Почасова форма оплати праці.

При почасовій формі оплати праці мірою затрат праці виступає відпрацьований час. Заробіток робітнику нараховується згідно з його тарифною ставкою чи посадовим окладом за фактично відпрацьований час. Розрізняють такі системи почасової форми оплати праці:

1. Проста почасова (може бути погодинна, поденна, помісячна). Розмір заробітної плати визначають за формулою:

ЗП = ТС × Т_ф,

де ТС – годинна тарифна ставка за відповідним розрядом;

Т_ф – фактично відпрацьований час (год.)

2. Почасово-преміальна – до заробітної плати за тарифом нараховується премія згідно з діючим на підприємстві “Положенням про преміювання”:

ЗП = ТС × Т_ф + %П × ТС × Т_ф, де %П – премія у % до зарплати..

3. Почасова з видачею нормованого завдання – передбачає виплату робітнику заробітної плати з премією в повному розмірі лише при виконанні певного обсягу робіт за певний період часу, тобто при дотриманні заданого темпу роботи. Нормовані завдання можуть визначати обсяг роботи у натуральних показниках (шт., т, м) або у трудових (люд-год), можуть бути у вигляді графіків проведення робіт або маршрутів обслуговування і застосовуються на роботах по обслуговуванню виробництва. Дана система є найбільш поширеною в світовій практиці.

Крім наведених систем почасової форми розрізняють почасову колективну (бригадну) оплату праці. При цьому бригаді затверджується нормативний кількісно-кваліфікаційний склад та нормативна місячна тарифна ставка. Ця тарифна ставка нараховується бригаді незалежно від того, який був її фактичний склад протягом даного місяця, за умови виконання місячного нормованого завдання.

Відрядна форма оплати праці.

При відрядній формі оплати праці мірою затрат праці є кількість виготовленої продукції або виконаний обсяг робіт. Заробітна плата залежить від кількості та якості виробленої продукції і нараховується за кожну одиницю продукції або обсягу робіт, виходячи з встановленої відрядної розцінки.

Розцінка визначається за формулою:

R = ТС / N_вироб. або R = ТС × N_часу

Розрізняють такі системи відрядної форми оплати праці:

1. Пряма відрядна:

ЗП_пв = ∑ R_і × Q_i,

де R_і – розцінка за виготовлення одного виробу і-того виду;

Q_i – фактична кількість виробів і-того виду, виготовлена за певний час.

2. Непряма відрядна – застосовується для оплати праці допоміжних робітників, заробітна плата яких ставиться у залежність від результатів праці основних робітників:

ЗП_нв = R_нв × Q_ф,

де Q_ф – фактичний випуск продукції основними робітниками;

R_нв – розцінка непряма відрядна допоміжного робітника, визначається:

R_нв = ТС_доп. / ∑ N_{вироб. осн.роб.},

де ∑ N_{вироб. осн.роб.} – сумарна норма виробітку основних робітників.

3. Відрядно-преміальна – зверх прямого заробітку нараховується премія:

ЗП_вп = ЗП_пв + ЗП_пв × (П_в + П_с × П_п) / 100,

де ЗП_пв – зарплата пряма відрядна;

П_в – відсоток доплат за виконання завдання;

П_с – процентна ставка за кожний % перевиконання завдання;

П_п – відсоток перевиконання завдання.

4. Відрядно-прогресивна: оплата праці робітника в межах норми визначається за прямими відрядними розцінками, а зверх цієї норми – за підвищеними розцінками. Шкала підвищення розцінок може мати 2 рівні: при перевиконанні норми від 1% до 10% розцінка підвищується на 50%, а при перевиконанні норми більше, ніж на 10% розцінка підвищується на 75%. Така система застосовується на особливо відповідальних ділянках і є досить затратною для підприємства.

5. Акордна – передбачає встановлення відрядної розцінки не за одиницю виконаної роботи, а за весь обсяг робіт з встановленням строку його виконання.

