- •Тема 1. Легалізація як вид похідної формалізації права.
- •1. Формалізація права, поняття та види.
- •3. Ґенеза легалізації як поняття та соціального явища.
- •4. «Легалізація у механизмі дії права» як навчальна дисципліна, її роль у професійній підготовці юристів.
- •Тема 2. Легалізація у процедурно-процесуальному механізмі права.
- •1. Легалізаційна діяльність, її суб’єкт та об’єкти.
- •2. Види легалізаційної діяльності.
- •3. Легалізація як правова процедура.
- •Визначення легалізації як правової процедури має за мету не тільки підтвердження процедурного характеру легалізації, але й теоретичного обґрунтування форми і змісту цієї процедури.
- •4. Процедурно-процесуальний механізм права як форма здійснення легалізаційної діяльності.
- •Тема 3. Легалізація в аспекті здійснення права.
- •1. Сучасні підходи до розуміння категорії здійснення права.
- •2. Особливості правозастосовної діяльності.
- •3. Універсальні ознаки та форми правозастосування.
- •4. Місце легалізації в системі здійснення права.
- •Тема 4. Ефективність легалізації.
- •1. Методи встановлення ефективності категорій права.
- •2. Оцінка регулюючого впливу, як метод дослідження ефективності легалізації.
- •Тема 5. Визнання державної влади, як вид легалізаційної діяльності.
- •1. Державна влада, поняття, ознаки, характеристики.
- •2. Легальність, легітимність та легалізація державної влади.
- •3. Дефектна легальність державної влади.
- •4. Легалізація державної влади за законодавством України.
- •Тема 6. Підтвердження чинності документів.
- •1. Поняття документу.
- •2. Легалізація документів: поняття, зміст, види.
- •3. Легалізації документів у приватноправовій сфері.
- •4. Легалізації документів у публічно-правовій сфері.
- •Тема 7. Видача дозволу на виконання певних видів діяльності як вид легалізації.
- •2. Легітимація та легалізація колективних суб’єктів права.
- •3. Легалізація суб’єктів підприємницької діяльності в Україні.
- •4. Легалізація певних видів діяльності у приватноправовій сфері.
- •Тема 9. Узаконення грошових коштів та іншого майна – легалізаційний аспект.
4. Легалізація державної влади за законодавством України.
Державна влада повинна бути легітимна – визнана і підтримувана народом, легальна – закріплена в чинному законодавстві, легалізована – визнана уповноваженим суб’єктом іноземної держави. Саме в запропонованому контексті визнання державної влади розглядається як вид легалізаційної діяльності.
Визнання державної влади, як вид легалізаційної діяльності, становить собою дію суб’єкта, наділеного публічно-правовими повноваженнями, що полягає у формально-юридичному визнанні легальності й легітимності державної влади іноземної держави.
Формою визнання (легалізації) державної влади є зовнішньополітичне визнання державної влади, що виражається у встановленні дипломатичних відносин як основної форми підтримки офіційних відносин між державами, визнання де-юре тієї чи іншої держави та її уряду з боку певної держави.
В Україні процедура легалізації (визнання) державної влади іноземної держави здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 106 Конституції України, згідно з якою Президент України має повноваження на визнання державної влади іноземних держав.
Однак діяльність з визнання державної влади іноземної держави складається з комплексу процедур, у яких бере участь не тільки Президент держави, але й Міністерство закордонних справ.
До головних завдань Міністерства закордонних справ України у сфері легалізації державної влади належать:
– участь у забезпеченні національних інтересів і безпеки України шляхом підтримки мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства;
– розробка і подання Президенту України і Кабінету Міністрів України пропозицій щодо реалізації державної політики з питань інтеграції України в Європейський Союз;
– розробка і винесення Президенту України пропозицій щодо визнання іноземних держав, установлення дипломатичних відносин з іноземними державами.
Фактично «ідеальну» парадигму визнання державної влади можна уявити в такий спосіб: визнання і підтримка державної влади народом; процедури закріплення державної влади, її інститутів і процедури впливу в законах держави; визнання державної влади (держави) на міжнародній арені.
Сучасні тенденції інтеграції і розвитку міжнародних відносин визначають наявність у розвинених державах ефективної і якісної системи процедур, зв’язаних з визнанням легітимності й легальності державної влади іноземних держав. Установлення з такими державами тривалих відносин як в економічній, політичній, так і в інших сферах.
Первинне визнання (легалізація) державної влади – це дія суб’єкта, наділеного публічно-правовими повноваженнями, що полягає у формально-юридичному закріпленні інститутів, їх компетенції й порядку функціонування у чинному законодавстві держави.
Похідне визнання (легалізація) державної влади – це дія суб’єкта, наділеного публічно-правовими повноваженнями, що полягає у формально-юридичному визнанні легальності й легітимності державної влади іноземної держави та встановлення із нею відносин представницького та політичного характеру.
Формою визнання (легалізації) державної влади є зовнішньополітичне визнання державної влади, що виражається у встановленні дипломатичних відносин як основної форми підтримки офіційних відносин між державами, визнання де-юре тієї чи іншої держави та її уряду з боку певної держави.