- •Тема 1. Легалізація як вид похідної формалізації права.
- •1. Формалізація права, поняття та види.
- •3. Ґенеза легалізації як поняття та соціального явища.
- •4. «Легалізація у механизмі дії права» як навчальна дисципліна, її роль у професійній підготовці юристів.
- •Тема 2. Легалізація у процедурно-процесуальному механізмі права.
- •1. Легалізаційна діяльність, її суб’єкт та об’єкти.
- •2. Види легалізаційної діяльності.
- •3. Легалізація як правова процедура.
- •Визначення легалізації як правової процедури має за мету не тільки підтвердження процедурного характеру легалізації, але й теоретичного обґрунтування форми і змісту цієї процедури.
- •4. Процедурно-процесуальний механізм права як форма здійснення легалізаційної діяльності.
- •Тема 3. Легалізація в аспекті здійснення права.
- •1. Сучасні підходи до розуміння категорії здійснення права.
- •2. Особливості правозастосовної діяльності.
- •3. Універсальні ознаки та форми правозастосування.
- •4. Місце легалізації в системі здійснення права.
- •Тема 4. Ефективність легалізації.
- •1. Методи встановлення ефективності категорій права.
- •2. Оцінка регулюючого впливу, як метод дослідження ефективності легалізації.
- •Тема 5. Визнання державної влади, як вид легалізаційної діяльності.
- •1. Державна влада, поняття, ознаки, характеристики.
- •2. Легальність, легітимність та легалізація державної влади.
- •3. Дефектна легальність державної влади.
- •4. Легалізація державної влади за законодавством України.
- •Тема 6. Підтвердження чинності документів.
- •1. Поняття документу.
- •2. Легалізація документів: поняття, зміст, види.
- •3. Легалізації документів у приватноправовій сфері.
- •4. Легалізації документів у публічно-правовій сфері.
- •Тема 7. Видача дозволу на виконання певних видів діяльності як вид легалізації.
- •2. Легітимація та легалізація колективних суб’єктів права.
- •3. Легалізація суб’єктів підприємницької діяльності в Україні.
- •4. Легалізація певних видів діяльності у приватноправовій сфері.
- •Тема 9. Узаконення грошових коштів та іншого майна – легалізаційний аспект.
4. Місце легалізації в системі здійснення права.
При порівняльному аналізі правозастосовної діяльності і легалізації, стає можливим виявити наступні аспекти. Як правозастосування, так і легалізація протікають в рамках трьох основних стадій: установлення фактичної основи, установлення юридичної основи, прийняття рішення по справі. Також, тотожні мети зазначених процедур, а саме: здійснення правових розпоряджень.
Для здійснення як правозастосовної, так і легалізаційної діяльності необхідним є наявність певного уповноваженого суб’єкту.
Моделі, та порядок втілення у життя процедур легалізації і правозастосування встановленні чинним законодавством, а результати цих процедур орієнтовані, в залежності від характеру, чи на досягнення реалізації інтересів зацікавлених осіб, чи в інтересах суспільства і держави в цілому.
Тема 4. Ефективність легалізації.
Методи встановлення ефективності категорій права.
Оцінка регулюючого впливу, як метод дослідження ефективності легалізації.
Аксіоми ефективності легалізаційної діяльності.
1. Методи встановлення ефективності категорій права.
У вітчизняній традиції слово «ефективність» розуміється більш широко, приблизно так, як в Європі розуміють «оцінку законів». У європейській традиції ефективність - один з елементів оцінки. В українській, так само як і в російській науковій традиції, навпаки, поняття "ефективність" використовується як найбільш широка категорія, яка охоплює різні аспекти ефективності.
Надзвичайно важливо розділяти ефективність законотворення, ефективність правової політики (правильності тих соціальних цілей, які намагаються досягти шляхом прийняття цього закону), ефективність здійснення права.
