Тема 5. Визнання державної влади, як вид легалізаційної діяльності.

1. Державна влада, поняття, ознаки, характеристики.

2. Легальність, легітимність та легалізація державної влади.

3. Дефектна легальність державної влади.

4. Легалізація державної влади за законодавством України.

1. Державна влада, поняття, ознаки, характеристики.

Державна влада – публічно-політичні відносини між державним апаратом та підвладними суб’єктами.

Ознаки державної влади: єдність; загальність; універсальна репрезентативність; суверенність; організаційне оформлення; монополія на видачу загальнообов’язкових правил та оподаткування;

Характеристиками державної влади є: легітимність; легальність; легалізація.

Необхідність установлення юридично визнаної і легітимної влади в тому числі зв’язана з тим, що державна влада є єдиним «легальним» примусом.

2. Легальність, легітимність та легалізація державної влади.

Дієздатність влади багато в чому залежить від її легітимності (від лат. legitimus – законний). Це один із показників ефективності політичної влади. У легітимності відображається ставлення громадян до влади. Її можна визначити як стан влади, коли вона визнається більшістю народів законною і справедливою.

У широкому розумінні легітимність – це прийняття влади населенням країни, визнання її права управляти соціальними процесами, готовність їй підкорятися.

Види легітимності державної влади: традиційна - спирається на традицію, на колись встановлений порядок; харизматична - заснована на вірі в керівника, вождя, якому приписуються понадвидатні особисті якості; раціональна (легальна) - має своїм джерелом раціонально встановлені правила, норми (закони).

Від легітимності варто відрізняти легальність влади. Це юридичне поняття, що означає відповідність влади чинному позитивному праву. Наприклад, влада президента легальна, бо він обраний відповідно до закону й у здійсненні своїх повноважень спирається на закон.

Юридичним відображенням легітимності влади служить її легальність, тобто нормативність, здатність втілюватися в нормах права, обмежуватися законом, функціонувати в рамках законності.

У сучасних умовах легальність державної влади, як юридичне поняття, означає встановлення, визнання, підтримку даної влади законом, насамперед конституцією, опору влади на закон. Обґрунтування владних повноважень корениться в даному разі в юридичних актах і процедурах, у правових відносинах. 

Легальність є складовою частиною об’єктивної сторони влади, а легітимність – суб’єктивної.

3. Дефектна легальність державної влади.

Конституційне визнання державної влади при тільки зовнішньому дотриманні демократичних процедур набуває форми дефектної легальності. За своєю природою визнанню державної влади властивий формально-юридичний підхід. За своєю логічною структурою й обсягом це явище виступає як складова частина легітимації. Різні прояви легітимації можуть виступати підставами для закріплення тих чи інших результатів у юридичному порядку (тобто юридичному визнанню). Однак ці явища в певних випадках можуть бути неузгоджені, а іноді й суперечити один одному. Так, конституційне узаконення нелегітимної (в уявленні народу і світового співтовариства) влади є проявом дефектної легальності.

Приміром: 1) створені в результаті військових переворотів військові й революційні ради декретували скасування (часто – призупинення) конституцій і нерідко без будь-яких особливих процедур проголошували нові тимчасові конституції; 2) іноді конституції і закони, прийняті відповідно до встановлених процедур, за своїм змістом легалізували відкрито диктаторську, антинародну владу, тоталітарну систему. Такими були конституційні акти фашистської Германії, Конституції Росії і СРСР, прийняті в період радянського устрою, що проголошували належність влади трудовому народові, на ділі легалізували тоталітарний і навіть часом терористичний режим.

Дослідження зазначеної ситуації указує на деяку колізію. З одного боку, у тоталітарній державі влада меншості регламентована основними, конституційними законами, тобто належним чином визнана, однак з іншого – вона нелегітимна в уявленні народу.

У зв’язку з цим при побудові правової держави необхідно враховувати не тільки формальне створення нормативної бази, що легалізує державну владу, але й те, щоб норми права відповідали певним вимогам: ідеям добра, справедливості, формальної рівності, прав людини, демократії і т. д.