Лекція № 1

ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ЗДОРОВЯ як навчально – наукова дисципліна. СОЦІАЛЬНІ ТА МЕДИКО - БІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗДОРОВ’Я

1. Основні поняття загальної теорії здоров’я.

2. Історичний аспект проблеми. Культура здоров’я.

3. Складові здоровя

Поняття здоров'я є основоположним в літературі та культурології. Вересаєв у книзі «Записки лікаря» в 1936 р. давав 28 визначень здоров'я. У філософії основне визначенні дав Шопенгауер: це одна з пріоритетних цінностей людини, жертвувати ним заради чого-небудь є найбільше безумство. Т. о. здоров'я вважалося визначальною і найголовнішою цінністю.  Проблема здоров'я, його визначення ставиться в один ряд з фундаментальними науками: фізикою, хімією та математикою. За своєї актуальності це одна з найбільш значущих наук.

Здоров’я — стан живого організму, при якому організм у цілому і всі органи здатні виконувати свої життєві функції. Охорона здоров’я громадян — одна з функцій держави. У світовому масштабі охороною здоров’я займається Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ). В Україні державним органом, що опікується здоров’ям громадян є Міністерство охорони здоров’я України.

Визначення поняття «здоров’я» є фундаментальною проблемою сучасної медико-біологічної науки. Оскільки це поняття має багато аспектів і обумовлене багатьма чинниками, то вимагає для свого розв’язання комплексного підходу. Всі добре уявляють собі, що «здоров’я — добре, а хвороба — погано». Пояснити сутність здоров’я складніше, ніж сутність хвороби. Саме тому однозначного, прийнятного для всіх визначення поняття «здоров’я» поки що не існує. У преамбулі Статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) говориться, що здоров’я — це не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів, а стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя. Таке визначення поняття “здоров’я” є найбільш чітким, зрозумілим, повним і вміщує, насамперед, біологічні, соціальні та психологічні аспекти даної проблеми. Проте повне фізичне і душевне благополуччя може визначати лише ідеальне здоров’я, яке практично не зустрічається.

Вважається, що здоров’я – це нормальний стан організму, який характеризується оптимальною саморегуляцією, повною узгодженістю при функціонуванні всіх органів та систем, рівновагою поміж організмом та зовнішнім середовищем при відсутності хворобливих проявів. Тому основною ознакою здоров’я є здатність до значної пристосованості організму до впливів різноманітних чинників зовнішнього середовища. Завдяки цьому здоровий організм може витримувати значні фізичні та психічні навантаження, не тільки пристосовуючись до дії екстремальних чинників зовнішнього середовища, але й повноцінно функціонувати в цих умовах. Таким чином, здоров’я доцільно розглядати і як здатність організму активно та повноцінно пристосовуватись до змін оточення. Можна сказати, що здоров’я – це здатність організму перебувати в рівновазі з оточенням.

Багато хто з вчених розглядає здоров’я як форму життєдіяльності організму, яка забезпечує йому необхідну якість життя і максимально можливу за даних умов його тривалість. Зрозуміло, що здоров’я – це похідне від численних впливів на організм, у тому числі природно-кліматичних, соціальних, виробничих, побутових, психологічних чинників, способу життя і т.ін.

Можна також сказати, що здоров’я — це функціональний стан організму людини, який забезпечує тривалість життя, фізичну та розумову працездатність, достатньо високий рівень самопочуття, а також відтворення здорового потомства.

Стан здоров’я не є чимось статичним. Це динамічний процес, а, отже, стан здоров’я може покращуватись або погіршуватись. Кожна людина являє собою відкриту динамічну систему, тому існує широкий діапазон поняття «здоров’я» — від абсолютного здоров’я до граничних із хворобою станів.

Узагальнюючи всі наведені вище визначення поняття «здоров’я», доцільно сказати, що під здоров’ям треба розуміти процес збереження і розвитку біологічних, фізіологічних, психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності при максимальній тривалості активного життя.

Загального, прийнятного для всіх показника, за яким можна було б визначити рівень здоров’я чи його якість немає. Результати будь-яких аналізів, дані будь-яких обстежень мають значний діапазон коливань в залежності від статі, віку, конституційного типу, функціонального стану організму, географічних та метеорологічних особливостей місця проживання, характеру та інтенсивності праці, способу життя, особливостей харчування та багатьох інших чинників. Функціональний стан організму та показники його діяльності змінюються у тої самої людини навіть протягом декількох годин (одразу після пробудження і після вставання з ліжка, до прийому їжі та після її прийому і т.ін.).

