Свідомість – вищий рівень психіки.
Показники психічного здоров’я.
Стрес, емоції, загальні поняття, значення для здоров’я.
Свідомість - вищий рівень психіки. Це вища, інтегруюча форма психіки, результат суспільно-історичних умов формування людини в трудовій діяльності, при постійному спілкуванні з іншими людьми. Свідомість є « суспільний продукт», свідомість є не що інше, як усвідомлене буття.
Людська свідомість містить у собі сукупність знань про навколишній світ. У структуру свідомості входять найважливіші пізнавальні процеси, за допомогою яких людина постійно збагачує свої знання. До числа цих процесів можуть бути віднесені:
відчуття й сприйняття,
пам'ять,
уява й мислення.
За допомогою відчуттів і сприйняттів при безпосереднім відбитті подразників, що впливають на мозок, у свідомості складається почуттєва картина миру, яким він представляється людині в цей момент.
Несвідоме – це сукупність психічних процесів, актів та станів, обумовлених впливами, яких людина не усвідомлює. У несвідомому, на відміну від свідомості, неможливий контроль людиною тих дій, які вона не робить, наприклад, сновидіння ( їх мають всі люди), або марення та галюцинації ( патологічні явища, що виникають у психіці хворої людини).
Функції свідомості.
У функції свідомості входить формування цілей діяльності, при цьому:
1). складаються й зважуються її мотиви;
2). приймаються вольові рішення;
3). ураховується хід виконання дій ;
4). в дії вносяться необхідні корективи.
Усяке порушення в результаті хвороби або по якихось інших причинах можливості здійснювати діяльність, її координацію й спрямованість розглядається як порушення свідомості.
За допомогою відчуттів та сприйняття при безпосередньому впливі подразників, що діють на мозок, у свідомості складається почуттєва картина миру, яким він представляється в цей момент.
Відчуття - відбиття властивостей реальності, що виникає в результаті впливу їх на органи почуттів і порушення нервових центрів головного мозку. Види відчуттів різноманітна: дотикальні, зорові, вібраційні, нюхові. Якісна особливість тих або інших відчуттів називається їхньою модальністю
Відчуття - найпростіше із всіх психічних явищ, що являє собою усвідомлюваний або неусвідомлюваний, але діючий на поводження людини, продукт переробки його центральною нервовою системою значимих подразників, що виникають у зовнішнім або внутрішнім середовищі.
Здатність до відчуттів є у всіх живих істот, що володіють нервовою системою. Здатністю же сприймати мир у вигляді образів наділені тільки людина й вищі тварини.
Відчуття у своїй якості й різноманітті відбивають розмаїтість значимих для людини властивостей навколишнього середовища. Життєва роль відчуттів полягає в тому, щоб вчасно й швидко доводити до центральної нервової системи відомості про стан зовнішнього й внутрішнього навколишнього середовища наявність у ній значимих біологічних факторів.
Цей процес здійснюється за допомогою органів почуттів, або аналізаторів людини, які з народження пристосовані для сприйняття й переробки різних видів енергії у формі стимулів-подразників.
Відчуття піддаються тренуванню. Рухові відчуття розвиваються за допомогою фізкультури й спорту. Розходження близьких звуків може поліпшити слухові відчуття.
Сукупність індивідуально – психологічних особливостей, які проявляються у швидкості виникнення та сили відчуттів, у загальній рухливості людини, називається темпераментом. Темперамент – це скупність спадкових психодинамічних властивостей індивіда ( сили, рухливості та врівноваженості мозкових процесів.
Темперамент має два основні прояви: емоційність та активність, їхні особливості визначають риси характеру. Типи темпераменту: холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік.
Характер - це сукупність стійких індивідуальних особливостей людини, які проявляються у діяльності та спілкуванні, обумовлюють типові для неї форми поведінки. Надмірний прояв окремих рис характеру, який виявляється у слабих його рисах, вразливості ( а це близько 50% населення) може також спричинити порушення здоровя людини.
