Лекція№7. Соціальна структура здоров’я, значення тестування. Алкоголізм.

1. Алкоголізм. Етіологія, патогенез, етапи розвитку.

2. Класифікація, загальна характеристика, клінічні прояви.

3. Негативний вплив алкоголю на організм людини.

“Алкоголізм... мертвою хваткою тримає людство... і збирає з нього жахливу данину, пожираючи молодість, підриваючи сили, подавляючи енергію, гублячи кращий цвіт роду людського”.

Джек Лондон.

Алкоголізм – захворювання, викликане систематичним вживанням спиртних напоїв, що характеризується патологічним потягом до них, розвитком психічної ( нездоланний потяг) і фізичної залежності (з появою абстинентного синдрому при припиненні вживання). У випадках тривалого перебігу хвороба супроводжується стійкими психічними та соматичними розладами.

Алкоголі́зм — захворювання, що викликається систематичним вживанням алкогольних напоїв, що характеризується психо-фізичним потягом до них, призводить до психічних і фізичних розладів та порушує соціальні стосунки особи, яка страждає цим захворюванням.  Найважчою стадією є синдром фізичної залежності від алкоголю, при якому раптове припинення його вживання може викликати такі абстинентні симптоми, як тремор, страх, галюцинації або марення (див. Біла гарячка).

У ширшому розумінні алкоголізм — це сукупність шкідливих звичок, пов'язаних із зловживанням алкоголем, впливом на здоров'я, життя, працю і добробут людей. Психологічно має дві стадії: звичка та хвороба.

Пияцтво в Україні  — масштабна соціально-культурна проблема. На думку вітчизняних медиків, наразі в Україні нараховується 700 тисяч лише офіційно зареєстрованих алкоголіків. На 6 питущих чоловіків припадає 1 жінка. Щороку в Україні ставлять на облік 100 тисяч алкоголіків. Але насправді їх більше удесятеро, і це набуває ознак національної епідемії.

Відповідно до загальноприйнятих міжнародних норм, вимираючою вважається нація, яка вживає понад 9 л чистого спирту на душу населення на рік. Сьогодні рівень споживання алкоголю в Україні є одним з найвищих у світі і складає близько 20 літрів абсолютного спирту на душу населення в рік (офіційна статистика повідомляє про 12-13 літрів).

За даними Національної ради з питань охорони здоров'я, щороку через алкоголізм в Україні помирає понад 40 тисяч людей,. За даними міністерства охорони здоров'я України, щодня алкоголь вбиває 40 українців. Окрім того, це близько 8 тисяч отруєнь, ще 8 тисяч — кардіопатій, а також інші захворювання і нещасні випадки, пов'язані із вживанням алкоголю. В Україні фіксується 25-30% випадків дитячої патології новонароджених і дуже часто причиною цього є саме алкоголь, тобто вживання алкоголю як матір'ю, так і батьком. Але цей факт зазвичай не розголошується.

Майже 40% українських підлітків 14 — 18 років регулярно вживають спиртні напої. Алкоголь є причиною передчасної смерті майже 30% українських чоловіків.

Всесвітня організація охорони здоров'я провела опитування школярів у 41 країні світу, чи вживають вони спиртне. Україна в списку перша. 40% дітей в Україні вживають алкоголь. За словами головного нарколога Міністерства охорони здоров'я України, сьогодні в країні 1% дітей 12-13-ти років щодня вживають алкогольні напої. За останні чотири роки вживання пива в Україні серед підлітків зросло вдвічі.

У формуванні алкогольної залежності вирішальну роль грають наступні фактори:

1. Соціальні - культурний та матеріальний рівень життя, стреси, інформаційні перенавантаження, урбанізація, різка зміна соціального стану населення.

2. Біологічні – спадкоємна схильність ( за даними Альтшуллера, до 30% дітей, чиї батьки зловживали алкоголем, можуть стати потенційними алкоголіками).

3. Психологічні - психоемоційні особливості особистості, низька здатність до соціальної адаптації та протистояння стресам.

Загальнотоксична дія алкоголю:

1. Мембранруйнуюча дія. Етиловий спирт порушує стан мембран (змінюючи структуру біліпідного шару) – порушується їхня проникність, а саме система трансмембранного транспорту. Етиловий спирт всмоктується в шлунку та тонкому кишківнику. З током крові він потрапляє в усі органи і тканини, де уповільнює та порушує перебіг метаболічних процесів.

