- •Тема 1. Легалізація як вид похідної формалізації права.
- •1. Формалізація права, поняття та види.
- •3. Ґенеза легалізації як поняття та соціального явища.
- •4. «Легалізація у механизмі дії права» як навчальна дисципліна, її роль у професійній підготовці юристів.
- •Тема 2. Легалізація у процедурно-процесуальному механізмі права.
- •1. Легалізаційна діяльність, її суб’єкт та об’єкти.
- •2. Види легалізаційної діяльності.
- •3. Легалізація як правова процедура.
- •Визначення легалізації як правової процедури має за мету не тільки підтвердження процедурного характеру легалізації, але й теоретичного обґрунтування форми і змісту цієї процедури.
- •4. Процедурно-процесуальний механізм права як форма здійснення легалізаційної діяльності.
- •Тема 3. Легалізація в аспекті здійснення права.
- •1. Сучасні підходи до розуміння категорії здійснення права.
- •2. Особливості правозастосовної діяльності.
- •3. Універсальні ознаки та форми правозастосування.
- •4. Місце легалізації в системі здійснення права.
- •Тема 4. Ефективність легалізації.
- •1. Методи встановлення ефективності категорій права.
- •2. Оцінка регулюючого впливу, як метод дослідження ефективності легалізації.
- •Тема 5. Визнання державної влади, як вид легалізаційної діяльності.
- •1. Державна влада, поняття, ознаки, характеристики.
- •2. Легальність, легітимність та легалізація державної влади.
- •3. Дефектна легальність державної влади.
- •4. Легалізація державної влади за законодавством України.
- •Тема 6. Підтвердження чинності документів.
- •1. Поняття документу.
- •2. Легалізація документів: поняття, зміст, види.
- •3. Легалізації документів у приватноправовій сфері.
- •4. Легалізації документів у публічно-правовій сфері.
- •Тема 7. Видача дозволу на виконання певних видів діяльності як вид легалізації.
- •2. Легітимація та легалізація колективних суб’єктів права.
- •3. Легалізація суб’єктів підприємницької діяльності в Україні.
- •4. Легалізація певних видів діяльності у приватноправовій сфері.
- •Тема 9. Узаконення грошових коштів та іншого майна – легалізаційний аспект.
4. Легалізації документів у публічно-правовій сфері.
Види легалізації документів у публічно-правовій сфері:
Апостиляція – порядок підтвердження дійсності документів поза країною походження шляхом проставлення Апостиля, що становить собою чи окремий лист із найменуванням «Апостиль», який прикріплюється до документа, що завіряється, чи штамп із тим самим найменуванням і встановленим суворо визначеним змістом.
При цьому під Апостилем слід розуміти спрощену процедуру легалізації документів, зроблених (складених і нотаріально завірених) на території однієї з держав, що підписали Гаазьку конвенцію 1961 року.
У країнах, що приєдналися до Гаазької конвенції 1961 року (Україна входить у число країн, що приєдналися), дійсними вважаються документи, які мають гриф «Апостиль», що становить собою, так само як і інші види завірення, чи окремий лист із найменуванням «Апостиль», що прикріплюється до документа, який завіряється, чи штамп із тим самим найменуванням і встановленим суворо визначеним змістом. Зокрема, апостилізація документів необхідна для відкриття рахунку в банку, створення представництва чи дочірньої компанії, а також при інших контактах з офіційними органами поза країною походження документів.
Консульське узаконення. Це засвідчення дійсності підпису посадової особи, її статусу і, у належних випадках, печатки уповноваженого державного органу на документах і актах, а також відповідності їх законам країни перебування.
На практиці іноземні документи призначені для використання на території України, можуть бути легалізовані на території тієї держави, де ці документи видані, чи ж безпосередньо в Україні.
У першому разі документ спочатку завіряється в Міністерстві закордонних справ чи іншому уповноваженому органі держави, на території якої він був виданий, а потім легалізується в консульській установі України в даній державі. У другому разі іноземний документ спочатку завіряється в дипломатичному представництві чи консульській установі тієї держави, на території якої був виданий документ, а потім легалізується в консульській службі України. І в тому, і в іншому разі може бути затребуваний нотаріально завірений переклад документа певною мовою.
Міжнародні угоди про правову допомогу – консульське узаконення і проставлення Апостиля не вимагаються, якщо міжнародним договором передбачене скасування чи спрощення цих процедур.
Прикладом може послужити Конвенція про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписана в Мінську 22 січня 1993 року, учасником якої є й Україна.
Крім того, Україна також підписала договори про правову допомогу з КНР, Республікою Польща, Литовською Республікою, Республікою Молдова, Республікою Грузія, Естонською Республікою, Латвійською Республікою, Монголією, Фінляндською Республікою.
Значимість зазначеного виду легалізаційної діяльності для України визначається впливом глобалізаційних і інтеграційних тенденцій на існування сучасних держав. Діяльність правомочних органів публічної влади держави, спрямована на встановлення, засвідчення, підтвердження дійсності наявних на документах печаток і підписів компетентних посадових осіб і відповідності вимогам закону країни їх походження, є ефективним засобом розвитку співробітництва на міждержавному рівні в сучасному світі.