Виділяють такі типи акцентуйованих характерів:
а). схильний до різких змін настрою залежно від зовнішніх впливів ( циклоїдний);
б). швидко втомлюється, нерішучий, дратівливий, схильний до депресії (астенічний);
в). дуже чутливий (сенситивний);
г). емоційно холодний, самообмежений( відокремлюється від оточуючих), мало контактуючий (шизоїд ний);
д). дуже дратівливий, підозрілий, з високою стійкістю негативних настроїв ( параноїчний);
е). з властивостями імпульсивної поведінки, нетерплячості, конфліктності, педантичності ( епілептоїдний);
ж). демонстративний, схильний до дитячих форм поведінки: брехливості, несерйозності, фантазування, удавання, авантюризму тощо ( істероїдний);
з). з постійно бадьорим настроєм, бажанням братись за справу, проте ніколи не доводить її до кінця; схильний проявляти ініціативу, але не реалізовувати її (гіпертимний);
і). надмірно серйозний та відповідальний, зконцентрований на похмурих думках, недостатньо активний, схильний до депресії (дистимний);
к). нестійкий, надмірно піддається впливу оточення;
Ці риси характеру можуть проявлятися в будь – який час, що перешкоджає адаптації до соціального середовища, при цьому можуть виникнути порушення у стані здоровя з проявами психопатії.
Сприйняття - осмислений і зазначений (пов'язаний з мовою) синтез різноманітних відчуттів, одержуваний від цілісних предметів і явищ, що виступає у вигляді образа даного предмета або явища й складається в ході активного їхнього відбиття. Образ, що складається в результаті процесу сприйняття припускає взаємодію й скоординовану роботу відразу декількох аналізаторів. Розвиток сприйняття обумовлює вдосконалюванням роботи органів почуттів, розширенням досвіду, знань, посиленням його зв'язків з пам'яттю, уявою, мисленням, увагою, почуттями й волею.
Пам'ять дозволяє відновити у свідомості образи минулого, одне з основних властивостей нервової системи, що виражається в здатності довгостроково зберігати інформацію. Виділяють процеси:
запам'ятовування,
збереження й
відтворення, що включає дізнавання, спогад, властиво пригадування.
Враження, які людина одержує про навколишній світ, залишають певний слід, зберігаються, закріплюються, а при необхідності й можливості - відтворюються. Ці процеси називаються пам'яттю.
Уява - особлива форма людської психіки, що займає проміжне положення між сприйняттям, мисленням і пам'яттю. Це психічна діяльність, що складається в створенні подань і уявних ситуацій, ніколи в цілому не сприймалися людиною в дійсності. Первинною базою для уяви завжди залишається реальність - життя.
Мислення - вищий щабель людського пізнання. Дозволяє одержувати знання про такі об'єкти, властивості й відносини реального миру, які не можуть бути безпосередньо сприйняті на почуттєвому щаблі пізнання. Форми й закони мислення вивчаються логікою. Мислення забезпечує рішення завдань шляхом використання узагальнених знань.
Інтереси - це вибіркове відношення особистості до певного об’єкта, цілеспрямоване прагнення, потреба, які викликані сукупністю соціально – економічних умов життя людини, колективу, суспільства. Виділяють інтереси: матеріально – житлові зручності, гастрономічні вироби, одяг, духовно – пізнавальні інтереси, інтереси до мистецтва, літератури, соціально – суспільні інтереси (до громадської, організаційнох роботи). Інтереси виникають на основі потреб, але не зводяться до них. При поглибленні інтересів вони можуть стати стійкими потребами ( алкоголізм тощо).
Почуття - це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції - радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.
В якості почуття виявляється ставлення особистості до праці, подій, інших людей, до самої себе. За якістю переживань відрізняють одні емоції і почуття від інших, наприклад радість від гніву, сорому, обурення, любові тощо.
В емоційній сфері людини особливе місце посідають вищі почуття. За змістом вищі почуття поділяють на моральні, естетичні, інтелектуальні та практичні почуття. Рівень духовного розвитку людини оцінюють за тим, якою мірою їй властиві ці почуття. У вищих почуттях яскраво виявляються їх інтелектуальні, емоційні та вольові компоненти. Вищі почуття є не лише особистим переживанням, а й засобом виховного впливу на інших.
Моральні почуття - це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей, до самої себе. Їх джерелом є спільне життя людей, їх взаємини, боротьба за досягнення суспільних цілей. Моральні почуття людини сформувались у суспільно-історичному житті людей, в процесі їх спілкування і стали важливим засобом оцінки вчинків і поведінки, регулювання взаємин особистості.
