1.3. Особливості енергетичної галузі

Енергетика як галузь народного господарства охоплює складну сукупність процесів перетворення, розподілу і використання всіх видів енергетичних ресурсів від їх видобутку до приймачів енергії включно.

Провідне народногосподарське значення енергетичної галузі полягає в тому, що вона істотно формує основні народногосподарські пропорції, а багато в чому (переважно через електроенергію) і технологічні процеси; на її розвиток витрачається 1/3 всіх державних капіталовкладень; у ній зайнято більше 15% усіх трудящих.

Глибоке проникнення енергетики в усі сфери економіки і соціальну сферу визначає особливу роль енергетики в забезпеченні безпеки розвитку сучасного суспільства. Розглянемо особливості енергетики, що відрізняють її від інших галузей народного господарства України:

1. технологічні особливості, обумовлені фізичною сутністю процесів виробництва, розподілу і споживання енергії (взаємозамінність використовуваних ресурсів; послідовність фаз перетворення енергії; безперервність процесу виробництва електроенергії, її розподілу і використання);

2. внутрішньогалузеві особливості (висока капіталомісткість енергетичних об'єктів, тривалі терміни їх спорудження та експлуатації);

3. характер зв'язку з іншими галузями (широке використання енергії у всіх галузях народного господарства, різноманітність її видів і параметрів, наявність зворотних зв'язків між енергетикою та іншими галузями);

4. істотний вплив на навколишнє середовище.

До факторів, що визначають рівень споживання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) і впливають на розвиток енергетики, належать:

1. коливання кон'юнктури і погодних умов;

2. динаміка народонаселення;

3. зміни у відносному енергоспоживанні окремих груп споживачів;

4. міжнародний поділ праці;

5. порівняльна ефективність різних енергоносіїв з погляду задоволення певних потреб.

Складність сучасних енергетичних систем і вплив на них зазначених факторів, які значною мірою залежать від економічної ситуації, що складається на світових ринках, обумовлюють необхідність застосування наукового підходу до економічних проблем енергетики і виділення у зв'язку з цим окремої галузі економічної науки - економіки енергетики.

Срс: Основні показники енергетичного розвитку розвинених країн і України

Економіка енергетики оперує системою економіко-енергетичних показників, які належать до різних рівнів управління: макроекономічного, галузевого (регіонального), мікроекономічного.

До основних макроекономічних показників енергетичного розвитку належать такі:

1. загальне споживання ПЕР, млн. т у.п;

2. споживання енергії на душу населення, кілограмів нафтового еквівалента на людину ((КНЕ/чол.) - (1)/кількість населення);

3. імпорт енергоресурсів, нетто, % від загального енергоспоживання ((кількість імпортованих енергоресурсів – кількість експортованих енергоресурсів)/кількість спожитих енергоресурсів • 100 %);

4. установлена потужність електростанцій, млн. кВт • год, у тому числі теплових, атомних, гідростанцій;

5. частка електроенергії, що виробляється за допомогою вугілля, % (електроенергія, вироблена за допомогою вугілля / загальний обсяг виробництва електроенергії);

6. частка електроенергії, що виробляється за допомогою нафти, % (електроенергія, вироблена за допомогою нафти / загальний обсяг виробництва електроенергії);

7. частка споживання поновлюваних ПЕР, % (кількість спожитих поновлюваних ПЕР / загальна кількість спожитих ПЕР);

8. енергоємність ВВП, КНЕ/ дол. США (т у.п./дол.) (кількість спожитих ПЕР / величину ВВП);

9. повна енергоємність промислової продукції, КНЕ/дол. (повні енергетичні витрати на виробництво промислової продукції / вартість промислової продукції);

10) повна енергоємність сільськогосподарської продукції, КНЕ/ дол. США (повні енергетичні витрати на виробництво сільськогосподарської продукції / вартість сільськогосподарської продукції);

11) ВВП на душу населення, дол. /чол. (величина ВВП / кількість населення).

Аналізуючи розглянуті показники розвинених країн і України, можна виділити такі тенденції.