Здоров’я – найбільший дар природи. Людина отримала від природи надзвичайно досконалий організм, прекрасної форми з універсальною стійкістю до труднощів життя –холоду і спеки, ран і отрут, страхів і нервових потрясінь, голоду та захворювань. З роками здоров’я все слабшає, а хвороб стає все більше. Кожна людина являє собою єдність двох протилежностей - здоров’я і захворювання. Стан здоров’я і стан хвороби можуть багаторазово переходити один в одний, причому в одних випадках цей перехід очевидний, в інших - прихований, і його можна виявити лише шляхом всебічного і глибокого обстеження організму.

Щоб зрозуміти суть змін, що проходять в організмі, доцільно спочатку визначитися з такими поняттями, як “норма” і “здоров’я”. Норма – дуже загальне поняття, воно стосується всіх процесів і явищ органічного і неорганічного світу. Терміном “здоров’я” характеризуються тільки живі істоти. Терміни “норма” і “здоров’я” близькі за суттю, але не тотожні. Можна бути здоровим за абсолютною більшістю загальноприйнятих показників і все ж помітно відрізнятися за деякими з них (наприклад: за ростом, манерою поведінки, тривалістю сну і т.д.). І навпаки,хворий організм може не мати ніяких явних відхилень від загальноприйнятої норми, а іноді (наприклад, за розумовими здібностями) стояти вище від більшості людей. Усе це свідчить про відносність понять “норма” і “здоров’я” й умовність наших функціональних і морфологічних підходів до оцінки стану конкретної особи.

Основа вчення про здоровя була закладена ще в працях Гіппократа.Про Гіппократа відомо не тільки як про цілителя, але і як про непохитного гігієніста. Саме з гігієною зв'язані шляхи збереження здоров'я, і ​​про це писав Гіппократ.  Авіценна в середні століття видав п'ятитомний праця «Канон лікарської науки», де розробив і обгрунтував власну систему збереження здоров'я, яка не втратила значення до цих пір. Він говорив, що людина може і повинна жити до 140 років.  Здоров’я – безцінний дар, який людина інколи марно витрачає, забуваючи, що втратити здоров’я легше, а відновити його дуже важно.Найкращий спосіб зберегти здоров’я – це не допустити розвитку захворювань.

В останні 10-ліття світова наука зарахувала проблему здоров’я в широкому розумінні до кола глобальних проблем, вирішення яких обумовлює не тільки кількісні і якісні характеристики майбутнього розвитку людства, а й навіть сам факт його подальшого існування, як біологічного виду.

Сьогодні проблема загрози здоров’ю розглядаються світовою спільнотою як сьомадодаткова до шести раніше відзначених загроз планетарного масштабу:

1) загроза світової війни;

2) екологічні катаклізми;

3) контрасти в різних економічно розвинених країнах планети;

4) демографічна загроза;

5) нестача ресурсів планети;

6) наслідки науково-технічної революції.

Склалося так, що до початку ХХ ст. умови існування людства формувало переважно природне середовище. Але з того часу, як людина охопила своєю діяльністю всю планету, вона почала змінювати природу, тобто ті умови до яких була пристосована. Про масштабність змін природних умов в останній четверті століття свідчать об’єктивні дослідження. Загальновідомі дані про підвищення концентрації вуглекислого газу в атмосфері, загрозливі розміри озонових дірок; підвищена радіоактивність, руйнація ґрунтів, забруднення води, повітря. Через ці зміни природного навколишнього середовища повністю зникли деякі види флори і фауни.

Біологи запевняють, що у найближчі 25-30 років зникне приблизно 20% живих видів.

В сучасних умовах в Україні склалась критична ситуація із станом здоров’я не лише дорослого населення, а й підростаючого покоління, що викликає глибоку тривогу щодо вирішення проблеми виховання здорової та мужньої особистості майбутніх громадян України.

Рівень здоров'я населення в України міжнародні організації визначають як низький. За спостереженнями експертів ВООЗ, опублікованими в 2012 році, загальний коефіцієнт смертності зріс в Україні за останні п'ять років на 14,7% при зростанні загальноєвропейського — на 6,6%. Смертність від серцево-судинних хвороб зросла на 39,7%, від злоякісних утворень — на 4,5%, травм і отруєнь на 23,2%, хвороб органів дихання — на 32,1 %. Смертність немовлят в Україні перевищує середній показник для Європи у 2 рази.

Якщо порівнювати Україну з 15- країнами-членами ЄС, то показники здоров'я населення України гірші більш ніж у 2 рази. За інтегральним показником стану здоров'я — тривалістю життя — серед країн СНД Україна посідає передостаннє місце.

Таким чином, в Україні спостерігається криза громадського здоров’я, що вимагає нагального вирішення проблеми щодо покращення і зміцнення як його індивідуальної складової, так і здоров’я нації загалом.

