Методи державного регулювання енергетики
Державна регулятивна політика в енергетичній сфері України поєднує методи прямого та непрямого регулювання і здійснюється з урахуванням двох важливих обставин:
а) світової тенденції поступової лібералізації внутрішніх ринків енергоносіїв та обмеження адміністративного втручання держави в діяльність суб'єктів енергоринків;
б) існування в умовах становлення ринкової економіки нерозвиненого конкурентного середовища, недосконалих механізмів підприємницької діяльності, неповної (і суперечливої) законодавчої бази, що зумовлює необхідність активного регулювання економічних відносин з боку держави.
До методів прямого регулювання державою діяльності суб'єктів енергоринків належать ліцензування окремих видів діяльності, контроль за дотриманням технічних та екологічних стандартів, вимог безпеки функціонування енергетичних об'єктів, регулювання умов конкуренції на енергоринку.
Методи непрямого впливу спрямовані на зміну параметрів ринкового середовища і передбачають регулювання цін, тарифів, рівнів податків і мита, кредитних ставок тощо.
Істотний вплив на функціонування та розвиток паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) здійснюється за допомогою важелів загального макроекономічного регулювання (обмінний курс гривні, облікові ставки та резервні вимоги Національного банку України, курси цінних паперів на фондовому ринку), а також зовнішні чинники — механізми ціноутворення на світових ринках енергоносіїв, форми міжнародних розрахунків, механізми та умови доступу до міжнародних кредитних ресурсів тощо.
Регулювання шляхом ліцензування зобов'язує суб'єктів господарювання дотримуватися певних умов і правил діяльності (ліцензійних умов). Розробляючи ліцензійні умови та контролюючи їх дотримання, державний регулюючий орган має можливість суттєво впливати на поведінку ліцензіата, включаючи дотримання ним технічних, екологічних та інших вимог, що визначають рівень безпеки енергетичних об'єктів, охорони праці на підприємствах ПЕК, відтворення ресурсної бази.
Цінове регулювання є важливою складовою державного регулювання, але сфера його застосування в ПЕК помітно вужча, ніж сфера ліцензування. Головними завданнями цінового регулювання енергоринків є попередження необґрунтованого підвищення цін і тарифів на паливо та енергію підприємствами-монополістами; захист прав споживачів енергопродукції; запобігання перехресному субсидуванню одних видів діяльності в енергетиці за рахунок інших.
Податкове регулювання, крім виконання фіскальних функцій, має сприяти ефективному функціонуванню та розвитку енергоринків, у т.ч. підвищенню конкурентоспроможності підприємств, стимулюванню енергозбереження, інвестиційної та інноваційної діяльності суб'єктів господарювання. Податкові регулятори використовуються також і для оперативного регулювання структури виробництва та споживання в ПЕК, однак при цьому вони мають залишатися відносно стабільними й забезпечувати незмінність основних «правил гри» на енергоринку.
Митне регулювання виконує подібні до податкових фіскальні функції. Водночас воно має особливе завдання регулювання структури імпорту з метою стимулювання імпорту дефіцитних для України видів ресурсів (сирої нафти, природного газу, ядерного палива, сучасного енергетичного обладнання, новітніх технологій); обмеження імпорту товарів, виробництво яких (у достатніх обсягах) можливе на вітчизняних підприємствах, як-от: продуктів нафтопереробки, окремих сортів вугілля, більшості видів енергетичного обладнання.
Важливим важелем державного регулювання енергетичної сфери є також формування та реалізація державних програм розвитку ПЕК або окремих його галузей.
В умовах становлення ринку енергоносіїв завдання держави полягає у створенні таких економічних і правових засад, які б сприяли розвитку конкуренції та враховували (і узгоджували) інтереси всіх його учасників, у тому числі споживачів.
Таким чином, на сучасному етапі державна регулятивна політика у сфері енергетики має концентруватися на:
• удосконаленні системи регулювання діяльності природних монополій (включаючи регулювання цін і тарифів);
встановленні нормативних та організаційних засад діяльності ПЕК;
поступовому обмеженні регулювання цін і тарифів на товари (послуги) інших суб'єктів господарювання, у т.ч. монопольних утворень, що не мають природного характеру.
Питання до теми
Охарактеризуйте склад державних органів регулювання паливно-енергетичного комплексу України. З'ясуйте сферу їх повноважень і функції кожного з них.
У чому полягають особливості методів прямого впливу та непрямого регулювання ПЕК державою?
Як здійснюється державне регулювання окремих галузей ПЕК України?
4. Розкрийте суть економічних методів регулювання ПЕК.
Список літератури
Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України» № 183/98-ВР від 05.03.1998 р. // Відомості Верховної Ради. - 16 вересня 1998 р. - № 35. - Ст. 237.
Конституція України. - К.: Інститут законодавства, 2002.
Постанова Кабінету Міністрів України «Питання інспекції з енергозбереження» № 1039 від 29 червня 2000 р.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження статуту Національної акціонерної компанії «Надра України» № 1460 від 27 вересня 2000 р.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про створення Національної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» № 1268 від 17 жовтня 1996 р.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про урядові комітети» № 339 від 7 лютого 2000 р.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» № 747 від 25 травня 1998 р.
Система державного управління ПЕК України // Національна безпека і оборона. - 2001. - № 2. - С. 24-29.
Указ Президента України «Про державне регулювання ядерної та радіаційної безпеки» № 1303 від 5 грудня 2000 р.
Указ Президента України «Про заходи забезпечення діяльності Національної комісії регулювання електроенергетики України» № 213 від 14 березня 1995 р.
Указ Президента України «Про Міністерство палива та енергетики України» № 598 від 14 квітня 2000 р.
Указ Президента України «Про положення про Державний комітет України з енергозбереження» № 918 від 6 жовтня 1995 р.
Практичне заняття №1.
Варіант 1.