Європа послідовно йде шляхом зниження енергоємності своєї економіки. На даний момент середній європеєць споживає щорічно 140 ГДж - майже в 2 рази менше, ніж середній американець. З огляду на подальше загострення екологічних проблем Європейське товариство взяло курс на скорочення використання твердого палива і ядерної енергії. Екстраполяція існуючих тенденцій дозволяє зробити висновок, що до третього десятиліття XXI століття приблизно половина електроенергії вироблятиметься за рахунок використання природного газу. До 2010 р. споживання газу в нафтовому еквіваленті може багаторазово зрости і досягти 400 млн. т. Як і раніше, значну увагу передбачається приділяти розвитку і впровадженню поновлюваних джерел, частка яких у загальному енергобалансі на цей час становить приблизно 6%.

Що стосується України, то з урахуванням зазначених показників наша країна, за оцінками фахівців, відстає від розвинених країн у своєму економічному розвитку на 27 років. За абсолютними обсягами споживання ПЕР Україна може порівнюватися з такими країнами, як Великобританія і Франція. Навіть в умовах стагнації економіки в Україні щорічно споживалося близько 210 млн т у.п. первинних ПЕР і 172 млрд. кВт • год електроенергії. Однак, споживаючи на душу населення ПЕР у розмірі 4600 КНЕ, Україна одержує на душу населення всього 2500 дол. ВВП. Ці показники для Франції, яка може бути порівняна з Україною за територією і кількістю населення, становлять відповідно 3845 КНЕ і 21 113 дол. Енергоємність ВВП України становить 1740 КНЕ/1000 дол., що в 10 разів перевищує рівень Франції - 182 КНЕ/1000 дол. і свідчить про надзвичайно низький рівень ефективності використання ПЕР в Україні.

Цифри і факти

У 1990 році енергоємність ВВП України в натуральному вираженні перевищувала енергоємність ВВП розвинених країн у 1,5-13 разів. Протягом 90-х років XX ст. в умовах економічного спаду загальний обсяг споживання енергетичних ресурсів в Україні помітно знизився, однак енергоємність ВВП у натуральному вираженні зросла на 40-45%. Згідно з офіційними даними, пік зростання енергоємності ВВП припав на 1996 рік (табл. 1.1), потім цей показник почав поступово знижуватися. Проте й у 2001 році енергоємність ВВП була на 8% перевищувала рівень 1991 року. Таким чином, за збільшеними оцінками, сьогодні енергоємність ВВП України, незважаючи на поступове її зменшення останнім часом, в 2-15 разів перевищує аналогічні показники розвинених країн.

Серед факторів, що обумовили високий рівень енергоємності ВВП України порівняно з розвиненими країнами, можна виділити дві групи причин.

Перша група об'єднує причини, які визначили вихідний високий рівень енергоємності ВВП України. До основних причин належать наявність в Україні енергоємного паливно-енергетичного комплексу, створеного за часів Радянського Союзу і розрахованого на дешеве паливо, а також насиченість території України енергоємними виробництвами.

Паливно-енергетичний комплекс перейшов Україні «в спадщину» від Радянського Союзу. Підприємства цього комплексу створювалися в розрахунку на дешеве паливо з багатих союзних запасів, у зв'язку з чим принципи раціонального використання первинних і вторинних енергоресурсів у промисловому виробництві не мали пріоритетного значення при проектуванні та будівництві енергетичних об'єктів. Така політика призвела до того, що енергоємність виробництва одиниці енергії на українських електростанціях перевищила аналогічні показники розвинених країн, однак, завдяки дешевому паливу, яке використовувалося для виробництва енергії, це суттєво не впливало на собівартість енергії. На той час частка енергетичних витрат у загальних витратах на виробництво кінцевої продукції сягала 5-8%. Таке положення не стимулювало вживання заходів щодо економії ПЕР та їх раціонального використання, тим більше, що витрати на здійснення таких заходів найчастіше перевищували одержуваний результат.

Українська економіка сформувалася як невід'ємна частина економіки Радянського Союзу, виходячи із загальних потреб і наявного ресурсного потенціалу (покладів вугілля і залізних руд, розміщення на шляху Схід – Захід тощо). Отже, найбільшого розвитку в країні досягли енергоємні галузі промисловості: гірничо-металургійна, нафтопереробна, хімічна. Висока енерго ємність виробництва кінцевої продукції разом з підвищеною енергоємністю виробництва одиниці енергії призвели у 80-х роках XX ст. до перевищення рівня енергоємності ВВП України щодо середньоєвропейських показників.

