Кошторис витрат. Групування витрат за економічними елементами

Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), тим нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це виявляється в тім, що собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукції, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість).

До собівартості продукції включають витрати на:

• дослідження ринку та виявлення потреби в продукції;

• підготовку й освоєння нової продукції;

• виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу;

• обслуговування виробничого процесу та управління ним;

• збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т.п.);

• розвідку, використання й охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів);

• набір і підготовку кадрів;

• поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції).

З різних причин на практиці немає повної відповідності між дійсними витратами на виробництво й собівартістю продукції. Так, згідно з чинним порядком не включаються до собівартості продукції, а відшкодовуються за рахунок прибутку або інших джерел витрати на підготовку та освоєння нової продукції серійного й масового виробництва. Водночас є й такі витрати, які включаються до собівартості продукції, але не мають прямого зв'язку з виробництвом: оплата часу виконання державних обов'язків працівниками підприємства, скорочення робочого дня підлітків, матерів, які мають дітей віком до одного року, та ін.

Непродуктивні витрати підприємства, пов'язані з виробничою діяльністю (втрати від браку, недостач і псування матеріалів, від простоїв тощо), у межах встановлених норм включаються до фактичної собівартості продукції, а втрати від порушення вимог (умов) договорів з іншими підприємствами та організаціями (штрафні санкції) відшкодовуються за рахунок прибутку.

Склад витрат, які включаються до собівартості продукції (послуг), може дещо змінюватися з різних практичних міркувань. Але загальною тенденцією таких змін має бути якомога повніше відображення в собівартості дійсних витрат на виробництво продукції.

В залежності від складу затрат розрізняють собівартість:

1. Технологічну – це сума затрат на здійснення технологічного процесу виготовлення продукції, за виключенням затрат на покупні деталі та вузли;

2. Цехову – включає затрати цеху, пов’язані з виготовленням продукції, тобто, технологічну собівартість, вартість напівфабрикатів та послуг інших підрозділів, а також на покупні комплектуючі вироби;

3. Виробничу – охоплює витрати виробництва в цілому;

4. Повну – характеризує затрати не лише на виробництво, але й на реалізацію продукції, а саме на доставку продукції до пункту відправки, на завантаження, на рекламу тощо.

Витрати плануються і враховуються за двома напрямками:

1) економічними елементами, тобто економічно однорідними видами витрат (наприклад, матеріали, зарплата, амортизація та ін.) - кошторис витрат;

2) калькуляційними статтями, тобто залежно від місця (сфер виробничої діяльності) виникнення витрат, - калькуляція.

Кошторисом витрат називається повне зведення витрат на виробництво і реалізацію продукції, згруповане за економічно однорідними елементами. Кошторис витрат використовується для контролю загальних витрат підприємства або цеху за економічно однорідними елементами. Це необхідно при здійсненні платежів постачальникам відповідних видів ресурсів або при аналізі поелементних складових виробничих витрат, зокрема матеріаломісткості, енергоємності, трудомісткості, фондомісткості продукції, що випускається.

Групування за первинними економічними елементами здійснюється таким чином:

1. Матеріальні затрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів).

2. Витрати на оплату праці.

3. Відрахування на соціальні заходи.

4. Амортизація основних фондів.

5. Інші витрати (орендна плата, оплата відряджень, послуг зв’язку, витрати на страхування майна, податки, збори).

Таке групування є єдиним для всіх підприємств незалежно від форм власності.

Відповідно до “Методичних рекомендацій щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості” у зазначені елементи кошторису вносяться такі види витрат (наводяться в скороченому вигляді):

1. Матеріальні витрати, куди відносять:

• сировину та матеріали, що були придбані в сторонніх підприємств та організацій і входять до складу продукції, що виробляється, створюючи її основу, або є необхідними компонентами для виготовлення продукції (робіт, послуг);

• покупні матеріали, що використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), а також запасні частини для ремонту обладнання; спрацювання інструментів, приладів, інвентарю, приборів лабораторного обладнання та інших засобів та предметів праці, які не відносять до основних виробничих фондів; знос спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту, мило та інші миючі засоби, знешкоджувальні засоби, молоко та лікувально-профілактичне харчування;

• покупні комплектуючі вироби та напівфабрикати, що підлягають монтажу чи додатковій обробці на даному підприємстві;

• роботи і послуги виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не стосуються до основного виду його діяльності.

До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, обробка сировини та матеріалів, що використовуються, проведення випробувань з метою визначення якості матеріалів, транспортні послуги сторонніх організацій з перевезення вантажу на території підприємства (переміщення сировини, матеріалів, інструментів, деталей, заготовок, інших видів вантажу з базового (центрального) складу в цехи (відділи) та доставка готової продукції на склади збереження):

• витрати, пов'язані з використанням природної сировини: відрахування на покриття витрат на геологорозвідку та пошуки корисних копалин, на рекультивацію земель, плата за лісові ресурси та за воду, що забирається з водогосподарських систем в межах затверджених лімітів, відшкодування у межах нормативу втрат сільськогосподарського виробництва при вилученні угідь для розширення добування мінеральної сировини, а також платежі за використання інших природних ресурсів;

• пальне (зі сторони);

• енергія (зі сторони);

• втрати внаслідок нестачі матеріальних цінностей у межах норм природного зменшення;

• тара;

• зворотні відходи і цілеспрямоване використання ресурсів (вираховуються).

Вартість матеріальних ресурсів формується виходячи з цін їх купівлі (без урахування ПДВ), включаючи націнки та комісійні витрати постачальних і зовнішньоторговельних організацій, брокерські послуги, витрати на зберігання.

2. Витрати на оплату праці:

• основна і додаткова заробітна плата;

• витрати на підготовку та перепідготовку кадрів;

• виплати вихідної допомоги звільненим працівникам.

3. Відрахування на соціальні заходи:

• відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючи обов'язкове медичне, також страхування нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які призвели до втрати працездатності;

• відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (Пенсійний фонд);

• відрахування у Фонд надання допомоги безробітним.

4. Амортизація основних фондів та нематеріальних активів:

• амортизаційні відрахування на основні виробничі фонди;

• амортизаційні відрахування на надані в оренду основні фонди;

• витрати, пов'язані зі зношенням нематеріальних активів.