Естетичні почуття - це чуття краси в явищах природи, в праці, в гармонії барв, звуків, рухів і форм. Гармонійна злагодженість в об'єктах цілого та частин, ритм, симетрія викликають почуття приємного, насолоду, яка глибоко переживається та вшляхетнює душу. Ці почуття викликають твори мистецтва. Не тільки в мисленні, а й почуттями людина утверджує себе в предметному світі. Естетичні почуття є істотними чинниками у формуванні моральною обличчя людини.
Вищі рівні розвитку естетичного почуття виявляються в почуттях високого, піднесеного, трагічного, комічного, гумору. Ці різновиди естетичних почуттів органічно пов'язані з моральними почуттями і є важливим засобом їх формування.
Практичні почуття - це переживання людиною свого ставлення до діяльності. Людина відгукується на різні види діяльності - трудову, навчальну, спортивну. Це виявляється в захопленні, в задоволенні діяльністю, в творчому підході, в радості від успіхів або в незадоволенні, в байдужому ставленні до неї. Практичні почуття виникають у діяльності.
Практичні почуття розвиваються або згасають залежно від організації та умов діяльності. Вони особливо успішно розвиваються і стають стійкими тоді, коли діяльність імпонує інтересам, нахилам і здібностям людини, коли в діяльності виявляються елементи творчості, розвиваються перспективи її розвитку.
Інтелектуальні почуття являють собою емоційний відгомін ставлення особистості до пізнавальної діяльності в широкому розумінні. Ці почуття виявляються в допитливості, чутті нового, здивуванні, упевненості або сумніві. Інтелектуальні почуття яскраво виявляються в пізнавальних інтересах, любові до знань, навчальних і наукових уподобаннях.
Пізнавальні почуття, залежно від умов життя, навчання та виховання мають різні рівні свого розвитку. Такими його рівнями є цікавість, допитливість, цілеспрямований, стійкий інтерес до певної галузі знань, захоплення пізнавальною діяльністю. Пізнавальні почуття своїм механізмом мають природжений орієнтувальний рефлекс, але його зміст цілком залежить від навчання, виховання, навколишньої дійсності умов життя.
В цілому почуття й емоції змінюються контрастно в таких напрямках:
1) задоволення (приємне переживання);
2) незадоволення (неприємне переживання);
3) подвійне (амбівалентне);
4) невизначене ставлення до дійсності.
При цьому людина перебуває в сильному напруженні, збудженні або ж у спокійному стані.
Страх - емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню людини і спрямована на джерело справжньої або уявної небезпеки. Індивід у психологічному стані страху, як правило, змінює свою поведінку. Страх у людини викликає депресивний стан, неспокій, прагнення уникнути неприємної ситуації, іноді паралізує її діяльність. Якщо джерело небезпеки є невизначеним або неусвідомленим, стан, що виникає, називається тривогою. Під впливом страху в людини виникають вегетативні дисфункції, з'являється своєрідний вираз обличчя (серцебиття, тремтіння м'язів, рясне потовиділення). У випадках, коли страх досягає сили панічного страху, жаху, він здатний нав'язати стереотипи поведінки (втеча, заціпеніння, захисна агресія). Неадекватні реакції страху спостерігаються при різних психічних захворюваннях (фобії).
Настрій - відносно тривалий, стійкий психічний стан помірної або слабкої інтенсивності, що виявляється як позитивний або негативний емоційний фон психічного життя індивіда. Настрій може бути радісним або сумним, бадьорим або пригніченим. Джерелом виникнення того чи іншого настрою є, як правило, стан здоров'я або становище людини серед людей. Разом з тим настрій, у свою чергу, впливає на ставлення людини до свого оточення: неоднаковим воно буде у радісному настрої і, наприклад, у пригніченому.
Пристрасть - це сильне, стійке всеохоплююче почуття, яке домінує над іншими спонуками людини і призводить до зосередження на предметі пристрасті всіх її сил і поривань. Пристрасті - це сильні, стійкі, довготривалі почуття, які захоплюють людину, володіють нею і виявляються в орієнтації всіх прагнень особистості в одному напрямі, в зосередженні їх на одній меті. Пристрасть - це суттєва сила людини, що енергійно прагне до свого предмета. Вона породжує неослабну енергію в прагненні до мети.