Треба зазначити, що феномен здоров’я привертав увагу багатьох дослідників. Науковці використовували багато визначень і показників різного змісту. Існує понад 200 визначень здоров’я. Сучасні дослідження феномену здоров’я людини виявили обмеженість суто медичного підходу, що визначає здоров’я, як відсутність хвороби. Якщо в людини, яка звернулася до лікаря, не виявляли симптомів захворювання, вона вважалася здоровою. За сучасними уявленнями здоров’я вже не розглядають як суто медичну проблему. Більше того, комплекс медичних питань становить лише малу частку проблеми. Здоров’я людини залежить від багатьох факторів: кліматичних умов, стану навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування та їх цінності, соціально-економічних умов, а також станом медицини. Узагальнені підсумки дослідження в залежності здоров’я людини від різних чинників.

Основні чинники здоров'я:

• чистота навколишнього середовища;

• дотримання режиму дня;

• достатня рухова активність;

• загартовування;

• використання природних ліків - сонце, повітря, вода;

• правильне харчування;

• дотримання гігієнічних навичок ( гігієна тіла, фізичної, розумової праці);

• доброзичливе ставлення людей одне до одного;

• любов до природи;

• мета в житті;

• формування менталітету здоров'я;

• рівень культури загальної, моральної, духовної, фізичної;

• формування здорового способу життя;

• орієнтація на збереження, відновлення і зміцнення здоров'я;

• впровадження моди на здоров'я;

• настанова на довге, здорове життя - універсальні внутрішні ліки;

• уміння переборювати лінощі щодо збереження здоров'я;

• здорові звички по збереженню та зміцненню здоров'я;

• творчість як основа здорового способу життя.

Загальна характеристика показників, що можуть бути чинниками здоров’я та основні методи досліджень цих показників.

1. В системі охорони здоров’я (обумовлює в середньому лише 10% всього комплексу впливів).

захворюваність, хворобливість, професійна діагностика захворювань;

адекватне лікування хворих, ефект лікарських препаратів.

Методи дослідження: спостереження, опитування, анкетування, тестування.

2. Оточуюче середовище ( екологічні чинники) (20%):

- абіотичні фактори навколишнього середовища, тобто особливості неживої природи (висота місцевості, інтенсивність випромінювання, атмосферний тиск, відносна вологість); стан довкілля, кліматичні географічні особливості навколишнього середовища, несприятлива екологічна обстановка (забруднення повітря, води, грунту);

біотичні фактори навколишнього середовища (особливості живої природи): метаболізм рослин та мікроорганізмів, патогенних мікроорганізмів (віруси, гриби, бактерії), отруйні речовини, комахи (небезпечні для людей та тварин);

- антропогенні фактори забруднення навколишнього середовища: повітря, грунту, води, продуктів промислового виробництва; сюди ж відносяться патології біологічного забруднення тварин та рослин грибками, антибіотиками, ферментами тощо;

- соціальні умови, демографічна ситуація, урбанізація, умови праці тощо.

Умови, в яких перебуває індивід, визначаються рядом характеристик місця його проживання (сільська чи міська місцевість, ступінь озеленення, розташування поблизу підприємства чи неподалік від них т.ін.) Це означає, що у людей, котрі проживають в екологічно чистій місцевості, здоров'я може бути кращим, ніж у тих, які живуть в забрудненій місцевості. Наприклад, жителі сільських регіонів дихають чистішим повітрям і, порівняно з міськими жителями, які вимушені дихати повітрям, забрудненим вихлопними газами машин і шкідливими відходами підприємств.

Відомим є і зв'язок певних захворювань з географічними особливостями середовища. Так важкі форми эндемічного зоба зустрічаються в районах, де у грунті і воді недостатньо йоду. Карієс зубів особливо поширений у місцевостях, бідних фтором.

3. Спадковість (генетичний фактор) (20%): Відомо, що у батьків, які ведуть здоровий спосіб життя,є всіпредумови для народження здорових дітей..Також доведено, що передумови негативної спадковості можна частково чи повністю усунути, дотримуючись здорового способу життя. Наприклад, учні, які мають несприятливу спадковість із короткозорості і готують уроки при слабкому освітленні, близько розташовують книжки при читанні, довго дивляться телепередачі – створюють умови для подальшого розвитку та закріплення аномальної короткозорості, і навпаки.

4. Умови та спосіб життя (50%).

характером харчування ( незбалансоване, неправильне);

наявністю шкідливих звичок (тютюнопаління, надмірне вживання алкоголю, наркоманія, токсикоманія тощо) та захворювань, що часто їх супроводжують (хронічні захворювання внутрішніх органів, венеричні захворювання, СНІД та вірусні гепатити, психічні розлади тощо),

ступенем рухової активності (фізичними вправами та спортом, як людина проводить вихідні, чи дотримується і роботи, навчання, відпочинку) тощо.