2. Після проходження гематоенцефалітного бар’єру сивушні олії та ацетальдегід взаємодіють з дофаміном та норадреналіном, підсилюють їхнє вивільнення і здійснюють патогенний психостимулюючий та галюциногенний вплив. Найбільша кількість алкоголю поглинається головним мозком, тому що в нервових клітинах головного моку є велика кількість ліпідів, в яких алкоголь розчиняється краще, ніж в інших середовищах. В головному мозку алкоголь зберігається до 90 днів, а при важких отруєннях алкоголем одномоментно гине декілька тисяч клітин сірої речовини головного мозку.

3. Зміни метаболізму: активується ліпогенез, синтез холестерину. Шведські вчені довели експериментально ( на добровольцях), що щодобове вживання 400 – 500 мл 40% алкоголю чере 21 день приводить до вираженої обов’язкової трансформації ( жирове переродження , тобто стеатоз ) клітин печінки ( спочатку гіпоксія, потім некроз ).

Поряд з широкомасштабним впровадженням МКХ-10, не втратила свого клінічного значення і традиційна класифікація, яка застосовувалась у вітчизняній психіатрії. Особливо це стосується класифікації алкоголізму та металкогольних психозів.

Поняття «хронічна інтоксикація алкоголем», яку використовують в науковій літературі, не варто ототожнювати лише з алкоголізмом, - воно більш широке і включає в себе захворювання внутрішніх органів та нервової системи внаслідок алкоголізації, але без ознак алкоголізму, як психічного захворювання. Власне ж алкоголізм включає лише ті форми хронічної алкогольної інтоксикації, при яких наявні специфічні ознаки звикання і хворобливої пристрасті до алкоголю.

Випадки епізодичного чи помірного вживання ряду речовин наркотичної чи стимулюючої дії без розвитку залежності від них носять назву «наркотизму», або «періодичної наркотизації».

Динаміка розвитку алкоголізму. Відомо кілька станів, зокрема:

- початковий: соматичні відхилення не простежуються, окрім порушень функцій окремих органів або систем;

- перехід від епізодичного до систематичного вживання алкоголю. Соматичні патології окреслюються, як порушення апетиту, шлунково-кишкові розлади;

- хронічний: формується протягом кількох років. Фізичний потяг до спиртного характерний похмільним синдромом, максимальною толерантністю; (щоденне похмілля, розпад особистості, помутніння пам'яті, плутаність думок). Людина п'є сурогати алкоголю, технічні рідини, одеколон. Розвиваються безпідставні страхи, біла гарячка, інші алкогольні психози;

- наступна фаза найважча, вона окреслюється як втрата будь-якого контролю з метою заспокоєння психо-фізичного дискомфорту. Психічне звикання та стійкість організму розвиваються паралельно і послідовно. Соматично ушкоджені окремі органи і системи, у деяких випадках з незворотніми патологіями.

Алкоголізм, або алкогольна залежність, асоціюється з рядом ознак:

1. Хворобливий потяг до алкоголю;

2. Ріст толерантності (зростає витривалість до великої кількості алкоголю);

3. Втрата кількісного контролю;

4. Наявність синдрому відміни або абстинентного синдрому.

Патогенез розвитку алкоголізму. Виділяють три стадії:

1. Компенсована. Нездоланна тяга до вживання алкоголю, втрата “почуття міри” стосовно кількості випитого, формування толерантності до алкоголю, легкої форми абстинентного синдрому. Після прийняття високих доз формується амнезія, знижується працездатність – формується психічна залежність. Клінічно – можливі кардіоміопатії з порушеннями сну, підвищена стомлюваність, безпричинні коливання настрою.

2. Наркоманічна. Потяг до вживання алкоголю посилюється. Наростають психічні зміни: концентрація всіх інтересів на алкоголі, егоцентризм ( крайня форма індивідуалізму та егоїзму), притуплення почуття боргу та інших вищих емоцій, безтурботність, емоційне огрубіння. Клінічно спостерігаються : алкогольна жирова дистрофія печінки та цироз печінки, гастрити, панкреатити. Характерною рисою другої стадії є остаточне формування абстинентного синдрому. За даними одного з окремих медичних досліджень, з 1026 пацієнтів у 2 стадії алкоголіму 78% обстеженим для досягнення стану сп’яніння необхідно було випити не менше 500 мл горілки.