Причини формування пристрастей різні. Вони можуть визначитися усвідомленими ідейними переконаннями, виходити з тілесних потягів. Пристрасть нерідко є рушійною силою великих справ, подвигів, відкриттів. У медицині багато прикладів, коли в ім'я врятування людини, з метою вивчення тяжких захворювань та розробки методів боротьби з ними лікарі проводили досліди на собі.
Пристрасть виявляється в найрізноманітніших сферах людського життя та діяльності - в праці, навчанні, науці, спорті, мистецтві. Вона має вибірковий характер і виявляється не лише в емоційній, а й у пізнавальній, вольовій сферах, у наполегливості.
Пристрасті бувають позитивні та негативні. Навіть позитивна пристрасть, якщо вона заважає діяльності, навчанню, стає негативною. Коли учень, захоплюючись читанням або спортом, пропускає уроки, недосипає, то саме по собі читання книжок з позитивного перетворюється на негативне. Пристрасть до алкоголю, куріння тощо згубно позначається на праці та житті людини.
Позитивні пристрасті - захоплення працею, навчанням - є тією силою особистості, яка породжує велику енергію в діяльності, сприяє продуктивності праці.
Увага - це зосередженість і спрямованість психічної діяльності на певний об'єкт. Характеристики уваги: стійкість, обсяг, розподіленість, можливість перемикання. Увага в людини формується з народження, і в процесі формування його відбувається взаємозалежний розвиток пам'яті, мови.
Інтереси - це вибіркове відношення особистості до певного об'єкта, цілеспрямоване прагнення, потреба, які викликані сукупністю соціально-економічних умов життя людини, колективу, суспільства. Цілеспрямована поведінка людини спонукається великою сукупністю інтересів.
Можна виділити такі інтереси:
матеріально-житлові зручності,
гастрономічні вироби, одяг тощо;
духовно-пізнавальні інтереси, інтереси до літератури, мистецтва;
соціально-суспільні інтереси - до громадської, організаційної роботи і ін.
Інтереси виникають на основі потреб, але не зводяться до них. При поглибленні і ствердженні інтересів вони можуть стати стійкими потребами.
Потреба - це стан індивіда, що створюється нестатком у чому-небудь. Існують різноманітні класифікації найбільш значимих з них. П. В. Симонов, наприклад, виділяє біологічні, соціальні й ідеальні. А. Маслоу стверджує, що існує певна ієрархія потреб, де до числа вищих ставляться соціальні потреби.
Неможливість задовольнити ту або іншу потребу викликає певна психічна напруга. У випадку реорганізації цілого комплексу потреб або їхньої неузгодженості, коли людина намагається вирішити два або більше взаємовиключні завдання, психічна напруга досягає найвищих меж й у результаті формується стан, що викликає порушення адекватності поводження - інтрапсихічним конфліктом, або конфліктом мотивів, і збільшують ризик зриву адаптації.
Емоції — це психічне відображення у формі переживання життєвого смислу явищ і ситуацій. В емоційних переживаннях відбивається життєва значущість інформації. Якщо предмети чи явища задовольняють потреби людини або полегшують задоволення їх, то в неї виникають позитивні емоції, якщо ні — негативні.
Емоції можуть істотно впливати на процес діяльності. Переживання життєвого смислу явищ і властивостей світу, або емоцій, - необхідна передумова людської активності. Емоційні процеси забезпечують передусім енергетичну основу діяльності, є мотивами її. Емоції визначають якісну і кількісну характеристику поведінки. Вони також забезпечують селективність сприймання - вибір об'єктів середовища, які впливають на людину і мають для неї значення.
Розрізняють прості (нижчі) та складні (вищі) емоції. Прості (нижчі) - переживання, пов'язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб.
Характерна ознака складних емоцій полягає у тому, що вони виникають у результаті усвідомлення об'єкта, що викликав їх, розуміння їхнього життєвого значення.
Світ емоцій людини багатогранний. Емоцій стільки, скільки ситуацій, в яких перебуває особистість. В цілому почуття й емоції змінюються контрастно в таких напрямках:
1) задоволення (приємне переживання);
2) незадоволення (неприємне переживання);
3) подвійне (амбівалентне);
4) невизначене ставлення до дійсності.