Друга група причин враховує фактори, що призвели до зростання енергоємності ВВП України протягом 90-х років XX ст. Вплив причин цієї групи був обумовлений переходом країни до ринкових відносин та економічною кризою, що охопила Україну після розпаду Радянського Союзу. До другої категорії причин належать збереження в 90-х роках орієнтації на енергоємну структуру національного виробництва; високий рівень морального і фізичного спрацювання основних виробничих фондів; низька якість ПЕР, що використовувалися у країні; монопольне положення виробників палива та енергії; спад виробництва, що веде до неповного завантаження виробничих потужностей, тощо.

За даними Державного комітету статистики України, протягом 90-х років в економіці України різко зросла питома вага енергоємних галузей, які вироблять проміжну продукцію, і зменшилася частка галузей, що випускають кінцеву продукцію.

Цифри і факти

Так, якщо в 1990 році питома вага енергоємних галузей становила 57% промислового виробництва, то у 2000 р. - майже 80%. Причому частка найенергоємнішого виробництва (електроенергетики та металургії) зросла з 3,2 і 11,0 % до 12,4 і 28,3% відповідно. З 1997 року в структурі економіки з'явилася позитивна динаміка: при подальшому скороченні частки промисловості в структурі ВВП почала зростати питома вага легкої промисловості та інших галузей, виробництво яких є менш енергоємним. Як результат - загальна енергоємність ВВП почала дещо зменшуватися. Проте кардинального поліпшення галузевої структури промисловості, що дозволило провідним країнам світу досягти майже 40-відсоткового скорочення енергоємності, в Україні не спостерігалося ( Жовтянський, 2000; Забезпечення, 2003; Ковалко та ін.₍ 1998).

Таким чином, протягом 1990-2003 років була збережена орієнтація на енергоємну структуру національного виробництва, що й обумовило зростання енергоємності ВВП країни.

Важливою причиною зростання енергоємності є спрацювання зносу основних виробничих фондів підприємств паливно-енергетичного комплексу та енергоємних галузей. Спрацювання основних фондів у галузях промисловості України до середини 1990 років у середньому перевищило 65% (із тенденцією до подальшого погіршення ситуації), причому темпи вибуття основних фондів у 6-8 разів повільніші, ніж у розвинених країнах (Веклич, 2000; Щепець, 1996; Яцков, 1994).

Що стосується підприємств паливно-енергетичного комплексу, то вже на кінець 2002 року 95,2% енергоблоків ТЕС відпрацювали свій розрахунковий ресурс (100 тис. год.), а 53,8% енергоблоків експлуатувалися більше 200 тис. год., що перевищує визнану у світовій практиці межу фізичного і морального старіння. У 2005-2006 роках кількість енергетичного устаткування з строком експлуатації ЗО і більше років становитиме 80% (Стратегія, 2004). Середній ККД ТЕС України становить 28-32%, що є порівняно низьким показником. Використання палива непроектної якості, велика кількість пусків, низьке середнє навантаження енергоблоків обумовили зростання частки електричної енергії, яка використовується на власні потреби теплоелектростанцій. У другій половині 90-х років XX ст. вона перевищувала в деяких випадках на 30-45% проектні значення. Вимушене зменшення обсягів поточних і капітальних ремонтів, обумовлене відсутністю коштів у підприємств унаслідок кризи неплатежів за поставлену енергію, призвело до абсолютного збільшення питомих витрат умовного палива на відпуск електроенергії в 1996-1999 роках з 365,4 до 378,8 г/кВт / год або в 1,034 раза при загальному зниженні виробництва електроенергії з 181,7 до 171,5 млн кВт • год за той самий період. Загальні втрати електроенергії зросли у 2001 році порівняно з 1990 р. майже на 56%, при цьому частка витрат у загальному обсязі виробленої електроенергії зросла з 7,3 до 19,7%.

Глибина переробки нафти на українських НПЗ на 15-20% нижча за показники європейських НПЗ. Відсутність високоманеврових генеруючих потужностей у складі енергосистеми України обумовлює труднощі підтримання постійної частоти струму. Відхилення частоти від вимог стандартів призводить до зниження продуктивності та економічності роботи обладнання. Через те що тривалий час фактична частота в Україні становить 49,3 Гц, річні збитки, за підрахунками експертів Міністерства палива та енергетики, оцінюються в 1,5-2 млрд дол.

Таким чином, використання морально і фізично зношеного устаткування обумовило збільшення питомих витрат палива на виробництво кінцевої продукції. Висока капіталоємність енергетичного виробництва та існуючий дефіцит фінансових коштів свідчать, що ситуація не змінилася на краще навіть дотепер.

