1. Сучасні тенденції розвитку світової енергетики.

2. Методи державного регулювання енергетики

Практичне заняття №1.

Варіант 2.

1. Особливості енергетичної галузі.

2. Урядовий комітет з питань промислової політики та паливно-енергетичного комплексу, Національна комісія регулювання електроенергетики України, Державний комітет ядерного регулювання України, Міністерство палива та енергетики України : їх завдання і функції.

Лекція 3. Основний капітал в енергетиці

3.1. Сутність капіталу підприємства та його виробничих фондів.

3.2. Оцінка основних фондів.

3.3. Структура основних фондів.

СРС: Амортизація та відтворення основних виробничих фондів.

СРС: Нематеріальні та довгострокові фінансові активи.

Сутність капіталу підприємства та його виробничих фондів.

Кожне підприємство здійснює виробничий процес, використовуючи взаємодію праці людини та засобів виробництва, що складаються з засобів праці та предметів праці. Засоби праці (будівлі, споруди, устаткування) беруть участь у створенні продукції протягом багатьох виробничих циклів. При цьому вони зберігають свою форму і втрачають частку своєї вартості, яка переноситься на вартість виготовленої продукції. Предмети праці (сировина, матеріали, покупні комплектуючі вироби) беруть участь лише у одному виробничому циклі, змінюють чи повністю втрачають свою початкову форму і повністю переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції.

Такий фактор виробництва як “капітал” визначають як інвестиційні ресурси, що використовують у виробництві товарів та послуг. А під інвестуванням розуміють перетворення грошового капіталу у реальний, виробничий капітал. Саме цей реальний (матеріалізований) капітал і ототожнюють з виробничими фондами, які є матеріально-речовим складом засобів виробництва.

Капітал, що інвестується у засоби виробництва, поділяється на основний та оборотний. Відповідно, виробничі фонди підприємства поділяють на основні та оборотні залежно від ролі у процесі виробництва та перенесенні вартості на виготовлений продукт.

Основний капітал – це частина виробничого капіталу, що інвестується у засоби праці та складається з їхньої вартості. Він бере участь у багатьох виробничих циклах і переносить свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами. Вартість основного капіталу відшкодовується виробнику в міру реалізації готової продукції або послуг. основні активи не беруть участі в безпосередньому обороті коштів. Звідси ще дві їх назви: «необоротні», або «позаоборотні» активи.

Конкретними формами основного капіталу (необоротних активів) на підприємстві є основні засоби, нематеріальні активи, фінансові інвестиції (рис.1).

Натурально-речовий склад основних фондів.

До складу входять основних фондів включають:

1. будівлі;

2. споруди;

3. передавальні пристрої (електромережі, тепломережі, трубопроводи, системи зв’язку);

4. силові машини та устаткування (турбіни, парові котли, двигуни);

5. робочі машини та устаткування;

6. вимірювальні прилади та пристосування;

7. засоби автоматики, обчислювальна техніка, комп’ютери;

8. транспортні засоби;

9. інструменти та пристрої строком служби більше одного року;

10. виробничий інвентар;

11. господарський інвентар;

12. інші основні фонди (бібліотечні, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження.

Частина виробничого капіталу, що витрачається на придбання предметів праці, називається оборотним капіталом.

Оцінка основних фондів.

Облік і оцінка засобів праці здійснюються в натуральній і вартісній (грошовій) формах.

Натуральна оцінка основних фондів необхідна для:

• обліку і планування окремих груп основних фондів;

• розрахунку виробничих потужностей;

• розроблення балансів устаткування і визначення ступеня його використання тощо.

Можна навести такі приклади натуральних одиниць основних фондів:

• наявні одиниці (шт.);

• одиниці потужності або продуктивності (м, кг, м, л, м², м³, байт тощо; за одиницю часу: с, хв, год, добу, місяць, рік);

• одиниці, що характеризують розмір основних фондів (габарити, вага, об'єм/обсяг);

• одиниці, що характеризують величину негативної роботи, пов'язаної з порушенням природного середовища (викиди шкідливих речовин в атмосферу, воду або ґрунт, кількість порушених земель тощо).

Грошова (вартісна) оцінка основних фондів необхідна для розв'язання таких завдань:

• формування єдиної критеріальної основи порівняння різних форм основних фондів;

• визначення їх загального обсягу, динаміки і структури;

• оцінки розміру вартості, що переноситься на вартість готової продукції (амортизаційних відрахувань);

• визначення зміни розміру основних фондів в окремих галузях і підприємствах за певний період.

Використовуються такі види вартісної оцінки основних виробничих фондів.

1. Оцінка за первісною вартістю, тобто за фактичними витратами, які має підприємство у зв'язку зі створенням основних виробничих фондів, їх доставкою і монтажем, у цінах того року, у якому ці витрати були зроблені. Цей вид оцінки використовується для розрахунку амортизаційних відрахувань.