При цьому людина перебуває в сильному напруженні, збудженні або ж у спокійному стані.
У людини, яка відчуває, наприклад, скорботу, гнів, радість, інші емоційні переживання, відбуваються різні зміни не лише в діяльності внутрішніх органів, а й у зовнішньому вигляді (міміка, пантоміміка тощо). Змінюється вираз обличчя, голос. Через виразні рухи і дії, як правило, розкривається почуттєва сфера особистості.
Багатство емоційних станів виявляється у формі настроїв афектів, стресів, фрустрацій, пристрастей
Настрій - це загальний емоційний стан, який своєрідно забарвлює на певний час діяльність людини, характеризує її життєвий тонус. Розрізняють позитивні настрої, які виявляються у бадьорості, та негативні, які пригнічують, демобілізують, викликають пасивність. Настрій - це такий загальний емоційний стан, який виразно не спрямований на щось конкретне. Причини настроїв - найрізноманітніші; непідготовленість до діяльності, страх перед очікуваною невдачею, хворобливі стани, і приємні звістки тощо
Афект - це сильне, короткочасне збудження, що виникає раптово, оволодіває людиною такою мірою, що вона втрачає здатність контролювати своі дії та вчинки. Прикладом афектів може бути несподіване переживання - сильна радість, вибух гніву, страх. У стані афекту порушується саморегуляція організму, яка здійснюється ендокринною системою, діяльність внутрішніх органів, послаблюються гальмівні процеси кори великих півкуль головного мозку. Людина в стані афекту говорить і робить те, чого вона не дозволяє собі у спокійному стані і про що шкодує, коли мине афект. Особливо різко виявляється афективний стан при сп'янінні, за якого гальмівні процеси значно послаблюються. Афекти викликаються несподіваними гострими життєвими ситуаціями, в які потрапляє людина. Афект, як і настрій, залежить певною мірою від індивідуальних особливостей людини - її темпераменту, характеру, вихованості. Афективні люди часто-густо спалахують без будь-яких для цього причин. Афекти викликають глибокі зміни в психічному житті людини, виснажують її.
Стрес де в чому нагадує афект. Він, як і афект, виникає за напружених умов життя та діяльності, у небезпечних ситуаціях, що виявляються несподівано й потребують негайних заходів. У стресовому стані поведінка значною мірою дезорганізується, спостерігаються безладні рухи, порушення мовлення, помилки в переключенні уваги, у сприйманні, пам'яті та мисленні, виявляються неадекватні емоції. Лише тверді вміння та навички в стресовому стані можуть залишатися без змін. Практика показує, що висока ідейність, дисциплінованість, організованість та самовладання запобігають дезорганізації поведінки за умов стресу.
Фрустрація - це психічний стан людини, викликаний об'єктивно непереборними труднощами, що виникли при досягненні мети або вирішенні завдання: поводження індивіда не відповідає ситуації, а отже, він не досягає мети, до якої прагне, а навіть навпаки, може прийти до зовсім протилежного результату. Дана ситуація звичайно часто пов'язааі з широким діапазоном потреб, які не можуть бути задоволені в тій або іншій ситуації. Це своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності в стані безнадійності, втрати перспективи. М.Д.Левітов називає такі різновиди фрустрації, як агресивність, діяльність за інерцією, депресивні стани, характерними для яких є сум, невпевненість, безсилля, відчай. Фрустрація виникає у результаті конфліктів особистості з іншими, особливо в колективі, в якому людина не дістає підтримки, співчутливого ставлення. Негативна соціальна оцінка людини, яка заторкує її особистісно - її значущі стосунки, загрожує престижу, людській гідності, - спричиняє стан фрустрації. Він виникає у людей з підвищеною збудливістю, з недостатньо розвиненими гальмівними процесами, у невихованих, розбещених дітей.
Розвитку депресії сприяє цілий ряд чинників. Як правило, до розвитку депресії схильні особи, що перенесли фізичну або психологічну травму, мають складнощі у взаєминах з членами сім'ї, погані побутові або соціальні умови, низьку психологічну самооцінку.
