Напрями покращення використання основних фондів.

Краще використання основних фондів та потужностей означає збільшення виробництва продукції, необхідної суспільству, більш повне задоволення потреб населення, зниження собівартості продукції, зростання рентабельності виробництва та нагромаджень підприємств. Воно також дає можливість зменшити потребу у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей при зміні обсягів виробництва. Окрім цього, покращання використання дозволяє прискорити темпи оновлення основних фондів та підвищити якість виробленої продукції.

Екстенсивне покращання використання основних фондів передбачає, що:

• буде збільшений час роботи діючого обладнання у календарний період;

• підвищиться питома вага діючого обладнання у складі усього обладнання, що є у наявності на підприємстві.

Для цього необхідно: скоротити та ліквідувати внутрішньо змінні простої обладнання через підвищення якості ремонтного обслуговування обладнання, своєчасне забезпечення основного виробництва усіма необхідними ресурсами. Крім того, необхідно скоротити цілоденні простої обладнання, підвищувати коефіцієнт змінності його роботи. Необхідно також зменшувати кількість зайвого обладнання та залучати до роботи невстановлене.

Інтенсивне покращання використання основних фондів передбачає підвищення ступеня завантаження обладнання в одиницю часу через модернізацію діючих машин та механізмів, встановлення оптимального режиму їх роботи, який забезпечить збільшення випуску продукції без зміни складу основних фондів, без зростання чисельності працюючих та при зниженні витрат матеріальних ресурсів на одиницю часу. Необхідно удосконалювати засоби праці, наукову організацію праці, підвищувати кваліфікацію та професійну майстерність робітників.

Одним з напрямів підвищення ефективності використання основних виробничих фондів є удосконалення їх структури. Збільшення випуску продукції відбувається у провідних цехах, тому важливо підвищувати їх частку у загальній вартості основних фондів. Але без пропорційного розвитку допоміжного виробництва основні цехи не зможуть працювати з повною віддачею. Тому необхідно встановити оптимальну виробничу структуру основних фондів.

Як відомо, зростання фондовіддачі залежить від швидкого освоєння нововведених потужностей. Тому капіталовкладення повинні здійснюватися під запланований приріст продукції з врахуванням кращого використання діючих основних фондів, їх технічного переозброєння та реконструкції.

Срс: Виробнича потужність підприємства. Поняття та види виробничої потужності.

Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий обсяг випуску продукції при повному використанні обладнання та виробничих площ за одиницю часу.

Виробнича потужність визначається по всій номенклатурі продукції у тих одиницях виміру, у яких планується виробництво продукції. Одночасно вона може бути визначена і в вартісному виразі (особливо при широкому асортименті).

Розрізняють такі види виробничої потужності:

1. Проектна – визначається у процесі проектування реконструкції діючого підприємства або будівництва нового. Вона вважається оптимальною, тому що склад та структура обладнання відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатури продукції. Вона повинна бути досягнута протягом нормативного строку її освоєння.

2. Поточна (або фактично досягнута) – визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюється вхідна (на початок року), вихідна (на кінець року) та середньорічна потужність.

3. Резервна – повинна формуватися і постійно існувати в певних галузях народного господарства: електроенергетиці, газовій промисловості, на транспорті для покриття так званих пікових навантаження.

В енергетиці розрізняють виробничі потужності окремих агрегатів та об'єктів у цілому (електрична станція, районна або промислова котельня, енергосистема, підстанція). Основне енергетичне устаткування характеризується номінальною, максимальною, економічною і мінімальною потужностями.

Під номінальною потужністю котлоагрегатів, турбоагрегатів, генераторів, трансформаторів розуміють максимальну потужність, з якою може працювати устаткування протягом тривалого часу. Для цієї потужності задаються максимальні значення ККД.

Економічна потужність відповідає такому режиму роботи устаткування, при якому втрати і питомі витрати енергоресурсу (первинної енергії) є мінімальними, а ККД досягає максимального значення. Здебільшого номінальна та економічна потужності збігаються.

Максимальна потужність протягом тривалого часу збігається з номінальною, а протягом короткого часу (кілька годин) може перевищувати її. Це перевищення визначається перевантажувальною здатністю устаткування за умов нагрівання електроустаткування і форсування режимів тепломеханічного устаткування ТЕС.

Мінімальна потужність визначається найменшим навантаженням, при якому агрегат ще здатний стійко працювати.

Окрім того, за рівнем розрахунку, розрізняють:

а) потужність обладнання або укрупненої групи;

б) потужність підрозділу підприємства;

в) потужність підприємства в цілому.

Величину потужності підприємства визначають такі елементи:

1) склад обладнання та його кількість за видами;

2) техніко-експлуатаційні показники використання машин та обладнання;

3) фонд часу роботи обладнання;

4) виробнича площа основних цехів;

5) номенклатура і асортимент продукції.