3.Термінальна (стадія декомпенсації) стадія. Психічне збідніння, соматичне постаріння, падіння толерантності до алкоголю. Амнезія навіть після прийняття малих доз алкоголю. В останній стадії алкоголізму різко знижується опірність до великих доз алкоголю. Хворі почувають себе погано, у них порушується кровообіг, з'являються гострі розлади серцево-судинної системи, печінкова недостатність. По зовнішньому вигляді вони нагадують хворих, яким властива психічна і соціальна деградація.

Традиційно прийнято виділяти два різновиди психічних розладів, викликаних алкоголем (етанолом):

1. гостра алкогольна інтоксикація — стан сп'яніння, що виникає внаслідок разового чи епізодичного прийому спиртних напоїв;

алкоголізм (хронічний алкоголізм, хронічна алкогольна інтоксикація, синдром алкогольної залежності, етилізм) — хворобливий стан, що виникає внаслідок багатократного прийому спиртного. "Алкоголік" - це людина, яка внаслідок стабільного (хоча б раз на три дні протягом 6-8 місяців) вживання алкоголю відчуває психо-фізичну залежність від нього.

Примітка:Термін «хронічний алкоголізм» є дещо некоректним, адже немає «гострого алкоголізму». Коли мова йде про захворювання, правомірніше використання терміну «алкоголізм».

Одним з характерних ускладнень під час запою є біла гарячка.

Біла гарячка - найбільше що часто зустрічається алкогольний психоз. Вона виникає звичайно в стані похмілля, коли в п'яниці з'являються беззвітний страх, безсоння, тремтіння рук, кошмари (погоні, нападу і т.п.), слухові і зорові обмани у виді шумів, дзвоників, руху тіней. Симптоми білої гарячки особливо виражені вночі. У хворого починаються яскраві переживання застрашливого характеру. Він бачить плазуючих навколо комах, пацюків, чудовиськ, бандитів, що нападають на нього, відчуває біль від укусів, ударів, чує погрози.

Він бурхливо реагує на свої галюцинації: обороняється або біжить, рятуючись від переслідування. Удень галюцинації трохи загасають, хоча хворий залишається збудженим, у нього трясуться руки, він метушливий і не може спокійно сидіти на одному місці.

Іншою формою психозу є алкогольне марення. Воно виникає і після короткочасного пияцтва, але на відміну від білої гарячки не супроводжується галюцинаціями. Таких хворих переслідують нав'язливі думки. Найчастіше це марення підозрілості, переслідування, ревнощів. П'яниці, наприклад, здається, що проти нього улаштований змова. Не бачачи виходу з положення, що створилося, він може скінчити життя самогубством.

В даний час немає однозначної відповіді про зв'язок кількості споживаного спиртного з ризиком розвитку алкоголізму. Статистичні дані показують, що в стані сп'яніння росте вірогідність каліцтв, травм. Особливо сильно зростає число ДТП, зокрема із смертельними результатами.

Відомо, що порушення роботи нервової системи прямо зв'язані з концентрацією алкоголю в крові людини. Коли кількість алкоголю складає 0,04-0,05 відсотка, виключається кора головного мозку, людина втрачає контроль над собою, утрачає здатність розумно міркувати. При концентрації алкоголю в крові 0,1 відсотка гнітяться більш глибокі відділи головного мозку, що контролюють рухи.

Руху людини стають невпевненими і супроводжуються безпричинною радістю, пожвавленням, метушливістю. Однак у 15 відсотків людей алкоголь може викликати зневіру, бажання заснути. В міру збільшення змісту алкоголю в крові послабляється здатність людини до слуховим і зорових сприйнять, притупляється швидкість рухових реакцій.

Концентрація алкоголю, що складає 0,2 відсотки, впливає на області мозку, що контролюють емоційне поводження людини. При цьому пробуджуються низинні інстинкти, з'являється раптова агресивність.

При концентрації алкоголю в крові 0,3 відсотки людина хоча і знаходиться у свідомості, але не розуміє того, що бачить і чує. Цей стан називають алкогольним отупінням.