Суто медичний аспект не є головним серед різних впливів на здоров’я людини, а отже, медичне визначення здоров’я не відповідає життєвим реаліям.

Виділяють три рівні опису цінності “здоров’я”:

1) біологічний: здоров’я передбачає досконалість саморегуляції організму, гармонію фізіологічних процесів як наслідок максимуму адаптації;

2) соціальний: здоров’я є мірою соціальної активності, діяльності, відношення людського індивіда до світу;

3) особливий психологічний: здоров’я є відсутність хвороби, але швидше заперечення її у значенні подолання (здоров’я – не тільки стан організму, але й стратегія життя людини).

Біологічні ознаки здоров’я передбачають фізіологічно нормальний стан і функціонування організму, тобто такий стан, за яким поточність формоутворюючих, фізіологічних і біологічних процесів в організмі підпорядковується доцільним біологічним процесам. Перші елементи здоров’я передаються дитині від батьків. З розвитком людини до визначеного ступеня змінюється й її здоров’я. Здоров’я характеризується нормальною функцією організму на всіх рівнях його організації – організму, органів, гістологічних, клітинних та генетичних структур; нормальною поточністю типових фізіологічних і біохімічних процесів, які сприяють вираженню та відтворенню; здатністю організму пристосовуватися до умовіснування в навколишньому середовищі, що постійно змінюються (адаптація); здатністю підтримувати постійність внутрішнього середовища організму; забезпеченням нормальної і різнобічної життєдіяльності та зберіганням живої основи в організмі. Тому фізичне здоров’я визначають такі чинники: індивідуальні особливості анатомічної будови, фізіологічні функції в різних умовах – спокої, навантаженні, рухах, рівень фізичного розвитку і систем.

  Якісною оцінкою здоров’я населення є смертність, дитяча смертність і середня очікувана тривалість життя. Разом з тим, методи кількісної оцінки стану здоров’я населення чи його окремих груп нині ще недостатньо опрацьовані.

Феномен здоров'я полягає в наступному:  1. В абсолютному значенні здоров'я не існує, це ідеал. 

Кожна людина здорова умовно, будь-яка людина протягом всього життя не буває цілком здоровим. 

Кожна людина може бути здоровою в певних умовах. Умови, нормальні для одного, можуть бути ненормальними для іншого. 

В науковій літературі розроблено 5 моделей здоров'я:  1. Біологічна модель: здоров'я визначається як відсутність хвороб, нормальне функціонування організму на всіх рівнях його організації, тобто такий функціональний стан, який забезпечує тривалість життя, фізичну і розумову здатність, функцію відтворення здорового потомства. 

2. Медична модель: здоров'я - це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб. Цю модель запропонувало Всесвітнє Міністерство охорони здоров'я ООН, вона вважається ідеальною. 

3. Біомедична модель: здоров'я - це стан організму, коли функціонування всіх його органів і систем врівноважене із зовнішнім середовищем, відсутні хворобливі прояви і суб'єктивне відчуття нездоров'я. 

4. Ціннісно-соціальна модель: здоров'я - це цінність для людини, необхідна передумова повноцінного життя, задоволення матеріальних потреб і участі в різних видах діяльності. 

5. Біосоциальна модель (Лісіцин): здоров'я - це гармонійна єдність соціальних і біологічних якостей людини, що дозволяють їй успішно адаптуватися до постійно мінливих умов зовнішнього середовища і бути повноцінним членом сім'ї і суспільства.

Структура здоровя: - «Я хочу»: психічне здоров'я. 

- «Я можу»: соматичне (отримується при народженні) і фізичне (динаміка фізіологічних змін організму протягом усього життя) здоров'я. 

- «Я повинен»: соціально-моральне здоров'я.

Ознаками здоров'я є: - специфічна (імунна) і неспецифічна стійкість до дії факторів, що ушкоджують; - показники росту й розвитку; - функціональний стан і резервні можливості організму; - наявність і рівень будь – якого захворювання, або дефекту розвитку; - рівень морально-вольових і ціннісно-мотиваційних установок.

Фактори, що зміцнюють здоров'я: - генетичні: здорова спадковість, відсутність морфофункціональних передумов виникнення захворювань; - стан навколишнього середовища: відповідні побутові і виробничі умови, сприятливі кліматичні і природні умови, екологічно сприятливе середовище перебування;

- медичне забезпечення: високий рівень профілактичних заходів, своєчасна і повноцінна медична допомога; - умови й спосіб життя: раціональна організація життєдіяльності, сталий спосіб життя, адекватна рухова активність, соціальний і психологічний комфорт, повноцінне і раціональне харчування, відсутність шкідливих звичок.

