Контрольні питання

1. Назвіть види електричних машин та надайте характеристику використання цих машин.

2. Поясніть та порівняйте види економічної ефективності нової техніки.

3. Які фактори впливають на термін служби електричних машин?

4. Назвіть фактори, які забезпечують збереження електричного устаткування на підприємстві.

5. Назвіть етапи розрахунку економічного ефекту системи діагностики асинхронного двигуна.

Література: [20], стор. 223 – 226, [21], стор. 230 – 240.

Практичне заняття №11

Тема. Оцінка собівартості створення апаратного забезпечення для реалізації дискретного та аналогового вводу/виводу

Мета роботи: набуття навичок та вмінь щодо техніко-економічних розрахунків впровадження комп’ютеризованих комплексів у навчальний процес

Короткі теоретичні відомості

Техніко-економічна ефективність нової техніки це – її об’єктивна оцінка і аналіз з метою встановлення мінімальних вимог необхідних для розробки і виготовлення функціонуючої техніки, за наявності сумарних витрат суспільної праці і поліпшення основних параметрів цієї техніки.

Проведемо розрахунок затрат на розробку фізичних моделей апаратної частини програмно-логічного контролера методом калькулювання.

Калькулювання – це розрахунок собівартості продукції. Собівартість є базою для визначення ціни виробленої продукції, виконаних робіт та послуг. Правильно складена калькуляція дозволяє реально оцінити можливі витрати на різні види продукції та вибрати саме ту, котра дає максимальний прибуток. Собівартість однієї продукції розраховують методом ділення всіх витрат на кількість випущеної за місяць продукції.

Класифікація витрат на виробництво – роз’єднання та об’єднання різних витрат в окремі групи однорідних за окремою ознакою; виконується з метою планування, урахування та аналізу господарської діяльності для виявлення джерел зниження собівартості.

Виробничі та невиробничі витрати

До виробничих належать усі види витрат, пов’язані тією або іншою мірою з процесом виготовлення продукції. Невиробничі витрати включають витрати з реалізації продукції (витрати на тару та упаковку, доставку продукції на станцію або пристань, завантаження її у вагон, витрати на рекламу, відрахування організаціям, що займаються збутом продукції), а також відповідно до практики планування і врахування – витрат на масову підготовку кадрів, стандартизацію виробу, технічну пропаганду, витрати на НДР у тій частині, у котрій вони не покриваються спеціальними асигнуваннями або за рахунок прибутку підприємства.

Калькуляційні витрати на виробництво за їх економічним змістом передбачають об’єднання витрат у групи: сировина та основні матеріали; основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; відрахування на соціальне страхування; амортизація оборотних засобів; виробничо-грошові витрати; загальногосподарські витрати; витрати, внаслідок недбалого виконання робіт; інші виробничі витрати.

При укрупнених розрахунках перші чотири види витрат об’єднують у спільну групу матеріальних витрат, а п’ятий й шостий вид – у групу заробітна плата “з нарахуваннями”. Таке групування витрат застосовується при складанні кошторису витрат, планування зниження собівартості, визначення її структури, а також використовується при нормуванні оборотних засобів.

Капітальні витрати за статтями калькуляції – групування їх залежно від призначення витрат і місця їх виробництва. Вони виходять з того, що одні витрати безпосередньо пов’язані з технологічним процесом, інші – з обслуговуванням виробництва та керування. На практиці капітальні витрати за статтями калькуляції на виробництві застосовують при визначенні собівартості одиниці продукції, а також для планування і врахування витрат на конкретних цехах і дільницях.

Ділення витрат на прямі й непрямі здійснюють за способом ділення їх на собівартість окремих видів продукції, напрацьованих на даному підприємстві. Прямі – це такі витрати, котрі нормуються на одиницю продукції та можуть бути прямо поділені на окремі види (одиниці виробу). До них належать основні матеріали, технологічне паливо, технічна енергія, заробітна плата основних виробничих робітників. Непрямі витрати пов’язані з роботою підприємства.

Непропорційні (умовно-постійні) витрати – це така абсолютна величина, котра безпосередньо не міняється із зміною об’єму виробництва. Ця класифікація потрібна при визначенні ефективності застосування нової техніки, аналізі господарської діяльності промислового підприємства, а також плануванні зниження собівартості.