Концентрація алкоголю в крові 0,4 відсотки веде до втрати свідомості. Людина засинає, подих стає нерівним, відбувається мимовільне спорожніння сечового міхура. Чутливість відсутня. При концентрації алкоголю в крові 0,6-0,7 відсотка може наступити смерть.

Розрізняють три ступені гострого алкогольного сп'яніння: початковий, середній і важкий.

Початковий ступінь сп'яніння виявляється у відчутті тепла, легкого запаморочення. Поведінка людини майже не змінюється, але з'являється самовпевненість. Посилюється серцебиття, розширюються зіниці, судини обличчя. Зовнішні рухові розлади не помітні, але координація рухів дещо порушується, уповільнюється реакція на зовнішні подразники.

При вживанні великої кількості алкоголю наступає середній ступінь сп'яніння: відмічається підвищена нервозність, при цьому властиві спалахи гніву, озлобленості, буяння. Втрачається почуття відповідальності за свої вчинки, спостерігається прихильність до вихваляння і агресії. Такі особи ніколи не визнають себе залежними, абсолютна більшість алкозалежних сильно нервують ( інколи із спалахами гніву) коли чують в свою адресу "АЛКОГОЛІК". Після протверезіння проявляється в'ялість, сонливість, головний біль.

Важкий ступінь сп'яніння наступає при вживанні великої дози алкоголю. Для цього стану характерні дві фази: збудження і гальмування. В першій фазі мова стає невиразна, рухи некоординовані, вчинки беззмістовні, нерідко агресивні. Фаза гальмування проявляється у в'ялості, сонливості і закінчується глибоким наркотичним сном. В такому стані людина не реагує навіть на сильні больові подразники, вона може заснути на вулиці, а в холодну пору року замерзнути. Після пробудження людина майже не пам'ятає, що з нею було, з'являється сильне бажання випити ще. У людини можлива нудота, блювота і інші ознаки отруєння.

Внаслідок неодноразового прийняття спиртних напоїв у людини закріплюється умовний рефлекс. Після забуття і пробудження у п'яниць наступає важкий стан похмілля, симптоми якого знімаються при повторному вживанні спиртних напоїв. Це головна ознака хронічного алкоголізму. Вона супроводжується синдромом астенії — втомою, непрацездатністю.

Хронічний алкоголізм, або алкогольна наркоманія, — хвороба, при якій у людини з'являється неймовірний потяг до спиртних напоїв, спостерігається симптоми астенії і абстиненції, інші алкогольні розлади. Самопочуття алкоголіка дуже пригнічене, він невпевнений в собі, часом кається, лякається. Характер різко погіршується, сон короткочасний і поверхневий, він бачить жахливі сни. Водночас підвищується опірність організму до алкогольного отруєння. В стадії побутового п'янства звичайні дози алкоголю вже недостатні. Ще одна ознака алкоголізму — ослаблення захисних рефлексів — блювоти, нудоти, слиновиділення. При вживанні великих доз алкоголю спостерігається галюцинації, гострі психози, втрата пам'яті. З'являється нестійкий мотив поведінки, хворий здійснює вчинки, не властиві йому раніше. У алкоголіка відсутня цілеспрямованість. Він ніколи не доводить розпочату справу до кінця.

Вплив алкоголю на подружнє життя. Близько 65% алкозалежних мають повну сім'ю і є досить заможними людьми. Але останні роки свого життя вони часто проводять в абсолютній самотності і злиднях.

Реалізація подружнього покликання нерідко гальмується наявністю різноманітних факторів як суспільних, так і особових. Алкоголізм — це одна з найбільш поширених причин деформації подружньої гармонії. Сім'я алкоголіка перебуває в постійному стані тривоги та нестабільності. Вживання алкоголю одним з членів сім'ї спричинює дисбаланс поколінь: батьків, друзів, дітей.

Поведінка та психо-фізичний стан членів сім'ї визначається станом та фазою захворювання алкоголіка. Поряд з проблемою впливу та прогресу патології, виникає питання відповідальності, розподіл її на усіх членів родини. Відповідальність невід'ємно крокує зі спробою заперечення сім'єю алкоголіка даної проблеми. Внаслідок росту проявів алкоголізму (хвороба, втрата праці, фізичне насилля) зростає потреба ізоляції та маскування від суспільного життя. Між подругами відбуваються негативні зміни емоційних зв'язків. Пізніше простежуються деструктивні форми організації сімейного бюджету та питання дитячого виховання. Важливим фактом для покращення та зміни даної ситуації є усвідомлення іншою стороною, другом, що не вживає алкоголю, своєї ролі в процесі виздоровлення сім'ї.