Фактори, що погіршують здоров'я:

- генетичні: спадкові захворювання і порушення, спадкоємна схильність до захворювань; - стан навколишнього середовища: шкідливі умови побуту та виробництва, несприятливі кліматичні і природні умови, порушення екологічної ситуації; - медичне забезпечення: відсутність постійного медичного контролю за динамікою здоров'я, низький рівень первинної профілактики, неякісне медичне обслуговування; - умови йіспосіб життя: відсутність раціонального режиму життєдіяльності, міграційні процеси, гіпо- або гіпердинамія, соціальний і психологічний дискомфорт (стресові ситуації (дистрес, хронічний стрес) , неправильне (незбалансоване в кількісному і якісному відношенні) харчування, шкідливі звички (куріння, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, зловживання лікарськими препаратами ).

Фактори, що формують здоров'я.  Спосіб життя займає 50% серед усіх факторів, що впливають на здоров'я людини, і являє собою систему взаємин людини із самим собою і факторами зовнішнього середовища. 

. 

^ Сфера впливу факторів	Фактори, що впливають на здоров'я		Примітки
	Фактори ризику	Фактори, що зміцнюють здоров'я
Спосіб життя  (50%)	Шкідливі звички: куріння, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, зловживання лікарськими препаратами	Відсутність шкідливих звичок	^ Сучасні тенденції щодо шкідливих звичок: ювенілізація шкідливих звичок (зниження віку їх виникнення); підвищення спектру шкідливих звичок, підвищення доступності факторів ризику (тільки 1/5 частина наркотиків використовується як ліки, 80% - бізнес)
	Незбалансоване в кількісному і якісному відношенні харчування	Раціональне харчування
	Гіподинамія і гіпердінаміі	Адекватна фізична активність
	Стресові ситуації (дистрес, хронічний стрес)	Здоровий психологічний клімат, насамперед, у родині
	Недостатня медична активність	Уважне ставлення до свого здоров'я
	Сексуальна поведінка, що сприяє поширенню ЗПСШ, непланованої вагітності і перешкоджає стабільним, постійним партнером	Сексуальна поведінка, що перешкоджає поширенню ЗПСШ, адекватне репродуктивна поведінка	30% дітей з 12-ти років мають полігамний сексуальний досвід
Зовнішня Середа  (20%)	Макросередовище
	Несприятливі природно-кліматичні умови	Сприятливі природно-кліматичні умови
	Забруднення навколишнього середовища	Екологічно чисте довкілля	Валеологія вивчає наслідки забруднення навколишнього середовища для людини
	Мікросередовище
	Шкідливі умови праці та навчання	Відсутність шкідливих факторів праці і навчання	У школі існують Дидактогенія захворювання, пов'язані з процесом навчання
	Міграційні процеси	Осілий спосіб життя	У 1996 р. 1 млн. мігрантів з Таджикистану прийняла Росія і стався спалах черевного тифу
	Погані матеріально-побутові умови	Хороші матеріально-побутові умови	На перших поверхах будинках може бути погане бетонування, з підвальних приміщень виділяється газ - радон, який викликає онкологічні захворювання
Біологічні фактори (20%)	Спадковість, предрасполагающая до захворювань	Здорова спадковість	Кожне 5-е захворювання спадкове
	Вікові, статеві та конституціональні особливості, що ведуть до розвитку захворювань	Особливості, які сприяють формуванню здорової особистості та здорового організму	Ризик захворювання інфарктів міокарда вищий у чоловіків, жінки частіше хворіють варикозним розширенням вен. У дитячому віці існує одна залоза, яка може викликати захворювання. Особливості конституції впливають на психосоматичне здоров'я, наприклад, астеніки страждають захворюваннями нервової системи, пікніки - захворюваннями ШКТ, атлетики - захворюваннями опорно-рухового апарату
Організація медико-психологічної допомоги (8-10%)	Неякісна допомога і обслуговування	Високий рівень допомоги, широке охоплення населення	При високому рівні медичного обслуговування в Японії (2 рази в рік всі проходять обстеження за допомогою ендоскопічної техніки) діти вмирають в 5 разів частіше, ніж у Росії. Чому?

Величезне число факторів зовнішнього середовища, що впливають на рівень здоров'я людей, можна звести в ряд груп, що якісно розрізняються між собою:  1. Фізичні фактори - всі електромагнітні коливання природного (електричне й магнітне поле Землі; електричні процеси в атмосфері, Сонці й ін.) або штучного походження (радіостанції, високовольтні лінії електропередач та ін.);

2. Біологічні фактори (мікроорганізми: зовсім безпечні для людини; небезпечні для здоров'я; умовно патогенні);

3. Хімічні фактори (хімічні речовини, що широко використовуються людиною на виробництві і у побуті - консерванти, миючі засоби та ті, що чистять, дезінфікуючі засоби, а також засоби для фарбування й склеювання різних предметів, лікарські препарати);

4. Соціальні фактори (фактори, пов'язані із життям людей, з їхнім відношенням один до одного й до суспільства);

5. Психічні фактори (поведінка людини в різних ситуаціях, її сприйняття навколишньої дійсності);

6. Природні фактори (клімат, природні води, ґрунтовий покрив, геологічна будова території, стихійні явища - землетрусу, цунамі, урагани й ін.).

