товарів. Для кращого обслуговування покупців оптові підприємства влаштовують зали товарних взірців. У залі взірців розміщуються робочі місця товарознавців-реалізаторів, які залежно від спеціалізації складів формуються у відповідні відділи (групи).

2. Продаж за телефонним (телеграфним) замовленням в основному використовується під час реалізації відомих товарів простого, стійкого асортименту. Так рекомендується продавати більшість продовольчих і непродовольчих товарів простого асортименту (сіль, цукор, олію, сірники тощо).

Цей метод має суттєві переваги над іншими: відпадає необхідність особистої присутності представників покупців під час відбирання товарів, що дає значну економію часу і коштів з підготовки, продажу, відвантаження чи доставки товарів покупцям.

3. За письмового методу використовується заочна система вимог-замовлень. Оптове підприємство розробляє єдину форму таких вимог-замовлень. Замовлення, які надходять на базу поштою або телефоном, реєструються у спеціальному журналі.

4. Активні методи продажу. В умовах значної розосередженості торговельної мережі, невеликих її розмірів (що особливо характерно для сільської місцевості) ефективним є продаж товарів через пересувні кімнати товарних взірців, роз'їзних товарознавців і автосклади. Їх застосування особливо ефективне під час впровадження на ринок нових, маловідомих товарів. Крім того, воно звільняє працівників роздрібної торговельної мережі від необхідності поїздок на оптові бази з метою особистого відбирання товарів, що економить кошти, дозволяє зосередитися на обслуговуванні.

5. Метод стандартного постачання. Ефективність оптового продажу продовольчих товарів достатньо стабільного попиту значно підвищується методом стандартного постачання. Цей метод найбільш ефективний під час постачання крупних універсальних продовольчих магазинів, в яких у зв'язку з широким асортиментом товарів на подання оперативних замовлень щоденно витрачається багато часу, що часто призводить до поспіху в їх складанні і, відповідно, помилок у замовленнях.

Суть методу стандартного постачання полягає в тому, що всі товари поділяються на групи залежно від товарообігу, інтенсивності і варіації попиту, рівня і мобільності замовлень тощо. Для кожної групи встановлюється єдиний інтервал завезення. Далі для конкретних роздрібних підприємств складаються плани завезення товарів на місяць (квартал). Ці плани погоджуються з роздрібними торговельними підприємствами. Напередодні дня завезення покупцю необхідно тільки підтвердити потребу в товарі, який вже підготовлено постачальником до відправлення, або внести певні корективи в замовлення через різку зміну попиту на цей товар.

6. Продаж товарів поштовими посилками. Окремі оптові підприємства організують через поштові відділення зв’язку відправку населенню або магазинам посилок з різними непродовольчими товарами. Цей метод торгівлі здійснюється за допомогою спеціальних каталогів, в яких дається характеристика (опис) товарів, що відправляється, а також умови їх оплати і порядок замовлення.

У деяких розвинутих країнах (Німеччина, Великобританія, США), не зважаючи на наявність численної роздрібної торгової мережі, великих універмагів, супермаркетів та інших торгових підприємств, торгівля за каталогами шляхом відправки товарів з посилкових баз або з магазинів набула неабиякого поширення.

В умовах ринкових відносин оптові фірми організовують також і роздрібний продаж товарів населенню через власні магазини (намети), склади або використовуючи автомагазини. У цих випадках оптові підприємства фактично трансформуються в оптово-роздрібні фірми або торгові доми.