2. Оцінка за відновною вартістю, тобто за вартістю відтворення основних виробничих фондів у сучасних умовах. Необхідність оцінки за відновною вартістю викликана тим, що у зв'язку з науково-технічним прогресом або інфляційними факторами ті самі види засобів праці (верстати, печі тощо), виготовлені в різні роки, мають різну вартісну оцінку. Це вимагає періодичного переоцінювання основних фондів.

За базу для визначення відновної вартості, як правило, використовують ринкові ціни на ті чи інші елементи основних груп факторів:

• морального зношення основних фондів;

• зміни масштабу діючої грошової одиниці (наприклад, унаслідок інфляції);

• кон'юнктурного коливання цін на основні фонди (наприклад, унаслідок ажіотажного попиту або митної політики, яка застосовується державою).

Відновна вартість використовується в таких ситуаціях:

• при купівлі/продажу раніше придбаних основних фондів;

• при оцінці реальної вартості основних фондів, яка визначається під час інвентаризації; це може знадобитися при зміні форм власності, ліквідації підприємства або визначенні заставної вартості.

3. Оцінка за первісною або відновною вартістю з урахуванням зношення (за залишковою вартістю), тобто за існуючою вартістю, що ще не перенесена на готову продукцію. Первісна (відновна) вартість основних виробничих фондів з урахуванням зношення визначається за формулою: Ф_зал = Ф_{перв(відн)}× (1 – Н_а×Т/100)

Ф_{перв(відн)} ~ первісна або відновна вартість основних фондів, грн;

Н_а - норма амортизації на реновацію (повне відновлення), %;

Т - термін використання основних фондів (до моменту визначення залишкової вартості), років.

4. Ліквідаційна вартість - вартість реалізації об'єкта після закінчення терміну його корисного використання (експлуатації). Вона визначається за формулою: Ф_л = Ф_р- В_л,

де Ф_л - ліквідаційна вартість; Ф_р - ринкова ціна об'єкта; В_л - витрати, пов'язані з ліквідацією об'єкта.

Структура основних фондів.

Залежно від характеру участі основних фондів у виробничому процесі розрізняють виробничі і невиробничі основні фонди. Основні виробничі фонди функціонують у сфері матеріального виробництва (котли, турбіни, генератори і т.д.); невиробничі - задовольняють побутові і культурні потреби працюючих. До них належать житлові будинки, дитячі садки і ясла, клуби, стадіони та їх оснащення, які є власністю підприємств та перебувають на їх балансі.

Співвідношення різних груп основних фондів у загальній їх вартості називається структурою основних фондів. Структура основних виробничих фондів різних галузей і підприємств залежить від різних факторів: складності, конструктивно-технологічних особливостей продукції, типу виробництва, особливостей технологічних процесів і технічного рівня застосовуваних машин і устаткування, рівня концентрації виробництва, розміщення підприємств галузі на території країни тощо. Характерною рисою структури основних фондів в енергетиці є значно вища, ніж у промисловості в цілому, питома вага силового обладнання і передавальних пристроїв.

Структура основних фондів енергетики значною мірою визначається видом використовуваного енергоресурсу, типом і призначенням об’єкта. На теплових станціях вартість силових машин та устаткування складає більше половини вартості основних фондів. Це обумовлюється тим, що котлотурбінне та електротехнічне устаткування є головним та водночас найбільш цінним елементом технологічної схеми ТЕС. Крім того, на ГЕС основна сума капітальних вкладень припадає на гідротехнічні споруди, тому частка активної частини в структурі основних фондів ГЕС значно нижча, ніж для ТЕС. В електричних мережах високої напруги структура основних фондів визначається рівнем напруги та довжиною мереж. У електромережах зі збільшенням рівня напруги та їх довжиною знижується питома вага передавальних пристроїв та зростає вартість устаткування підстанцій, обладнаних трансформаторами, синхронними компенсаторами та іншим дорогим устаткуванням.

Залежно від ступеня безпосереднього впливу на предмети праці основні виробничі фонди поділяються на активні і пасивні. До активної частини основних виробничих фондів належать такі їх елементи (робочі машини та обладнання, інструменти), що безпосередньо діють на форму і властивості предметів праці, визначають продуктивність праці, обсяг випуску продукції. До пасивної частини основних фондів належать ті елементи (будівлі, споруди, передавальні пристрої), що створюють умови для нормальної роботи активних основних фондів. Через те що активні елементи основних фондів визначають виробничі можливості галузей, об'єднань і підприємств, а також їх продуктивність і ступінь технічної озброєності праці, перспективним напрямком є підвищення частки активної частини основних виробничих фондів, тобто машин, обладнання, інструментів.