Великий науковий матеріал, що доводить безпосередній вплив цілого ряду факторів навколишнього середовища на здоров'я людини. Розроблено своєрідний “календар” хвороб, характерний для середніх географічних широт північної півкулі. Взимку грип і простудні захворювання зустрічаються там частіше, ніж улітку, однак, якщо стоїть суха зима, хворіють менше; якщо погода з різкими коливаннями температури, то сила її впливу рівняється із втратою здоров'я, які приносять епідемії. Запаленням легенів частіше хворіють у січні; пік виразкових кровотеч приходиться на лютий; ревматизм загострюється у квітні; для зими й літа характерні шкірні захворювання. “Сезонно” працюють і ендокринні залози: взимку основний обмін знижений через ослаблення їхньої діяльності; навесні й восени підвищений, що позначається на нестійкості настрою. На самопочуття впливає й зміна електромагнітного поля. У магнітоактивні дні загострюються серцево-судинні захворювання, підсилюються нервові розлади, підвищується дратівливість, спостерігається швидка стомлюваність, погіршується сон. Встановлено, що сплески сонячної активності розігрівають зовнішні шари атмосфери Землі, змінюють їхню щільність і хімічний склад, потужні потоки заряджених часток і випромінювань вторгаються в атмосферу. Від цього змінюється й сама погода, і реакція на її зміну в людському організмі.

Екологічний стан також впливає на здоров'я людини. Порушення екологічної рівноваги небезпечно зривом механізмів адаптації людини. Організм відповідає різними розладами на шкідливі впливи фізичних випромінювань; професійними захворюваннями на непідготовленість до нових професій; нервово-психічною нестійкістю на інформаційні перевантаження й перенаселеність, надмірний шум у містах; алергійними реакціями на зміну хімічного складу навколишнього середовища. Здатність пристосовуватися до негативних впливів різна в людей з різним рівнем здоров'я, фізичної підготовленості. Адаптаційні особливості людини залежать від типу його нервової системи. Слабкий тип (меланхолійний) пристосовується важко й часто підданий серйозним зривам. Сильний, рухливий тип (сангвіністичний) психологічно легше пристосовується до нових умов. У той же час, як показують спеціальні дослідження у людей з більш високим рівнем фізичної підготовленості стійкість організму значно вище, ніж в осіб з низькою загальною фізичною підготовленістю. Копінг - це вироблення поведінки, що має на меті зменшення або виключення психологічного дистресу або обставин, його викликають. Копінг називають ще захисною поведінкою.  ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Концепція стійких соціокультурних еталонів здоров'я  Огляд літератури різних історичних епох і виділення в ній різних дефініцій здоров'я дозволяє отримати певні уявлення про феномен здоров'я, які витримали випробування часом і можуть бути об'єднані в 3 найбільш поширених еталона.  Таблиця  Характеристики соціокультурних еталонів здоров'я 

Структурні елементи еталонів	Види еталонів
	Античний	Адаптаційний	Антропоцентричний
Дефініція (визначення) здоров'я	Внутрішня узгодженість. Оптимальне співвідношення елементів людської природи	Пристосованість індивіда до навколишнього середовища	Всебічна самореалізація, розкриття творчого і духовного потенціалу особистості
Характеристики здорової особистості	Врівноваженість, самовладання, панування розуму над пристрастями, духовна автономія	Пристосованість до природного оточення, нормальність (відповідність соціальним нормам), стресостійкість (здатність підтримувати оптимальний рівень функціонування), гармонійна включеність до спільноти людей	Прагнення до самоактуалізації, творча спонтанність, конгруентність (узгодженість думок, почуттів і дій), духовна автономія, цілісність
Основні умови та принципи оздоровлення	Помірність і турбота про себе, «життя, згідно природі»	Природосообразність, всебічна соціалізація особистості, примирення біологічного і соціального в людині	Відкритість досвіду, розвиток, особистісний ріст, інтеграція
Шляхи оздоровлення	Очисний ритуал, катартіка, гімнастика і музика, філософія та робота над собою	Нормування (узгодження особистісних характеристик із соціальними нормативами), єднання з природою (життя в злагоді з власною біологічною природою і природним оточенням), гуманізація міжособистісних відносин, оздоровлення суспільства	Творче саморозкриття, самопізнання, духовні практики, містичний шлях звільнення

Античний еталон здоров'я. Основні положення його концепції  У V ст. до н.е. еталоном було виділено визначення здоров'я - це гармонія або рівноваги протилежно спрямованих сил.