Природний дефіцит власних ПЕР та необхідність закупівлі споживаних Україною ПЕР за світовими цінами після розпаду Радянського Союзу обумовили стрімке зростання енергоємності ВВП країни у вартісному вираженні. Сьогодні Україна змушена імпортувати до 60-65% необхідних енергетичних ресурсів, витрачаючи щорічно 17 млрд грн (понад 25% ВВП). Енергетичні витрати у собівартості кінцевої продукції українських виробників сягають 35-70%, практично виключаючи можливість нагромадження коштів для відновлення основних фондів підприємств, і забезпечують подальше зростання енергоємності ВВП.

Подробиці

Використання вітчизняними підприємствами українського вугілля, яке характеризується високою вартістю видобутку і низькою якістю, як альтернативи закупівлі ПЕР за кордоном стало ще однією причиною зростання енергоємності ВВП країни. За 1991-1998 роки зольність вітчизняного вугілля збільшилася з 33,2 до 33,4%, а середня теплота згорання зменшилася з 4268 до 4232 ккал/кг. Середній рівень калорійності імпортованого в Україну вугілля становив 5100 – 5200 ккал/кг. Низькосортне вітчизняне вугілля при спалюванні вимагає додавання мазуту або природного газу, збільшуючи виробничі витрати.

Перехід України до ринкових відносин забезпечив економічну незалежність енергетичним підприємствам-монополістам. Однак у процесі трансформації економіки не було створено ефективного антимонопольного законодавства, яке регулює діяльність цих утворень. Отже, недоліки державного регулювання діяльності монополій в енергетичному секторі призвели до того, що на даний час ця категорія суб'єктів господарювання має можливість (і її використовує!) перекласти всі витрати, пов'язані з нераціональним використанням ПЕР, на споживача, обумовлюючи необґрунтоване підвищення енергоємності кінцевої продукції.

Неповне завантаження виробничих потужностей українських підприємств, викликане економічною кризою 90-х років XX ст., спричинило додаткове зростання питомих витрат, у тому числі й енергетичних, на виробництво продукції. Зокрема, на машинобудівних підприємствах України неповне завантаження потужностей обумовило підвищення паливно-енергетичної складової до 40% у собівартості продукції, забезпечивши подальше збільшення енергоємності ВВП країни.

Сьогодні перед енергетикою України постає завдання структурної перебудови в напрямку інтенсифікації енергетичного виробництва, підвищення рівня його енергоефективності. Здійснення такої перебудови неможливе без знання економічної бази енергетики.

Питання до теми

1. Розкрийте сучасні тенденції розвитку світової енергетики.

2. У чому полягають труднощі сучасного використання альтернативних джерел енергії?

3. Охарактеризуйте особливості енергетичної галузі.

4. Розкрийте фактори, що впливають на рівень споживання ПЕР.

5. Охарактеризуйте основні макроекономічні показники енергетичного розвитку.

6. Охарактеризуйте основні макроекономічні показники енергетичного розвитку України.

7. Розкрийте причини високої енергоємності ВВП України.

Список літератури

1. Аналітична інформація щодо Моніторингу виконання державної програми енергозбереження у регіонах України за підсумками 2004 року // www.necin.com.ua.

2. Анализ зарубежного законодательства и стандартов по энергоэффективности и энергосбережению / В.Е. Тонкаль, И.И. Стоянова, Е.В. Гагурин и др. Агентство по рациональному использованию энергии и экологии. - К.: 1996. - 136 с.

3. Веклич О.А. Ресурсодеструктивная экономика Украины как экологическая угроза // Енергетика: економіка, технології, екологія. - 2000. - № 3. - С. 9-12.

4. Велихов Е. Энергетика XXI столетия // Доклад на Международном семинаре РНЦ «Курчатовский институт». - 1999.

5. Жовтнянський В. А* Енергозбереження - умова сталого розвитку економіки // Матеріали Міжнародної конференції «Енергетична безпека Європи. Погляд у 21 століття». - К.: УЕЗ, 2000. - С 149-154.

6. Забезпечення енергетичної безпеки України / Рада національної безпеки і оборони України, Нац. ін-т проблем міжнародної безпеки. - К.: НІПМБ, 2003. - 264 с

7. Инновационное развитие топливно-энергетического комплекса: проблемы и возможности / Под общ. ред. Г.К. Вороновского, И.В. Недина. - К.: Знания Украины, 2004. - 386 с.