Для сімей, де є алкоголік, характерна інвазійність, тобто наполегливі спроби обмежити свободу певної особи. У соціальному плані найтиповішими є три реакції:

1). свідома суспільна ізоляція;

2). побудова системи обману та приховування від оточуючих;

3). агресія, спрямована на члена сім'ї або на зовнішню ситуацію.

Алкоголізм та загальна захворюваність. Вживання алкоголю по-різному позначається на стані здоров'я. Організм алкоголіка втрачає опірність до захворювань, порушується його нормальне функціонування, що проявляється появою різного роду соматичних захворювань. Ці захворювання разом із алкоголізмом на 15—17 років вкорочують життя людини. Вживання алкоголю в дозі більше 40 г/сут в перерахунку на спирт є чинником ризику розвитку ряду хронічних неінфекційних захворювань.

Алкоголь нейтралізує вітаміни групи В, які необхідні для нормального проведення нервових імпульсів, блокує дію фолієвої кислоти, яка є одним із чинників оновлення клітин організму.

Алкоголь — наркотична отрута, що діє насамперед на нервові клітини кори головного мозку. При цьому значно ослаблюється процес гальмування і відносно переважає процес збудження. Великі дози алкоголю роблять паралізуючий вплив на деякі відділи центральної нервової системи. При ураженні центрів довгастого мозку настає порушення терморегуляції, дихання і серцевої діяльності—так званий коматозний стан. Перші впливи алкоголю на ЦНС з’являються вже через 5-7 хвилин після його прийому: негативні зміни в центральній нервовій системі, особливо процеси мислення, пам'яті, уяви, сприйняття, відчуття. Перш за все відбувається отруєння кори головного мозку, де концентрація алкоголю на 60—70% більша, ніж в крові. У людей, які зловживають алкоголем тривалий час, виникають різноманітні ураження нервової системи, з яких найбільше поширеними є ураження периферійної нервової системи – алкогольні поліневропатії. Ці захворювання розвиваються протягом певного часу. Поступово в кінцівках з’являються відчуття “затерпання”, “повзання мурашок”, “поколювання”. Можливе значне зниження чутливості на стопах та кистях рук.

Алкоголізм зумовлює стійкі порушення психіки, велике зниження працездатності, швидку стомлюваність, ослаблення пам'яті, деяку безтурботність, брехливість, несталість настрою, дратівливість і схильність до конфліктів.

Вживання алкоголю призводить до збільшення вмісту в крові холестерину, який, змінюючи стан стінки кровоносних судин, викликає розвиток атеросклерозу, що часто призводить до інфаркту або інсульту. В результаті хронічного отруєння серцевого м’яза продуктами розпаду алкоголю порушуються нормальний перебіг обмінних процесів в міокарді, його скоротлива та провідна функції. При частих повторних прийомах алкоголю м’яз серця робиться слабким, дряблим, порожнини серця розтягуються, на поверхні серця та в проміжках між м’язовими волокнами відкладається жир. Це значно утруднює роботу серця – виникають аритмії, розвивається серцева недостатність.

Підвищений артеріальний тиск також часто обумовлений вживанням алкогольних напоїв. Щоденне вживання більше 30 г алкоголю в перерахунку на спирт підвищує ризик розвитку артеріальної гіпертензії. Обмеження споживання алкоголю покращує контроль за артеріальним тиском у осіб з артеріальною гіпертензією.

Алкоголізм викликає глибокі розлади діяльності шлунково-кишкового тракту. Внаслідок того, що переробка та нейтралізація алкоголю відбувається в печінці, у людей, що зловживають алкоголем, часто виникають хронічні захворювання жовчовидільних шляхів та печінки. Серед них особливо небезпечним є алкогольний цироз печінки.

Алкоголь сприяє розвиткові запалення підшлункової залози. При цьому порушується продукція інсуліну, внаслідок чого виникає таке тяжке захворювання, як цукровий діабет.

