Значення основних фондів у підвищенні ефективності виробництва.

Технічний стан основних фондів, їх склад, ступінь використання, інтенсивність завантаження відіграють значну роль у забезпеченні підвищення ефективності виробництва.

У процесі експлуатації основні фонди потребують певних затрат на утримання, проведення поточних та капітальних ремонтів, оновлення, удосконалення. Вказані витрати відносять до категорії постійних, тобто таких, розмір яких не залежить від зміни обсягів випуску продукції, виконання робіт, надання послуг. Загальна сума постійних витрат розподіляється між собівартістю окремих виробів і є невід’ємною її складовою. Сума постійних витрат у розрахунку на одиницю продукції буде мінімальною за умови, що випуск продукції буде максимальним, тобто за умови, що потужності підприємства використовуються по максимуму. Це дозволить знизити витрати виробництва на одиницю продукції, збільшити прибутковість та рентабельність виробництва.

Забезпечення певних темпів розвитку та підвищення ефективності виробництва можливе за умови покращення відтворення та більш повного використання діючих основних фондів підприємства. Тому проведення аналізу стану засобів праці та ефективності їх використання є важливим для визначення резервів покращення використанні основних виробничих фондів та удосконалення планування капітальних вкладень у підвищенні ефективності діяльності підприємства в цілому.

Показники використання основних фондів.

Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки: перший – показники ефективності відтворення основних фондів; другий – показники рівня використання основних фондів. Необхідність виокремлення у самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.

Чинна система показників ефективності відтворення основних фондів ф Україні потребує удосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Так, наприклад, коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їхньої наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття – відношенням обсягу вибуття основних фондів до їхньої наявності на початок року, що унеможливлює порівнювання цих відносних показників. Тому визначення коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною їхньою вартістю треба вважати методологічно більш правильним.

Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів – екстенсивну та інтенсивну.

Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів.

Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих та спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на баланс іншого.

Ефективність використання основних фондів характеризується рядом показників, які поділяються на загальні та часткові.

До загальних показників відносять такі показники:

1. Фондовіддача – характеризує частку вартості продукції, що припадає на кожну гривню вартості основних фондів.

ФВ = V_ТП / ОФ_сер. , де

V_ТП - це обсяг товарної продукції підприємства за рік, грн.;

ОФ_сер. – це середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.

2. Фондомісткість – характеризує частку вартості основних фондів, що припадає на кожну гривню вартості випущеної продукції.

ФМ = ОФ_сер. / V_ТП

3. Фондоозброєність праці характеризує частку вартості основних фондів, що припадає на кожного середньоспискового працівника.

ФО = ОФ_сер. / Ч_сер.

Ч_сер. – це середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

До часткових показників використання основних фондів відносять:

1. Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування – характеризує ефективність використання устаткування у часі.

К_екст. = t_факт. / t_ефект. , де

t_факт. – фактичний час роботи устаткування, год.;

t_ефект. – ефективний час роботи устаткування, год.

Максимальне значення показника складає 1.

2. Коефіцієнт інтенсивного використання устаткування – характеризує ефективність використання устаткування по потужності або продуктивності.

К_інт. = Q_факт. / Q_max. , де

Q_факт. – фактичний обсяг випущеної продукції, шт.

Q_max. – максимально можливий обсяг виробництва продукції(потужність), шт.

Максимальне значення показника складає 1.

3. Коефіцієнт інтегрального використання устаткування – характеризує ефективність використання устаткування по потужності та у часі.

К_{інтегр.} = К_екст. x К_інт.

Характеризує ефективність використання устаткування по потужності та у часі.

Для характеристики руху основних фондів на підприємстві використовуються показники:

1. Коефіцієнт оновлення – показує частку вартості основних фондів, яка є новою на кінець року.

К_онов.= ОФ_вв / ОФ_к.р., де

ОФ_вв – вартість основних фондів, введених в експлуатацію протягом року, грн.

ОФ_к.р. – вартість основних фондів на кінець року, грн.

2. Коефіцієнт вибуття – показує частку вартості основних фондів, що вибула з експлуатації протягом року.

К_виб.= ОФ_вив / ОФ_п.р., де

ОФ_вив – вартість основних фондів, виведених з експлуатації протягом року;

ОФ_п.р. - вартість основних фондів на початок року.