При відрядній колективній оплаті праці для бригади встановлюється комплексна норма виробітку (змінна, місячна) і комплексна індивідуальна розцінка за одиницю конкретного виду продукції. Комплексна відрядна розцінка визначається, виходячи з суми тарифних ставок усіх членів бригади та встановленої бригадної норми виробітку. Загальний заробіток бригади визначається шляхом множення комплексної відрядної розцінки на кількість фактично виготовленої продукції. Розподіл колективного заробітку між членами бригади здійснюється з врахуванням коефіцієнту заробітної плати бригади.

СРС: Доплати та надбавки до заробітної плати. Система преміювання.

З метою стимулювання підвищення професійної майстерності працівників, посилення їх матеріальної зацікавленості та відповідальності за результати виробничої діяльності керівництво підприємства за погодженням з профспілками може вводити диференційовані надбавки до тарифних ставок. Диференціацію заробітної плати залежно від умов праці визначають два чинники:

1. компенсаційний – пов’язаний з тим, що праця у шкідливих умовах, з більшими затратами фізичної енергії потребує певної компенсації за відхилення від нормальних умов.

2. стимулюючий – сприяє забезпеченню вищої оплати праці у несприятливих умовах та за вищу майстерність.

Конкретні розміри доплат за умови праці визначаються на основі атестації робочих місць та оцінки фактичних умов зайнятості робітників на цих місцях. Введення н6адбавок за професійну майстерність створює стимул для підвищення кваліфікації. Основні критерії професійної майстерності: висока якість праці, систематичне виконання норм виробітку та нормованих завдань, точне дотримання технологічної та виробничої дисципліни, освоєння суміжних професій. Надбавки встановлюються працівникам, що працюють на підприємстві не менше одного року. Розмір надбавок може підвищуватися один раз на рік.

Величина надбавок за професійну майстерність залежить від розряду робітника. Наприклад, I – II розряд надбавок не має, III розряд має надбавку до 12%, IV розряд – до 16%, V розряд – до 20%, VI розряд – до 24% від тарифної ставки. Крім того, існують надбавки за роботу у важких умовах, які коригуються за допомогою районних коефіцієнтів.

За роботу у важких та шкідливих умовах надбавки встановлюються до 12%, а за роботу в особливо важких та особливо шкідливих умовах праці – до 24% тарифної ставки.

На умовах, передбачених колективним договором, можуть встановлюватися доплати за суміщення професій (посад) та виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника. При цьому головною умовою встановлення доплат є якісне і своєчасне виконання робіт за основною та суміщеною професіями.

Робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі не < 20% тарифної ставки за кожну годину роботи. Для визначення додаткової оплати праці за роботу в нічний час годинні тарифні ставки визначаються:

А) для робітників, праця яких оплачується за денними ставками (окладами): ТС_{годинна} = ТС_денна / тривалість робочого дня у годинах

Б) для робітників, праця яких оплачується за місячними ставками (окладами): ТС_{годинна} = ТС_{місячна} / кількість робочих годин у даному місяці

Існують доплати за роботу у наднормований час. Це час:

А) відпрацьований у звичайний робочий день понад тривалість, установлену для даної професії;

Б) відпрацьований у передвихідні та передсвяткові дні понад установлену тривалість;

В) відпрацьований у вихідні дні.

Понаднормові роботи можуть виконуватися лише з дозволу профспілкового комітету, й не повинні перевищувати 120 годин на рік (для кожного працівника) та 4 години протягом двох днів підряд. Розміри доплат: 50 – 100% тарифної ставки.

У разі застосування бригадної форми організації праці здійснюється доплата бригадирам, не звільненим від основної роботи, за керівництво бригадою (10 – 15% тарифної ставки).

Премії можуть виплачуватися за:

• Виконання нормованих завдань;

• Економію матеріалів, електроенергії, палива;

• Освоєння проектного рівня виробництва, потужностей, зниження рівня браку, покращення обліку;

• Підвищення якості продукції;

• Підвищення продуктивності праці та збільшення обсягів виробництва;

• За підсумками року тощо.

Особливістю премії є те, що вона має нестійкий характер, тобто може збільшуватися, зменшуватися, не нараховуватися. На відміну від доплат та надбавок, нарахування премій не є обов’язковим для підприємства.