Вживання алкоголю може викликати варикозне розширення вен стравоходу.

За наслідками статистичних досліджень, існує зв'язок між вживанням алкоголю і раком ротової порожнини, стравоходу і гортані. Ризик збільшується відповідно дозі алкоголю, що приймається.

При сильному кашлі або блювоті внаслідок алкогольної інтоксикації можливе виникнення інтенсивних кровотеч, які часто закінчуються смертю.

Негативно впливає алкоголь на нирки та сечовидільні шляхи.

Важливо зазначити, що вживання алкоголю значно погіршує перебіг всіх захворювань, якими страждає людина. Алкоголь підвищує сприйнятливість організму до інфекційних захворювань.

Ураження статевої функції. У більшості людей, які хворіють хронічним алкоголізмом, захворювання внутрішніх органів, як правило, не викликають суб'єктивних відчуттів та скарг. У багатьох випадках хворі заперечують наявність патології або не погоджуються з цим явищем. Хронічний алкоголізм характерний заниженням статевої функції. Це окреслюється передчасною  еякуляцією, послабленням ерекції при збереженому і навіть сильному потягу до фізичної близькості.

У половини всіх осіб, що зловживають алкоголем, і у всіх хворих хронічним алкоголізмом має місце алкогольна імпотенція. Остання стає причиною неврозів, депресій (у зв'язку з переживаннями, викликаними цією причиною). Індивід неадекватно сприймає себе та свої соціальні зв'язки, що призводить до зниження соціальної адаптації. Реальні факти в думках автоматично спотворюються, зникає зворотній зв'язок із середовищем при збережені ілюзії свободи та логіки мислення. Цей процес, в свою чергу, веде до підпорядкування свідомості алкоголю, прагнення одержати задоволення від дійсності за допомогою хімічних речовин. Штучне самозбудження або самозаспокоєння утруднює можливість подолання справжніх причин особистих проблем, атрофує природну здатність емоційних реакцій.

Ураження потомства. Серед багатьох різних факторів, що впливають на прогрес алкоголізму, визнають генетичну схильність, або, іншими словами, спадковий характер. Статистичні дані доводять, що п'ятдесят відсотків опитаних дітей алкоголіків — залежні і актуалізують дану генетичну програму. У дітей алкоголіків простежується підвищена чутливість до алкоголю. В цих осіб незначне вживання алкоголю ставить загрозу формування звикання та похмільного синдрому. Не менш відповідальним є період вагітності. Пренатальний період характерний повною залежністю від матері. Алкоголь, токсичні речовини, що утворюються внаслідок обмінних процесів організму, через плацентарний бар'єр потрапляють в організм плоду та спричинюють отруєння. Особливу небезпеку спричинює вживання алкоголю в перші три місяці вагітності. Відхилення фізичного й розумового розвитку дітей з'являються як результат зачаття в нетверезому стані, або вплив алкоголю на плід, що розвивається в утробі матері. Виникає загроза епілепсії у дітей, оскільки алкоголь вільно проникає у плід через плаценту, пошкоджує нервову систему.

Сучасна наука розрізняє такі основні шляхи впливу алкоголю через чоловіків і жінок на їх нащадків.

• Тератогенний. Народження неповноцінної дитини, завдяки вживання жінкою в день зачаття або в перші тижні вагітності спиртних напоїв. Алкоголь, проникаючи через плаценту, може проявити пряму токсичну дію на клітини ембріону і плоду, викликаючи різні аномалії, що одержали назву алкогольний синдром або алкогольна ембріопатія.

• Мутагенний. Різні пошкодження хромосом, розтяжки і розриви, утворення кільцевих хромосом статевих клітин в результаті хронічного зловживання алкоголю батьками. У плоду замість двох статевих хромосом утворюється три, що призводить до народження розумово відсталої дитини.

• Соматогенний. Пов'язаний з травмами і хронічними захворюваннями батьків-алкоголіків, що негативно відбувається на розвиток плоду.

• Грудні діти хворіють алкоголізмом через кров і молоко матері.

Профілактика алкоголізму, перш за все, визначається державною політикою. Вона повинна передбачати жорсткі правила регулювання відпуску алкогольних напоїв. Якою мірою ефективні індивідуальні методи профілактики алкоголізму, невідомо.