8. Ковалко М.П., Денисюк СП. Енергозбереження - пріоритетний напрямок державної політики України. - К.: УЕЗ, 1998. - 512 с.

9. Комплексна державна програма енергозбереження України. - К.: Держкоменергозбереження України, 1996. - 234 с

10. Костюковский Б. Экономика и энергетика страны на пути в. // Энергетическая политика Украины. - 2000. - № 5. - С. 30-35.

11. Майстренко О.Ю., Мальчевський І.А. Шляхи вдосконалення технологій спалювання вугілля в котлоагрегатах // Экотехнологии и ресурсосбережение.- 2000. - № 4. - С. 3-6.

12. Матеріали доповіді міністра палива та енергетики України С.Т. Сташевського «Основні положення енергетичної стратегії України на період до 2030 року» (на парламентських слуханнях 18 квітня 2001 року). -К., 2001. -13 с.

13. Мелентьев Л.А. Оптимизация развития и управления больших систем энергетики: Учеб. пособие. - 2-е изд. - М.: Высшая школа, 1982. - 319 с.

14. Мельник Л.Г. Экологическая экономика. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2001. — 350 с.

15. Оганян Г. Енергоносії - головний біль України // Економіка України. - 1999. - № 11. - С 56-59.

16. Паливно-енергетичний комплекс України у цифрах і фактах / Ковалко М.П. та ін.; За ред. М.П. Ковалка. - К.: УЕЗ, 2000. - 152 с

17. Пирожков СІ. Енергетична безпека України у контексті економічних реформ // Стратегія економічного розвитку України: Наук, зб. - К.: КНЕУ, 2000. - Вип. 2-3. - С. 9-14.

18. Пути решения проблем энергетики Сумской области. ТЭК Сумской области. Анализ состояния. Концепция развития: Ч. 1 / Федоренко СВ., Балацкий О.Ф., Мицура А.А. и др. - Сумы: Сумский филиал СВНЦ НАНУ, 1994. - 266 с.

19. Розробка наукових основ підвищення енергетичної ефективності і їх впровадження в системах управління постачанням і використанням електроенергії, природного газу та тепла / Кулик М.М., Гнідий М.В., Костюковський Б.А. та ін. - К.: Ін-т загальної енергетики НАНУ, 1999. - Т. 2; Ч. 1. - 222 с

20. Сотник И.Н. Эколого-экономические основы управления энергосбережением: Дис... канд. экон. наук: 08.08.01. - Сумы: СумГУ, 2002. - 217 с.

21. Стан електроенергетики України / Симоненко О.В., Дупак О.С, Білодід В.Д. та ін. // Энергетика и электрификация. - 1998. - № 6. -С 1-12.

22. Стратегія сталого розвитку та структурно-інноваційної перебудови української економіки на 2004-2005 pp. // Економіст. - 2004. - № 3. - С 15-56.

23. Сумская область: рынок энергосбережения. Взгляд в 21 век. Маркетинговый обзор. - Сумы: Изд-во «РИФ Континент-S», 2000. - 44 с.

24. Улітіч Ю. Сучасний стан електроенергетики України. Шляхи підвищення ефективності роботи енергетичної галузі // Матеріали Другої Міжнародної науково-практичної конференції «Управління енерговикористанням». - Львів, 1997. - С 7.

25. Шидловський А.К. Всебічне використання наукового-технічних досягнень - найважливіший напрямок стабілізації та подальшого розвитку паливно-енергетичного комплексу // Енергоінформ. — 1999.- № 16 (36). - С 1.

26. Щепець М. Еколого-економічна стратегія розвитку України // Оценка состояния и развития эколого-экономических систем. - К.: Ин-т кибернетики им. В.М. Глушкова НАН Украины, 1996. - С 92.

27. Энергоэффективность в химической промышленности / Под ред.С. Федоренко // Программа TASIS, проект EUK 9601. - Европейская комиссия, 1999. - 170 с.

28. Эффективное энергоиспользование и альтернативная энергетика /Криволапое А.Н., Классен И., Островский Э.П. и др.; Под ред.А.К. Шидловского. - К.: УЕЗ, 2000. - 302 с.

29. Яцков В. Проблеми ресурсозбереження // Економіка України. -1994. - № 3. - С. 45-52.

Лекція 2. Система державного регулювання енергетики в Україні

2.1. Органи державного регулювання енергетичної галузі України, їх завдання і функції.

2.2. Методи державного регулювання енергетики