4. Знищення майна.

У випадку випадкового або навмисного знищення майна, як правило, не потрібно здійснювати якісь формальні дії. Щодо нерухомих речей, які підлягають державній реєстрації, - є обов’язок власника у таких випадках звернутися до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухомість, із заявою про внесення змін до відповідного реєстру. Загальні межі здійснення прав власності: власник не може завдати шкоди іншим особам, у тому числі тим, котрі мають інші речові права на його майно.

5. Викупу пам'яток історії та культури.

Застосовується за умов: 1) наявність у особи права власності на такий об’єкт; 2) безгосподарне ставлення до нього власника, що загрожує його пошкодженням або знищенням. Спочатку – орган влади дає попередження, що дії або бездіяльність власника загрожує пам'ятці. Якщо ж власник з різних причин не вживає заходів щодо її збереження, суд за позовом органу охорони культурної спадщини може постановити рішення про її викуп. При негайному реагуванні попередження не застосовується. Викупна ціна визначається за згодою сторін, а у разі спору – судом. Викуплена пам'ятка історії та культури переходить у власність держави. 

6. Викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необ­хідністю.

        Необхідне обґрунтування суспільної необхідності викупу земельної ділянки у приватного власника і адресоване йому повідомлення відповідним органом державної влади (місцевого самоврядування) про необхідність викупу його земельної ділянки. До ціни має включатися ринкова вартість земельної ділянки і нерухомого майна, що на ній розміщене, та всі збитки, завдані власникові у зв’язку з таким викупом (у тому числі упущена вигода). Альтернативний спосіб вирішення проблеми – може бути надана інша земельна ділянка (лише за домовленістю між власником і органом влади). Викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідні­стю здійснюється за згодою власника або за рішенням суду в по­рядку, встановленому законом.

7.        викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене. Ця підстава нерозривно пов’язана із попередньою підставою.

8. Звернення стягнення на майно за зобов'язаннями влас­ника.

9. Реквізиції.

У разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція). В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. Рек­візоване майно переходить у власність держави або знищується. Це здійснюється за рішенням органів державної влади або місцевого самоврядування. Примусовий характер застосування реквізиції.

10. Конфіскації.

До особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно (ст. 354 Цивільного кодексу України). Примусовий характер застосування конфіскації.

11.             припинення юридичної особи чи смерті власника. На речі, що були об’єктами права власності, як правило, виникає право власності в інших осіб-правонаступників.

Право власності може бути припинене в інших випадках, вста­новлених законом (ст. 346 Цивільного кодексу України). До інших підстав, встановлених законом, за якими право власності може бути припинено, відносяться наступні:

1) примусове припинення прав власності на земельну ділянку, передбачене ст. 143 Земельного кодексу України (у разі використання земельної ділянки не за цільовим при­значенням, неусунення допущених порушень законодавства (забруднення зе­мель) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів ви­конавчої влади з питань земельних ресурсів, невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у ви­падках, визначених Земельним кодексом України);

2) припинення права власності на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників на підставі ст. 365 Цивільного кодексу України;

3) припинення права власності на частку у праві спільної власності у разі відмо­ви боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника на вимогу креди­тора про переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з про­веденням відповідного перерахунку (ч. 2 ст. 366 Цивільного кодексу України);

4) припинення права власності на частку у спільному майні у разі порушення набувачем та (або) попереднім власником правил переважної купівлі іншими співвласниками частки у спільному майні (ч. 4 ст. 362 ЦК України);

5) поділ майна, що є у спільній частковій власності або у спільній сумісній влас­ності, за рішенням суду у разі відсутності домовленості щодо поділу майна між співвласниками

Без згоди власника можуть бути продані речі, не витребувані ним за певними договорами, наприклад за договором зберігання майна в камерах схову [9, c. 569-571; 15, c. 448-453; 20,c. 110-127].