Точка зору Платона полягала в тому, що здоров'я виражається в помірності співвідношення душевного і тілесного. Він говорив, що здоров'я, як і краса, визначається помірністю і вимагає згоди протилежностей.  Гіппократ говорив, що здоров'я - це правильне змішування соків або Гумора. Гуморальна теорія була першою моделлю людського організму. Гален розвинув теорію Гіппократа і додав до неї постулати піфагорейської теорії 4-ох елементів.  Цицерон характеризував здоров'я як правильне співвідношення різних душевних станів Грецькі і римські філософи розглядали переважно внутрішньоособистісний аспект здоров'я, а саме - внутрішню узгодженість тілесних і душевних проявів людини. Щоб бути прекрасним і здоровим, недостатньо вдосконалювати тіло або тільки гармонізувати душу, необхідно відчути оптимальне їх співвідношення.  Така концепція стала основоположною для філософії стоїцизму. Стоїки (Марк Аврелій, Сенека), всіляко акцентуючи нерозривний взаємозв'язок індивідуального буття і всесвіту (як частини і цілого), збагатили античну концепцію здоров'я і дали наступне визначення: здоров'я - це не тільки рівновага ( унісон душі і тіла), але, головним чином, щоб душа і тіла підкорялися законам цілісності природи. Що значить для стоїка жити в злагоді з природою? 

1. Відрізнятися здоровим розумом або «неухильно користуватися розумінням і розсудливістю». 

2. Мати засновану на пануванні розуму духовну незалежність. «Здоровий дух вільний, твердий і непохитний; він панує над пристрастями душі і тілесними прагненнями, проявляючи себе у вільному волевиявленні». Це властивість здорового духу називається самовладанням. Тобто здоров'я забезпечується взаємним переплетенням розсудливості і самовладання.  Основні положення античної концепції:  1. Звернення до самого себе. Прагнучи до здоров'я і врівноваженості, точку опори слід шукати не у ззовні, а в собі самому, бо зовнішні блага приходять, не належать тобі і можуть принести лише тимчасове задоволення і насолоду, але не забезпечать постійного стійкого положення у світі. 

2. Внутрішній устрій здорової людини аналогічний за будовою всесвіту і являє собою втілення «загального вищого порядку».  В якості двох основних принципів, на які спирається антична практика оздоровлення, можна розглядати помірність і турботу про себе. Саме вони формують здоровий спосіб життя. Зцілення в античному світі розглядається як відновлення втраченої цілісності, отже, оздоровлення - це систематичне забезпечення цієї цілісності. 

Антична культура виробила особливі механізми соціальної, релігійної та психофізичної регуляції, душевного і морального життя суспільства: 

• Очисний ритуал використовувався як релігійна оздоровча практика Очисні ритуали проводились спільно з музикою, особливого роду співами, танцями. Очисні ритуали служили основним засобом «повернення страждаючої душі» до стану спокою, розсудливості і самоконтролю (подолання недуги і пафосу). 

• Катарктіка (катарсис - очищення) - це очищення, спокутування, бажане звільнення від хаосу, пафосу, хвилювання і неприборканих пристрастей. Психологічний зміст катарсису полягає у відображенні пафосу через гармонізацію і естетизацію. Вперше це було введено Аристотелем, він відобразив це у своїй поетиці: «Ситуації, що несуть хаос і деструкцію, треба майстерно включати в строго впорядковану структуру драматичного сюжету, це призводить до нейтралізації їх негативного впливу. Пафос, підлеглий сюжетом, позбавляється своєї руйнівної сили. Твори мистецтва допомогою емоційного резонансу здатні налаштовувати душу, як ліру, на більш піднесений лад, зцілюючи її ». 

• Гімнастика і музика - це універсальний метод гармонізації душі і тіла. Вправи зміцнюють тіло, а музика піднімає душу. За Платоном, це унікальна цілісна система музичного і гімнастичного. Кожен повинен включати її у свій порядок денний. 

Адаптаційний еталон здоров'я  Це альтернативна модель. Таке уявлення про здоров'я стало продуктом наукової думки XIX в. Воно виникло на стику соціологічного підходу і біологічних наук і є основним для медицини і психіатрії. Дана модель також є базовою і для психології. Її часто розглядають в соціальній психології в західних концепціях.

Використовує головним критерієм оцінку оптимального функціонування людини, тобто характер і ступінь включеності індивіда в еколого-біологічні та соціальні системи.  Теоретичні передумови моделі: 

1. Еволюційне вчення Ч. Дарвіна (природний відбір, боротьба за існування). 