Не завжди депресія проходить самостійно. Приблизно 2/3 хворих депресією схильні до суїциїдальних спроб, 10-15% кінчають життя самогубством. Це виражається у появі таких патологічних станів, як астенічні та невротичні стани, депресія, вегето-судинна дистонія тощо. Такі хворобливі психоемоційні стани не можуть не впливати на фізичне здоров'я і можуть привести до серйозних серцево-судинних захворювань і різноманітних розладів у функціонуванні органів та систем всього організму.
Страждання - емоційний стан, пов'язаний з отриманням достовірної або такої, що здається достовірною, інформації про неможливість задоволення важливих життєвих потреб, які досі здавались більш або менш імовірними. Найчастіше набирає форму емоційного стресу.
Гнів - емоційний стан, який протікає у формі афекту і викликається раптовим виникненням значної перешкоди на шляху вдоволення винятково важливої для суб'єкта потреби. Має стинічний характер.
Відраза - негативний емоційний стан, що його спричинюють об'єкти (предмети, люди, обставини і т. ін.) зіткнення з якими фізична взаємодія, спілкування тощо) заходить у суперечність із моральними або естетичними принципами і установками суб'єкта. Відраза, що поєднується з гнівом, в особистих стосунках може мотивувати агресивну поведінку, бажання позбутись когось або чогось.
Сором - негативний емоційний стан, що характеризується усвідомленням невідповідності власних помислів, вчинків і зовнішності не тільки очікуванням інших людей, а й власним уявленням про належну поведінку і зовнішній образ.
Патологічні порушення емоційної сфери:
Серед факторів ризику порушення здоров’я в цілому чільне місце займають психоемоційні переживання. Реакція організму на сильні переживання, стрес може бути місцевою або загальною. Вона тим більше виражена, чим більше життєве значення має подразник, що діє на організм.
При дії стресового (надзвичайного) подразника активізується залоза внутрішньої секреції – гіпофіз, який при цьому збільшує секрецію адренокортикотропного гормона, який стимулює діяльність кори наднирків. Наднирки починають продукувати в крові у великій кількості різні гормони, завдяки яким організм адаптується (пристосовується) до нових умов. За деяких умов загальний адаптаційний синдром може стати причиною виникнення захворювань, оскільки викид гормонів іноді перевищує необхідний рівень, що завдає шкоди організму.
Психоемоційні переживання є найбільш значимими у виникненні гіпертонічної хвороби, цукрового діабету, бронхіальної астми, ряду захворювань шкіри, обміну речовин та ін., не говорячи вже про неврози, неврозоподібні стани психічні розлади
Патологічна зміна емоцій з боку ЦНС виявляється по-різному: депресією, апатією, емоційною лабільністю тощо.
При порушенні емоцій особливої уваги потребує депресія. Хворі на депресію прагнуть до самотності, рухова і психічна діяльність їх загальмована. Часто в таких хворих можуть виникати суїцидальні думки і спроби, тому їх не можна випускати з поля зору.
Депресія — стан, що характеризується негативним емоційним фоном. Супроводжується пригніченим настроєм, мислительною і руховою загальмованістю. Хворі на депресію охоплені почуттями неприємного характеру, в усіх подіях вбачають лише негативні відтінки.
Маніакальний синдром — це стан, протилежний за емоційним фоном депресії. Характеризується стійким підвищенням настрою, надмірною рухливістю і прискореним темпом мислительної діяльності.
Так, ейфорія означає піднесений настрій, стан вдоволення і безтурботності, що не відповідає об'єктивним обставинам.
Дисфорія - пригнічений настрій, що характеризується дратівливістю, озлобленістю, похмурістю, підвищеною чутливістю до дій оточуючих, схильністю до вибухів агресії.
Апатія - стан, який характеризується емоційною пасивністю, байдужістю, спрощенням почуттів, відсутністю інтересу до навколишніх явищ, подій та послабленням спонук.
Афект - сильний і відносно короткочасний емоційний стан, пов'язаний з різкою зміною важливих для суб'єкта життєвих обставин; характеризується яскраво вираженими руховими виявами та змінами у функціях внутрішніх органів.
Розрізняють фізіологічний і патологічний афекти. У стані фізіологічного афекту людина, незважаючи на потрясіння, що виникло раптово, здатна керувати своєю діяльністю або контролювати її. Цей афект виникає як реакція організму на сильний і несподіваний подразник. Патологічний афект здебільшого спричиняється відносно слабким подразником, наприклад незначною образою.
