Шляхи економії паливно-енергетичних ресурсів.

Процеси економічного зростання в Україні, раціоналізації її енергетичного балансу потребують значного технічного і технологічного переозброєння, структурних змін у господарських комплексах країни, зменшення залежності від імпорту ПЕР, зменшення фондомісткості, ресурсо- та енергоємності продукції. Одним із головних напрямків подолання енергетичної кризи, забезпечення оздоровлення економіки України і стійкого зростання ВВП є енергозбереження – дієвий шлях значної економії паливно-енергетичних ресурсів та виходу України з економічної кризи. Згідно із Законом України “Про енергозбереження”, енергозбереження – це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів у національному господарстві та реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів.

Об'єктивна необхідність енергозбереження в Україні визначається значною залежністю від імпорту ПЕР, зменшенням запасів органічного палива, збільшенням капіталоємності енергетики, зменшенням витрат на заощадження ПЕР порівняно з їх видобутком, можливістю зменшення шкідливого впливу енергетичних об'єктів на довкілля. До суб'єктивного фактора слід віднести сформовану в минулі десятиріччя неприпустимо велику енергоємність народногосподарських комплексів. Насамперед це стосується чорної та кольорової металургії, хімії, нафтохімії, нафтопереробної та будівельної промисловостей, окремих підгалузей машинобудування.

У серпні 1994 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про енергозбереження», метою якого є регулювання відносин між суб'єктами господарчої діяльності, а також між ними і державою в галузях видобутку, переробки, транспортування, збереження та використання ПЕР, створення зацікавленості підприємств і громадян у збереженні енергії, впровадженні енергозберігаючих технологій, встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб за енергозбереження.

Згідно із Законом України «Про енергозбереження» основними принципами державної політики у сфері енергозбереження є:

• створення державою економічних і правових умов зацікавленості в енергозбереженні юридичних та фізичних осіб;

• здійснення державного регулювання діяльності у сфері енергозбереження на основі застосування економічних, нормативно-технічних заходів управління;

• пріоритетність вимог енергозбереження при здійсненні господарської, управлінської або іншої діяльності, пов'язаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробленням та використанням ПЕР;

• обов'язковість енергетичної експертизи;

• вирішення проблем енергозбереження в поєднанні з реалізацією енергетичної програми України, а також на основі широкого міждержавного співробітництва тощо.

Проведення державної політики у сфері енергозбереження в Україні сьогодні здійснює Державний комітет з енергозбереження (Держкоменергозбереження) України.

Державне управління енергозбереженням в Україні передбачає взаємодію трьох основних напрямків: державного регулювання на основі правової нормативної бази (ціни, тарифи, сертифікація, експертиза, ліцензування, пільги, стандарти і нормативи); функціонального управління, яке виконується апаратом Держкоменергозбереження України, у тому числі державною інспекцією з енергозбереження; регіонального управління та контролю за виконанням законів, використанням нормативної бази, а також організацією роботи з енергозбереження.

Державне управління здійснюється через відповідну систему елементів управління: розробку та проведення політики ціноутворення; сертифікацію обладнання та приладів; енергетичну експертизу проектів; ліцензування роботи консалтингових та аудиторських фірм; інвестиційну та інноваційну діяльність; вирішення питання надання податкових і кредитних пільг; розробку стандартів енергоспоживання. Система державного управління енергозбереженням є сукупністю загальнодержавних, галузевих та регіональних органів управління, а також підприємств та організацій, які здійснюють державну енергозберігаючу політику.

У своїй діяльності Держкоменергозбереження України спирається на спеціально створені регіональні та галузеві органи управління енергозбереженням, державну експертизу з енергозбереження, Загальнодержавний позабюджетний фонд енергозбереження, а також на відділи (відповідальних за впровадження заходів) з енергозбереження на підприємствах та в організаціях. Комітет тісно співпрацює з існуючими науково-виробничими структурами з енергозбереження на «місцях».

Основою для проведення енергозберігаючої політики в Україні є Комплексна державна програма енергозбереження (КДПЕ) України. Крім того, нормативно-правову базу енергозбереження в Україні додатково складають 6 законів, що стосуються енергозбереження, а також близько 50 підзаконних актів.

Головними завданнями КДПЕ є визначення загального існуючого та перспективного потенціалу енергозбереження, розробка основних напрямків його реалізації в матеріальному виробництві та сфері послуг, створення програми першочергових та перспективних заходів і завдань з підвищення енергоефективності та освоєння практичного потенціалу енергозбереження. Програма призначена для практичного використання на підприємствах та в організаціях, на місцевому, галузевому і державному рівнях; вона містить конкретні, найважливіші енергозберігаючі заходи, які при їх реалізації дадуть значний енергозберігаючий та економічний ефект.

Представлені в програмі розробки щодо створення системи державного управління енергозбереженням, його нормативно-правової бази, стосовно формування економічного середовища, сприятливого для підвищення ефективного використання ПЕР, фактично створили підґрунтя та сформували засади економічних механізмів у сфері енергозбереження. Розробки виконані таким чином, що на їх основі можуть бути створені та сформульовані серії відповідних законів і підзаконних актів, у тому числі й такі, які необхідні для реалізації та функціонування Закону України «Про енергозбереження». КДПЕ також заклала основи освіти, навчання та підготовки кадрів з енергозбереження, популяризації знань у цій сфері.

Програма була розроблена на період до 2010 року. КДПЕ узагальнює та об'єднує галузеві програми і розробки з підвищення енергоефективності та енергозбереження; відносно галузевих програм енергозбереження вона є програмою вищого рівня.

Слід зазначити, що заходи з енергозбереження промислові та інші підприємства виконують переважно за власний рахунок, а установи й організації бюджетної сфери – за рахунок коштів, що асигнуються на енергозабезпечення. З місцевих бюджетів на виконання інвестиційних проектів з енергозбереження виділяються незначні кошти.

Аналіз реалізації енергозберігаючої політики в Україні показує причини, що призвели до істотного відставання у виконанні завдань КДПЕ України. Серед головних – загальна криза економіки, нерозвиненість ринкових відносин, бартеризація міжгосподарських відносин, низька платоспроможність споживачів енергоресурсів, відсутність дієвого економічного механізму стимулювання інвестування та впровадження енергоефективних заходів, недостатня ефективність державного управління та регулювання у сфері енергозбереження, особливо на регіональному та місцевому рівнях, а також недостатня увага питанню до залучення основних верств суспільства (господарські управлінці, дрібні та середні підприємці, робітники та службовці тощо) до процесів енергозбереження.

Для успішної реалізації енергозберігаючої політики в Україні необхідно й надалі розвивати інституційні засади енергозбереження, вдосконалювати його нормативно-правову базу, формувати розуміння економічної та соціальної значущості енергозбереження, широко залучати всі соціальні групи до процесів ухвалення рішень і реалізації політики енергозбереження. Разом із використанням власних і позикових коштів підприємств та організацій, коштів фондів енергозбереження і бюджетів різних рівнів, іноземних кредитів та інвестицій можна було б ширше залучати до заходів з енергозбереження кошти споживачів енергоресурсів, застосовуючи гнучкі механізми їх акумулювання та використання. Серед інших форм отримання інвестиційних коштів є випуск енергозберігаючих облігацій та продаж квот на викиди парникових газів.

Значну увагу варто приділити подальшому розгортанню в Україні діяльності енергозберігаючих сервісних компаній як суб'єктів ефективного забезпечення виконання енергозберігаючих заходів і проектів.