Треба зазначити, що у вивченні ефективності законів використовуються два основні підходи. Найбільш поширений і популярний підхід до ефективності - це порівняння мети та результату закону. Такий підхід не враховує цілого ряду дуже важливих моментів. Він не враховує, насамперед, якою ціною досягнуто результату, він не враховує побічних наслідків, які можуть перекреслити і дискредитувати досягнуту мету, він не враховує того, що сама мета спочатку буває визначена невірно.
Другий підхід, полягає в тому, що повинен вимірюватися реальні зміни, які відбулися у суспільному житті. Однак, при такому підході дуже важко зрозуміти, а в чому, власне, роль норми? Як виділити її з контексту всіх інших засобів, які були використані для досягнення мети?
Оцінення форм законодавства, з одного боку, є важливим елементом соціології законодавства. З іншого боку, воно також є суттєвою частиною законодавчої методології. На відміну від підготовки законопроектів, вона швидше включає матеріальні, змістовні аспекти законодавства, ніж його формальні аспекти і в першу чергу стосується відносин між нормативним змістом і його наслідками в соціальній дійсності.
На сьогоднішній день, домінуючі становище в цій галузі займає метод оцінки регуляторного впливу, або регулюючої дії права (надалі - ОРВ). Під ОРВ розуміється набір певних засобів, методик, способів, процедур, які дозволяють певному державному органу або чиновнику виробити адекватну політику і впровадити її. ОРВ являє собою різновид оцінки програм і політик.
Основна роль ОРВ полягає в відсіві необдуманих і недоцільних рішень на етапі прийняття того чи іншого нормативно-правового акта, оцінці того, чи досягає регулювання поставлених цілей, а також в оцінці можливих наслідків нового регулювання. Найчастіше це здійснюється шляхом монетизації потенційних витрат і вигод нового регулювання, а також оцінки його сторонніх ефектів.
В даний час ОРВ розуміється як частина інституту "розумного регулювання" (smart regulation).
Розрізняються підходи з ОРВ, прийняті в різних країнах:
• країни, де процедура ОРВ відбувається тільки в разі прийняття нормативного акта, що передбачає бюджетні витрати - США, Канада;
• країни, де ОРВ відбувається при прийнятті будь-якого регулюючого акта - Нідерланди, Великобританія;
• країни, де жорстка процедура проведення ОРВ не вводиться, але декларуються загальні принципи, при яких заходи регулюючого впливу вводяться тільки у випадку, коли доведена їх доцільність - Південна Корея, Чехія.
Основні етапи процедури проведення ОРВ:
• Формулювання та опис проблеми
• Обгрунтування необхідності проведення оцінки
• Постановка цілей оцінки
• Опис можливих варіантів досягнення поставленої мети
• Аналіз представлених альтернатив (в т.ч. за допомогою аналізу витрат і вигод)
• Консультації
• Висновки і результати, подання рекомендованого варіанту (альтернативи), рекомендації по кращою альтернативі
• Реалізація обраної альтернативи і подальший моніторинг
Основними відмінностями проведення ОРВ від широко поширеної в Україні практики фінансово-економічного обгрунтування нормативно-правових актів є:
• А) аналіз можливих альтернатив регулюючого впливу, в т.ч. за допомогою аналізу витрат і вигод (п.5 процедури)
• Б) проведення публічних консультацій з групами осіб, на яких направлено регулювання, а також з іншими зацікавленими групами (п.6 процедури).
Традиційно аналіз витрат і вигод проводиться відносно трьох груп впливу: суспільство; бізнес; держава.
При цьому групи впливу деталізують і / або виділяють в окремі підгрупи, наприклад, вплив на малий бізнес, вплив на навколишнє середовище і т.д. У випадку, коли грошова оцінка ефектів трудноосуществима або неможлива, але є можливість оцінити фізичну оцінку ефектів, може бути використаний аналіз «витрати-ефективність» (cost-effectiveness analysis).