Внутрішня гармонія – шлях до психічного здоров’я людини.
Гармонія – це процес взаємного погодженого розвитку. Гармонізація як прагнення до гармонії представляє собою ціннісну перспективу, норму поведінки, яка реалізується в певних соціальних і гносеологічних обставинах.
У рамках діалектичної концепції єдності людини і природи гармонізацією буде не зведення людини до природи, не максимально можливе збільшення функціональних зв’язків між людиною та природою, і не чисте споглядання нею природи, а досягнення злагоди між розвитком природного середовища і природних потенціалів людини.
Людина мусить жити в злагоді з навколишньою природою та повинна дотримуватися своєї внутрішньої природи. Саме відповідність людини своїй внутрішній природі веде до її злагоди із зовнішнім світом. Внутрішня гармонія в самій людині є суттєвою запорукою гармонії зовнішньої.
Розвиток внутрішньої гармонії це одне з найважливіших завдань ще й тієї причини, що лише в стані спокою нормально протікають усі психічні процеси, а коли здорова психіка фізіологічний стан організму зазвичай теж у нормі.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
Психологічні чинники здоров'я
Багато
фахівців задавалися питанням: як
взаємопов'язані чинники життя людини
із здоров'ям і хворобою. Психологи
запропонували виділити 3
групи психологічних
факторів, що ведуть до здоров'я і хвороби:
незалежні, ті, що передають, і
мотиватори.
Незалежні
фактори мають
найсильніші кореляції із здоров'ям і
хворобою:
Сприятливі
фактори:
1. Поведінковий профіль («потенціал ворожості» - включає наступні характеристики:
- поведінкова позиція (амбітність, агресивність, компетентність);
- специфічна поведінка (м'язова поведінка, певний емоційний стиль мовлення);
- переважні емоційні відповіді (роздратування, ворожість, гнів).
- оптимістичній або песимістичній манера, якості людини: витривалість, самовладання, наполегливість, рішучість, цілеспрямованість.
- емоційний профіль - це труднощі в емоційному вираженні.
2.Когнітивні чинники - це уявлення про здоров'я, різноманітні моделі віри в лікування:
- уявлення про хвороби;
- сприйняття уразливості- найчастіше приводить до захворювань або інших негативних життєвих подій;
- контроль над своїм життям: почуття відповідальності і вольова регуляція; 3. Фактори соціального середовища:
а). соціальна підтримка може бути позитивною і негативною;
б). шлюб і сім'я;
в). професійне оточення.
4.Демографічні змінні: низький соціально-культурний і матеріальний статус сприяє зниженню стабільності життя і здоров'я (знижується здатність до психологічної адаптації). а). фактор статі: розходження в психіці і здоров'ї чоловіків і жінок. б). чинник сприйняття віку: в похилому віці змінюється соціальна підтримка.; в). зв’язок між рівнем здоров'я та матеріальним доходом.г). вплив етнічних групи і соціальних класів.
Передавальні фактори – це специфічна поведіна, яке виникає у відповідь на різні стресори: 1. Копінг-стратегія , або здатність справитись з проблемами різного рівня, тобто переживання, регуляція, саморегуляція, відновлення.
2. Прийом і зловживання речовин: алкоголь, нікотин, лікарські препарати, харчові продукти, наркотики.
3. Особливі види поведінки, що сприяють здоров'ю: фізична активність, вибір екологічного середовища, поведінка самозбереження взагалі.
4.Дотримання правил щодо підтримання здоров'я і прихильність до цих правил( добровільні зусилля, спрямовані на планування і здійснення лікування, профілактику різних захворювань через профогляди, відвідування груп підтримки, виконання певних гігієнічних процедур, використання ременів безпеки тощо).
Мотиватори: 1.Стресори. Саме стрес приводить в дію інші чинники, насамперед, передавальні, через активізацію механізмів копинга.
2. Існування хвороби: процес адаптації до гострих епізодів хвороби, поведінка за оцінкою хвороби (інформаційний пошук, соціальні порівняння або заперечення хвороби).
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
ШЛЯХИ ВІДНОВЛЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я
1. Поняття про емоційний стрес.
2. Емоційні стани та їх регуляція.
3. Шляхи відновлення психічного здоров’я