2. Соціологія Е. Дюркгейма, який розглядав будь-який прояв психічної або духовної життя людини як функцію соціальних відносин.  З цих двох теорій медицина і психологія запозичила 2 головних параметра: пристосованість, або адаптація до навколишнього середовища і гармонійна включеність людини в спільноту людей.

Біологічний підхід Включає в себе 2 рівня: індивідуальний і загальновидовий. Розглянемо індивідуальний підхід.  Теорія стресу Ганса Сельє. Виділяється 3 стадії стресу: мобілізація всіх ресурсів, власне резистенція (опір, створення системи власних психологічних захистів і копінг-стратегій. Копінг - це вироблення поведінки, що має на меті зменшення або виключення психологічного дистресу або обставин, його викликають. Копінг називають ще захисною поведінкою)і виснаження. Сельє казав про те, що стрес - це нормальне явище, є залежність від стресостійкості організму. Стрес організму потрібний для того, щоб без серйозних втрат організм міг зустрічатися з більш серйозними неприємностями. На основі своєї теорії Сельє запропонував кодекс здорового і повноцінного існування. За допомогою правил цього кодексу людина може підтримати стрес на оптимальному рівні і уникнути дистресу.  Теорія Уолтера Кеннона. У нього було те ж саме розуміння здоров'я: наш організм може сам справлятися з негативними умовами середовища. Він співвідносив нормальну життєдіяльність та здатністю організму зберігати стійкість (сталість внутрішнього середовища). Він ввів у науку термін «гомеостаз». 

 Иоган Шульц на основі цього вчення створив своє власне вчення. Він розробив особливу систему психофізичного саморегулювання - «аутогенне тренування». Один із послідовників І. Шульца - Хеннон Ліндеман - бачив у хворобі порушення системи психофізіологічної саморегуляції. Головною причиною порушення є урбанізація і негативне переживання з приводу невдач. Він вважав, що необхідною умовою оздоровлення є установка на підтримання внутрішній стабільності, тобто потрібна не просто аутогенне тренування, а потрібно «аутогенное занурення». Це ефективний метод свідомого формування дуже сильної установки, яка може бути сформована тільки в екстремальній ситуації. Він проводив власний експеримент (плавання на надувному човні через Атлантику). 

Існують також біологічні загальновидові теорії. Вони використовуються для оздоровлення нації, загальної популяції людства. Теорія нормального функціонування може вивчатися у світлі теорій пристосування людства як виду: 

• Теорія К. Лоренца. Лоренц говорив, що будь-які «прояви душевного життя» і будь внутрішньоособистісні перетворення оцінюються в широкому контексті загальновидової еволюції. У книзі «Зворотний бік дзеркала. Досвід природної історії людського пізнання» він розглядає еволюцію людства, яка за певних умов може призвести до негативних наслідків. За Лоренцу, «еволюція є процес пізнання», тобто пізнання - це видова пристосувальна функція. 

• Теорія В.І. Вернадського. Здоров'я визначається в масштабах біосферних процесів. Людство - це складова частина біосфери, яка забезпечує поступове перетворення її в ноосферу, тобто в сферу духовної активності людини. 

• Концепція «космопланетарних» феноменів Казначеєва і Спіріна. Автори пропонують чітко розмежувати здоров'я окремої людини і цілої популяції, тому здоров'я популяції - це процес довготривалого пристосування або розвитку життєздатності в ряду поколінь. Тому обов'язково потрібно розглядати здоров'я однієї людини, критерієм якого є продуктивність. Основний параметр, що визначає продуктивність - кількість років здорового життя. 

• Соціальний аспект.Основним є поняття соціальної адаптації. На перший план виступає всебічна соціалізація особистості.  Соціологічний підхід Е. Дюркгейма. Він протиставляє людину як істоту соціальну-«єдиному царству природи», тобто особистість - це винятково продукт соціальних відносин, суспільство - альтернатива природі, людина - це «соціальна тварина». «Вищою духовною реальністю, що стоїть над індивідом визнається колектив». У соціальному плані на основі всіх цих теорій здоров'я розуміється як нормальний стан, а хвороба - відхилення від норми. Адекватність поведінкових реакцій, здатність до навчання, працездатність - такі є стійкі соціальні характеристики здорової людини. У сучасній психології та медицині сформувався соціально орієнтований і дискурсивний підхід до проблематики здоров'я. Він є більш м'яким по відношенню до попередніх концепцій, однак визначає здорову людини як того, хто ефективно функціонує. Відповідно будь-яке порушення здоров'я - це відхилення від норми і може розглядатися як певна форма соціальної дезадаптації. 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

1. Визначення поняття «Фізичне здоров’я». Компоненти фізичного здоров’я.

2. Засоби підвищення адаптаційних можливостей організму та функціонального стану органів і систем. Поняття « третього стану».